ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 487/896/19
провадження № 51 - 4788 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_7,
суддів: ОСОБА_8, ОСОБА_9,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10,
прокурора ОСОБА_11,
захисника ОСОБА_12,
засудженої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_13 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2021 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 01 липня 2021 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки м. Котовськ, Республіка Молдова,
яка мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 15 квітня 2021 року, залишеним без зміни ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 01 липня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілих: ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн, ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальних збитків - 7 455 грн та 100 000 грн моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 09 грудня 2018 року приблизно об 11:45, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , маючи умисел на вбивство, на ґрунті неприязних стосунків у ході сварки нанесла співмешканцю ОСОБА_4 наявними у неї в руках кравецькими ножицями один удар в надключичну область зліва, заподіявши йому тяжких тілесних ушкоджень, від яких він помер.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_13, не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги захисник мотивує тим, що суд першої інстанції:
- неправильно встановив фактичні обставини справи та як наслідок помилково кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України, натомість уважає, що її дії слід кваліфікувати за ст. 116 чи ст. 119 КК України, оскільки умислу на вбивство потерпілого у неї не було;
- в порушення вимог ст. 54 КПК України не вирішив питання про участь захисника ОСОБА_15 під час розгляду кримінального провадження та не перевірив документів на підтвердження повноважень захисника ОСОБА_14;
- не дотримався вимог безпосередності дослідження доказів, зокрема, не дослідив відеозапис огляду місця події, речовий доказ - ножиці, не здійснив належного аналізу всіх досліджених доказів і не надав їм оцінки;
- при призначенні ОСОБА_1 покарання не врахував її стан здоров`я;
- суд апеляційної інстанції:
- вказані порушення залишив поза увагою, не перевірив належним чином викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводів і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України;
- розглянув апеляційні скарги без виклику захисника ОСОБА_15, без участі захисника ОСОБА_14, не з`ясовуючи причини їх неявки та підстави заміни на захисника ОСОБА_16., що свідчить про порушення права обвинуваченої на захист.
Позиція учасника судового провадження
Захисник і засуджена підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_1 .
Мотиви Суду
Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданій касаційній скарзі захисник покликається на безпідставне засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України, необхідність перекваліфікації її дій на ст. 116 чи ст. 119 КК України, порушення права на захист, неврахування при призначенні покарання даних про стан її здоров`я та вибірковість дослідження доказів.
Проте ці доводи сторони захисту Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Так, умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Про намір на позбавлення життя свідчить умисне спричинення ушкоджень в життєво важливі органи потерпілого, в результаті чого настає його смерть.
У випадку, коли особа, яка позбавила потерпілого життя, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їхнє відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність і кваліфікувати за ст. 119 КК України.
Отже, розмежування умисного вбивства (ч. 1 ст. 115 КК України) і вбивства, вчиненого через необережність (ч. 1 ст. 119 КК України), здійснюється як за об`єктивною, так і за суб`єктивною сторонами цих злочинів.