ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/2147/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2022 (головуючий суддя: Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.) про повернення апеляційної скарги
у справі № 910/2147/22
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Збагачувач" (далі - ТОВ "Промислова компанія "Збагачувач", позивач)
до ОСОБА_1 (далі - відповідач, скаржник),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Паливно-Енергетична компанія "Газ-Енерго" (далі - ТОВ "Паливно-Енергетична компанія "Газ-Енерго", третя особа),
про стягнення 58 544 698,44 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст обставин справи
ТОВ "Промислова компанія "Збагачувач" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ТОВ "Паливно-Енергетична компанія "Газ-Енерго" про стягнення 58 544 698,44 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2022 позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Промислова компанія "Збагачувач" заборгованість у розмірі 57 350 550 грн, пеню у розмірі 1 194 148,44 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 868 350,00 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Крім того ОСОБА_1, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 8 та частину другу статті 8 Закону України "Про судовий збір", просила зменшити розмір судового збору за подання апеляційної скарги до 34 750,80 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху, запропоновано скаржниці надати докази, на підставі яких можливе відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору, а також докази надсилання апеляційної скарги з додатками на адресу третьої особи.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2022 мотивована тим, що заявницею апеляційної скарги не надано ані доказів оплати судового збору, ані належних доказів, які могли б бути підставою для відстрочення, звільнення або зменшення розміру судового збору. Крім того не надано докази надсилання копії скарги та додатків до неї іншій стороні у справі.
На виконання вимог зазначеної ухвали апеляційного суду від 04.08.2022 відповідачем подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та письмові пояснення. До вказаної заяви було долучено довідку Державної податкової служби про доходи відповідача за період з І по ІV квартал 2021. Згідно вказаної довідки відповідачці у травні 2021 від Акціонерного товариства "Європейський промисловий банк" було нараховано 14 343 215,74 грн дивідендів у вигляді акцій, що оподатковувались за ставкою 0%. При цьому ОСОБА_1 зазначає, що вказані дивіденди у вигляді акцій не виплачувались. Водночас вказувала, що навіть якщо припустити, що зазначена сума акцій підлягала б врахуванню разом з іншими її доходами за 2021 рік, то загальна сума доходів становила б 15 038 231,74 грн. Тоді як (з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір") п`ять відсотків від зазначеної суми становить 751 911,58 грн.
Крім того позивачем подано клопотання про врахування інформації щодо матеріального стану ОСОБА_1 при вирішення питання про відстрочення, розстрочення або зменшення судового збору. До вказаного клопотання долучено відповідь від 02.08.2022 №02/08-1 товариства з обмеженню відповідальністю "Артіс капітал" на адвокатський запит, здійснений представником позивача у даній справі. У вказаній відповіді зазначене товариство повідомило, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є учасником товариства з обмеженню відповідальністю "Артіс капітал" з часткою у статутному капіталі в розмірі 50 %. Також товариство зазначило, що у 2020 та 2021 роках товариством не здійснювалась виплата дивідендів учасникам, зокрема, й ОСОБА_1 . Водночас, товариство повідомило, що у випадку прийняття відповідного рішення про виплату дивідендів у відповідності до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розмір таких дивідендів, що складає 50% чистого прибутку, станом на 31.12.2020 складає 21 688 000,00 грн, станом на 31.12.2021 - 23 053 000,00 грн. Будь-які виплати ОСОБА_1 у період з 2020 по 2021 не здійснювались.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зменшення судового збору, запропоновано надати докази сплати судового збору в розмірі 1 302 525,00 грн; роз`яснено ОСОБА_1, що протягом десяти днів з дня отримання (ознайомлення з текстом) даної ухвали особа має право усунути наведені недоліки, шляхом подання до суду відповідної заяви та доказів.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 мотивована тим, що клопотання підлягає відхиленню у зв`язку з необґрунтованістю в розумінні частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" та з урахуванням принципу рівності сторін, а також не доведення ОСОБА_1 наявності "надмірного тягаря", який би перешкоджав сплаті судового збору по даній справі.
15.09.2022 ОСОБА_1 втретє надіслала на адресу апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначила, що наданих доказів достатньо на підтвердження обставин неплатоспроможності; вони є достовірними та достатніми. Тому просила зменшити їй розмір судового збору до 34 750,80 грн. Доказів сплати судового збору до заяви не надано.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2022 та додані до неї матеріали повернуто скаржниці.
Ухвала апеляційного суду, з посиланням на приписи частини четвертої статті 174 та статтю 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), мотивована тим, що заявниця апеляційної скарги не виконала вимоги ухвали суду від 05.09.2022 про залишення апеляційної скарги без руху. При цьому апеляційний суд вказав, що заявниця апеляційної скарги в поданій заяві від 15.09.2022 фактично не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, намагаючись їх тлумачити "на власний розсуд".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 16.09.2022 про повернення апеляційної скарги, справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду вирішення питання зменшення розміру судового збору за подання апеляційної скарги.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права; скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом не повно досліджено докази щодо майнового стану скаржника, надано невірну оцінку доданим документам, також зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на висновки Верховного Суду при вирішенні питання зменшення розміру судового збору, що призвело до порушення положень статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Промислова компанія "Збагачувач" просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а ухвалу апеляційного господарського суду залишити без змін.
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 31.10.2022 № 29.3-02/1905 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 910/2147/22 у зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків апеляційного господарського суду
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)
Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті:
по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат);
по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", було зазначено, що "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом ("Голдер проти Сполученого Королівства" і "Z та інші проти Сполученого Королівства", рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, "Ейрі проти Ірландії", рішення від 09.10.1979).
Так, зокрема, законодавець у статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріпив норму відповідно до якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або