Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 308/13654/21
провадження № 61-8193св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Виконавчий комітет Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 липня 2022 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2021 року Виконавчий комітет Сюртівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (далі - ВК Сюртівської сільської ради) звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на те, що 03 жовтня 2021 року о 05 год. 50 хв. до начальника Служби у справах дітей ВК Сюртівської сільської ради зателефонувала старший інспектор ювенальної поліції Відділу поліції Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області Ляшенко М. К. та повідомила про смерть малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала по АДРЕСА_1 . З метою перевірки факту неналежного виконання ОСОБА_1, в якої на утриманні перебувало ще троє малолітніх дітей, своїх батьківських обов`язків, працівники служби у справах дітей одразу виїхали на місце події. За місцем проживання відповідача було встановлено, що 02 жовтня 2021 року її нинішній чоловік ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, жорстоко побив спільну доньку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за те, що дитина постійно втікала з дому (на момент прибуття служби у справах дітей тіло дитини знаходилося на ліжку, обличчя було темно-синього кольору). За словами відповідача, ОСОБА_5 самостійно встала з підлоги і лягла у ліжко, а вночі о 04 год. 41 хв. вона виявила, що дитина померла, після чого ОСОБА_3 викликав швидку медичну допомогу, яка констатувала факт настання смерті ще до приїзду медпрацівників. Створена на місці події комісія дійшла висновку про необхідність негайного відібрання у матері дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час обстеження дітей в міській дитячій клінічній лікарні у малолітньої ОСОБА_6 були виявлені сліди синців і побоїв. Дитина стверджувала, що її бив "папа" за те, що "не принесла воду і цигарки". В подальшому щодо відповідача було відкрите кримінальне провадження за частиною третьою статті 135 Кримінального кодексу України (далі - КК України), тобто залишення в небезпеці, що спричинило смерть людини (її доньки - ОСОБА_2 ). Крім того, ОСОБА_1 не давала колишнім чоловікам дітей на виховання, постійно наражала їх на небезпеку. Зокрема, відповідач терпіла побої від свого чоловіка, приховувала це від родичів, а про знущання над дітьми не повідомляла ні орган опіки та піклування, ні сільську раду, ні поліцію. Також згідно з довідкою Сюртівської сільської ради від 05 жовтня 2021 року № 16-01/678 малолітня ОСОБА_6 не відвідувала Паладь-Комарівецький заклад дошкільної освіти без поважних причин з 01 січня по 30 червня 2021 року, за що її відрахували з 01 вересня 2021 року. Враховуючи викладене, ВК Сюртівської сільської ради просив: позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства "Обласний будинок дитини" Закарпатської обласної ради та ОСОБА_9 (на утримання ОСОБА_6 ) аліменти в розмірі 1/3 частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В судовому засіданні позивач відмовився від позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 аліментів на малолітню дитину ОСОБА_6 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2021 року у складі судді Данко В. Й. позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства "Обласний будинок дитини" аліменти на малолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/3 частки всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову - 12 жовтня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ВК Сюртівської сільської ради довів факт ухилення відповідача від виконання обов`язків щодо виховання дітей. Наявні в матеріалах справи докази є достатніми для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно її трьох малолітніх дітей. Враховуючи, що діти позбавлені батьківського піклування з боку матері, існують підстави для стягнення з відповідача аліментів на малолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дубровської О. М. задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ВК Сюртівської сільської ради на користь ОСОБА_1 2 724 грн судового збору.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 хоча й не виконувала в достатній мірі батьківських обов`язків відносно своїх малолітніх дітей, однак у процесі судового розгляду не було встановлено, що своєю винною поведінкою вона свідомо нехтувала обов`язками, тому, з урахуванням встановлених обставин, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У серпні 2022 року ВК Сюртівської сільської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 липня 2022 року, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 грудня 2021 року залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім цього, апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи та дав неправильну оцінку доказам, якими підтверджено факт неналежного виховання відповідачем своїх дітей. У кримінальному провадженні № 12021071170000574, в якому ОСОБА_1 пред`явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 135 КК України, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідач, перебуваючи за місцем свого проживання поряд зі своїм чоловіком ОСОБА_3, стосовно якого у кримінальному провадженні № 12021071170000572 до суду скеровано обвинувальний акт про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 2, 4 частини першої статті 115, частиною першою статті 125 КК України, усвідомлюючи, що її донька ОСОБА_2 перебуває у небезпечному для життя стані внаслідок отриманих травм і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через її малолітство, а також внаслідок безпорадного стану, зумовленого заподіянням їй численних тілесних ушкоджень та погіршенням у зв`язку з цим стану її фізичного здоров`я, нехтуючи моральними та правовими нормами, що зобов`язують надавати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, та маючи реальну можливість надати ОСОБА_2 допомогу, не вжила можливих заходів для надання їй необхідної медичної допомоги, зокрема не доставила її до найближчого лікувального закладу, не викликала бригаду екстреної медичної допомоги, не повідомила про такий стан дитини жодній сторонній особі, органам влади чи правоохоронним органам, не вжила інших заходів для збереження життя і здоров`я своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 та завідомо залишила її без допомоги; у разі надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги можна було запобігти смерті ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_1 не вчинено жодних дій для захисту власної дитини від вітчима-вбивці, а також не вжито заходів для врятування життя дочки після отримання травм. Відповідач постійно наражала своїх дітей на небезпеку, не здатна була їх захистити і сама була жертвою свого чоловіка. Висновками психологічних досліджень підтверджується наявність у малолітньої ОСОБА_6 посттравматичного стресового розладу, який є наслідком фізичного та психологічного насильства з боку вітчима і мами. Також апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо її малолітніх дітей.
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дубровська О. М. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
20 вересня 2022 року справа № 308/13654/21 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 3, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 2, 4 частини другої статті 115, частиною першою статті 125 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 жовтня 2021 року за № 12021071170000572, а саме в тому, що 02 жовтня 2021 року за місцем свого проживання він, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, наніс руками, ногами та уламком дерев`яної ніжки столу численні удари дочці відповідача та ОСОБА_4 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, за те, що остання втікала з дому. Вночі ІНФОРМАЦІЯ_6 було виявлено, що дитина померла.
Водночас відповідач ОСОБА_1 обвинувачується органами досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 135 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 жовтня 2021 року за № 12021071170000574, а саме в залишенні в небезпеці малолітньої дочки ОСОБА_2, що спричинило смерть дитини.
Згідно з актами оцінки рівня безпеки малолітніх дітей відповідача ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, складеними комісією ВК Сюртівської сільської ради, вказаний рівень дуже небезпечний, у зв`язку чим наявні підстави для негайного відібрання дітей у матері. Окрім того, комісія вирішила влаштувати дітей на обстеження в міську дитячу клінічну лікарню.
Випискою № 2748 з медичної картки хворої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, підтверджується, що дитина поступила в міську дитячу клінічну лікарню 03 жовтня 2021 року з діагнозом: ГРВІ, гострий ринофарингіт, множинні забійні гематоми обличчя, правого та лівого стегон, обох сідниць, без порушення функцій.
04 жовтня 2021 року ВК Сюртівської сільської ради прийнято рішення: негайно відібрати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, від матері ОСОБА_1 ; передати малолітню ОСОБА_6 батькові ОСОБА_9 ; вжити заходів з влаштування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до Комунального некомерційного підприємства "Обласний будинок дитини" Закарпатської обласної ради (місто Свалява).
Згідно з довідками Комунального некомерційного підприємства "Ужгородська міська дитяча клінічна лікарня" від 05 жовтня 2021 року № 2/156 та № 3/157 лікарсько-консультативною комісією рекомендовано оформити ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, в обласний будинок дитини міста Свалява.
Довідкою Сюртівської сільської ради від 05 жовтня 2021 року № 16-01/678 підтверджується, що в період з 01 січня по 30 червня 2021 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, не відвідувала Паладь-Комарівецький заклад дошкільної освіти без поважних причин, за що її відрахували з названого закладу з 01 вересня 2021 року.
Апеляційним судом також встановлено, що згідно з висновком від 08 липня 2022 року № 631/02-23 ВК Сюртівської сільської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, з огляду на те, що до події, яка мала місце 03 жовтня 2021 року, жоден із суб`єктів, пов`язаних з подією, ні усно, ні письмово не звертався до органу опіки та піклування. ОСОБА_1 жодного разу не зверталася до служби у справах дітей, старости села чи сільської ради за допомогою аби захистити себе з дітьми. Навпаки, відповідач приховувала інформацію та прикривала кривдника (свого чоловіка), а дві її заяви до поліції не розглядалися по суті, так як були нею відкликані. ОСОБА_1 докладала значних зусиль аби інформація про п`яні побоїща чоловіка не виходила за межі сім`ї, щоб діти мовчали і не скаржилися на побої та щоб ніхто із сторонніх не чув криків про допомогу під час таких знущань.
На підтвердження своїх вимог позивач також посилався на: заяви ОСОБА_4 (батька ОСОБА_2 ) від 22 жовтня 2021 року та ОСОБА_9 (батька ОСОБА_6 ) від 09 листопада 2021 року, в яких заявники просили позбавити ОСОБА_1 батьківських прав через неналежне виконання своїх обов`язків; висновки психологів та висновок дослідження з використанням поліграфа.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що її сім`я не перебувала під соціальним супроводом, вона не притягувалася до адміністративної відповідальності за невиконання або неналежне виконання батьківських обов`язків. Допоки не трапилася трагедія в сім`ї, ніхто інший, крім неї, не займався вихованням та розвитком дітей. Адміністрація школи та класний керівник не мали жодних зауважень щодо виховання ОСОБА_10, забезпечення дитини всім необхідним шкільним приладдям, одягом, харчуванням та не зверталися до органу опіки та піклування з вимогою провести з нею відповідну виховну роботу або вжити заходів впливу. Подані ОСОБА_4 та ОСОБА_9 заяви, в яких вони звинувачують її в неналежному виконанні материнських обов`язків, слід враховувати лише в частині того, що батьки не сплачували аліменти на дочок, не цікавилися їх життям, не забирали проживати до себе та практично не спілкувалися з дітьми. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо нехтування нею своїми обов`язками стосовно дітей та ухилення від їх виконання. Гематоми і синці на тілі її дочки ОСОБА_11 виникли внаслідок падіння з велосипеда в межах п`яти днів до трагедії в сім`ї. Дитина не відвідувала дошкільний заклад освіти у зв`язку із запровадженням карантину, пов`язаного з COVID-19, а також через не допуск вихователя внаслідок начебто здійснення оплати за дитячий садок не на той рахунок, хоча кошти були сплачені за правильними банківськими реквізитами.
Надаючи правову оцінку висновкам психологів від 10 листопада 2021 року, від 01 грудня 2021 року, від 04 квітня 2022 року та висновку спеціаліста-поліграфолога від 13 жовтня 2021 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за своїм змістом ці висновки не відповідають вимогам статті 102 ЦПК України, на підставі таких доказів не можна встановити дійсні обставини справи, тоді як судово-психологічна експертиза для з`ясування обставин щодо вчинення відповідачем можливих насильницьких дій стосовно дітей у справі не проводилася.
Крім того, апеляційний суд не погодився з висновком ВК Сюртівської сільської ради від 08 липня 2022 року № 631/02-23 про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав з огляду на те, що цей висновок складено за фактом трагедії, пов`язаної зі смертю малолітньої ОСОБА_2, та за своїм змістом лише констатує факт "свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків стосовно своїх малолітніх дітей" без проведення його перевірки, хоча сім`я відповідача не відносилася до сімей соціально неблагонадійних, не перебувала на обліку в службі у справах дітей, а тому відповідала середньостатистичній сім`ї за благонадійністю.
При цьому в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази щодо ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків чи вчинення нею насильницьких дій стосовно сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В ході судових засідань судом апеляційної інстанції не виявлено з боку ОСОБА_1 ознак байдужості до долі дітей, навпаки, встановлено, що відповідач відвідувала дітей в обласному будинку дитини в місті Свалява, приймала участь в їх житті та в законний спосіб бажала повернути. За тих життєвих обставин, що склалися, мати намагалася створити дітям належні соціально-побутові умови проживання.