Постанова
іменем України
01 листопада 2022року
м. Київ
справа № 136/811/20
провадження № 51-3961км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_13,
суддів ОСОБА_14, ОСОБА_15,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_16,
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,
захисників
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_17,
ОСОБА_18,
прокурора ОСОБА_19,
розглянув касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 з доповненнями до неї та його захисника ОСОБА_17 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 07 квітня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 липня 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020200000295від 13 грудня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вінниця, мешканця с. Плисків Волинської області, такого, що судимості не мав,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 398 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 07 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджений за частиною 2 статті 398 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі частини 5 статті 72 КК в строк відбування покарання за цим вироком ОСОБА_1 зараховано засудженому строк попереднього ув`язнення під час судового провадження з 05 січня по 05 березня 2021 року з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.
Строк відбування покарання ухвалено обчислювати з часу звернення вироку до виконання.
Ухвалено міру запобіжного заходу ОСОБА_1 не обирати.
Як установлено судом та детально викладено у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
13 грудня 2019 року о 10:00 в той час, коли ОСОБА_2 перебував в службовому кабінеті в державного реєстратора юридичних та фізичних осіб Липовепької РДА - ОСОБА_3 , що розташований в АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, що адвокат ОСОБА_2 є представником ОСОБА_4 та діяв в його інтересах, оскільки він приймав участь у судових засіданнях Господарського суду Вінницької області у справі № 902/196/19, на ґрунті раптово виниклого умислу на спричинення тілесних ушкоджень та неприязних відносин, пов`язаних із виконанням професійних обов`язків ОСОБА_2 , передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, в той час коли ОСОБА_2 сидів за столом, умисно, наніс один удар останньому в потиличну ділянку голови та один удар кулаком у лівий плечовий суглоб.
Після чого, ОСОБА_2 піднявся із-за столу та відштовхнув ОСОБА_1 від себе, щоб уникнути подальших протиправних дій, однак останній не зупиняючись наніс один удар кулаком у підборіддя та кілька ударів в грудну клітину, при ньому шарпаючи за верхній одяг та хапаючи руками за шию останнього, який в цей час прикривався руками, щоб уникнути подальших ударів.
В цей час підійшов ОСОБА_3 та завадив ОСОБА_1 подальшому нанесенню тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Внаслідок своїх умисних протиправних дій ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які належать до легких тілесних ушкоджень.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 липня 2021 року вказаний вирок суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Свої вимоги засуджений обґрунтовує наступним:
- винесена 11 січня 2020 року прокурором постанова про перекваліфікацію кримінального правопорушення з частини 1 статті 125 КК на частину 2 статті 398 КК вважає такою, що прямо суперечить кримінальному процесуальному законодавству, а зібрані після винесення такої постанови докази є недопустимими;
- стороною обвинувачення не доведений, основний безпосередній об`єкт складу злочину, передбаченого у статті 398 КК, а судами це проігноровано. Насильство щодо представника особи вчинене не у зв`язку із наданням правової допомоги, не утворює склад злочину передбачений частиною 2 статті 398 КК, оскільки довіреність від 12 грудня 2019 року не є документом, який уповноважував ОСОБА_2 на діяльність, пов`язану з наданням правової допомоги, а потерпілий ОСОБА_2 в договірні відносини з ОСОБА_4 не вступав, тобто професійної правничої допомоги не надавав, оскільки перебуваючи в державного реєстратора, діяв без укладення з ОСОБА_4 договору про надання правової допомоги. Жодних перешкод для укладення договору про надання правової допомоги ні у ОСОБА_2 , ні у ОСОБА_4 не було, оскільки інтереси ОСОБА_4 в господарському суді Вінницької області в справі №902/196/19 адвокат здійснював на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 10 травня 2019 року;
- суди дали оцінку висновку судово-медичної експертизи, безпосередньо не дослідивши його та не допитавши з даного приводу судово-медичного експерта, хоча клопотання стороною захисту заявлено було, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та державний реєстратор не вказували про наведену у висновку кількість ударів, яка в ньому відображена;
- 19 лютого 2021 року захисником до Немирівського районного суду було заявлено копотання про отримання копії технічних записів, а саме звукозапису та відеозапису усіх судових засідань кримінальної справи №136/811/20. Після неодноразового звернення сторони захисту з клопотанням про надання копії технічних записів судових засідань, такі копії надано не було, оскільки процедура відеофіксації судового провадження даної кримінальної справи не здійснювалась;
- всупереч статті 345 КПК головуючим суддею вимоги даної норми не виконані, а в матеріалах кримінальної справи відсутня пам`ятка про права та обов`язки обвинуваченого;
- апеляційним судом у своїй ухвалі доводи сторони захисту на відповідність вироку районного суду нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам кримінального провадження перевірено не було;
- не дотримано процедури судового розгляду щодо надання права виступу із промовою;
- судами також не було враховано даних про особу ОСОБА_1 , Дані, які засвідчують репутацію обвинуваченого за' місцем його роботи та проживання, що є обставиною, яка враховуються при обранні запобіжного заходу згідно п. 6). ч. 1 статті 178 КПК.
28 січня 2022 року від засудженого надійшли доповнення, до яких додано висновок науково-правової експертизи.
У касаційній скарзі захисник ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що:
- суд апеляційної інстанції порушив принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки усупереч вимогам частини 3 статті 404 КПК не розглянув клопотання про повторне дослідження доказів та, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, не навів в ухвалі переконливих підстав для прийняття такого рішення, а також не врахував подані захисником доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу прокурора;
- матеріали провадження не містять беззаперечних і переконливих доказів винуватості ОСОБА_1 , судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено обставин щодо обізнаності ОСОБА_1 про статус ОСОБА_6 , а посилання щодо умисного заподіяння йому тілесних ушкоджень в зв`язку з його діяльністю не підтверджено жодним доказом, що стало підставою неправильного застосування закону України прокримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисників, які підтримали касаційні скарги, доводи прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Мотиви Суду
Суд першої інстанції, визнаючи винуватість ОСОБА_1 за частиною 2 статті 398 КК доведеною, поклав в основу своїх висновків показання ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
Також в основу вироку покладено письмові докази, а саме:
- рапорт старшого інспектора з ЮП Липовецького ВП ОСОБА_22 про повідомлення ОСОБА_2 щодо конфлікту із ОСОБА_1 ;
- протокол прийняття заяви у ОСОБА_2 про вчинене кримінальне правопорушення від 13 грудня 2019 року, про те, що ОСОБА_1 в кабінеті державного реєстратора спричинив йому тілесні ушкодження;
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №12019020200000295 від 13 грудня 2019 року з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за статтею 125 частина 1 КК;
- висновок експерта №1429 від 20 грудня 2019 року за результатами проведення судово-медичної експертизи, відповідно до якої у ОСОБА_2 виявлено легкі тілесні ушкодження, які у ОСОБА_2 виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), за давністю утворення відповідають терміну 13 грудня 2019 року, а саме: синці в потиличній ділянці праворуч, на підборідді, на шиї праворуч та по центру, в ділянці проекції лівого ліктьового суглобу, на грудній клітині ліворуч, в ділянці проекції лівого плечового суглобу;
- рішення Господарського суду Вінницької області від 18 липня 2019 року за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ФГ «ОСОБА_20», ОСОБА_9 , про визнання недійним рішень засновників та відновлення правового становища, з якого випливає, що представником позивача ОСОБА_4 був ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 10 травня 2019 року, ордеру ЖТ №13860 від 10 травня 2019 року;
- постанова Північно-західного апеляційного господарського суду (вступна та резолютивна частина) від 04 грудня 2019 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_9 на рішення Господарського суду Вінницької області від 18 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ФГ «ОСОБА_20», ОСОБА_9 , про визнання недійним рішень засновників та відновлення правового становища, з якого випливає, що представником позивача ОСОБА_4 був адвокат ОСОБА_2;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №581 від 08 червня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 ;
- ордер серії ЖТ №13865 від 12 грудня 2019 року про надання правової допомоги ОСОБА_4 адвокатом ОСОБА_2;
- довіреність від 12 грудня 2019 року, якою ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником та представляти його інтереси (довіреність посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_23 та зареєстрована в реєстрі за №7619);
- постанова прокурора ОСОБА_21 про визначення правової кваліфікації від 11 січня 2020 року, відповідно до якої змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12019020200000295 від 13 грудня 2019 із частини 1 статті 125 КК на частину 2 статті 398 КК;
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №12019020200000295 від 13 грудня 2019 року з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за частиною 2 статті 398 КК.
Доводи сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 колегія суддів вважає необґрунтованою.
Відповідно до частини 2 статті 433 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Враховуючи вказані вимоги процесуального закону та того, що засуджений і його захисник не заперечують обставини, за яких ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження, а також їх механізм і локалізацію, то колегія суддів їх не перевіряє.
За результатами розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, визнав доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 398 КК, та кваліфікував його дії за умисне заподіянні представнику особи легких тілесних ушкоджень у зв`язку з діяльністю, пов`язаною з наданням правової допомоги.
Суд встановив, що ОСОБА_1 13 грудня 2019 року о 10:00 спричинив легкі тілесні ушкодження на ґрунті раптово виниклого умислу на спричинення тілесних ушкоджень та неприязних відносин, пов`язаних із виконанням професійних обов`язків ОСОБА_2 , передбачаючи і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків. А саме, коли ОСОБА_2 перебував в службовому кабінеті в державного реєстратора юридичних та фізичних осіб Липовепької РДА - ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що адвокат ОСОБА_2 є представником ОСОБА_4 та діяв в його інтересах, оскільки він приймав участь у судових засіданнях Господарського суду Вінницької області у справі № 902/196/19.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази, надавши їм належну оцінку, в тому числі, оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з наведенням докладних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 398 КК.
Приймаючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведеності винуватості поза розумним сумнівом, наведених у висновках Європейського суду з прав людини, яких суд дійшов у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року. Так, у рішеннях у зазначених справах зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Разом із тим колегія суддів касаційного суду вважає, що відповідно до встановлених фактичних обставин справи діяння засудженого обґрунтовано отримали юридичну оцінку за частиною 2 статті 398 КК.
Зазначене узгоджується з матеріалами кримінального правопорушення та нормами матеріального і процесуального права.
Конституція України (стаття 59, частина 2 статті 63 та пункт 6 статті 129) закріплює право кожної людини на правову допомогу.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (статті 1, 19, 26) адвокатською діяльністю є незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
До видів адвокатської діяльності віднесено, у тому числі представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що у разі подання документів для проведення державної реєстрації уповноваженою на те особою встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.
Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що підтверджує повноваження діяти від імені іншої особи, є документ, що підтверджує повноваження законного представника особи, нотаріально посвідчена довіреність або відомості з Єдиного державного реєстру про особу, яка уповноважена діяти від імені особи.
Твердження сторони захисту щодо необізнаності засудженого про статус потерпілого та того, що потерпілий в договірні відносини з ОСОБА_4 не вступав, тобто професійної правничої допомоги не надавав, спростовуються показаннями ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 та свідками ОСОБА_8 і ОСОБА_3 та письмовими доказами.
Відповідно до технічного запису перебігу судових засідань, що наявні в матеріалах кримінального провадження, колегією суддів встановлено наступне:
- під час допиту в суді першої інстанції ОСОБА_1 надав показання, в яких указував, що 12 грудня 2019 року йому стало відомо про те, що буде відбуватися внесення змін у реєстрі до фермерського господарства на підставі рішення суду, на що він разом з працівниками поліції приїхав до робочого місця державного реєстратора ОСОБА_3 та чекали його до 20:00, але він був відсутній за місцем роботи, але він бачив увімкнений його комп`ютер. Наступного дня ОСОБА_1 прибув за місцем роботи державного реєстратора, де був ОСОБА_2 . ОСОБА_1 викликав поліцію та адвоката, оскільки вважав, що вчиняються протиправні дії проти його фермерського господарства. Він та його адвокат ОСОБА_10 були ознайомлені з дорученням ОСОБА_2 на представництво, але не як адвоката, а фізичної особи, а також ознайомився з протоколом зборів. Повідомив, що ОСОБА_2 він знав по судовим спорах як особу, який захищає інтереси ОСОБА_4 . Вказав, що ОСОБА_2 він не бив, а лише зачепив його, коли нахилявся до комп`ютера. Але ОСОБА_2 подумав, що він його бив і тому стався конфлікт, тілесних ушкоджень він не наносив.
- щодо обставин події, які виникли 13 грудня 2019 року, потерпілий ОСОБА_2 у суді першої інстанції надав показання, де вказав, що засуджений був обізнаний про те, що він представляє інтереси ОСОБА_4 , оскільки він приймав участь у справах цивільної та господарської юрисдикції, пов`язаної з фермерським господарством, в силу виконання своїх професійних обов`язків. Потерпілий повідомив, що під час реєстрації діяв на підставі договору про надання правової допомоги і на підставі нотаріально посвідченої довіреності. При цьому, відповідно до законодавства реєстратор здійснює реєстрацію дій лише на підставі довіреності. Повідомив, що конфлікт відбувся з причин виконання його професійних обов`язків в інтересах ОСОБА_4 і вчиняв в його інтересах дію. Щодо механізму нанесення йому тілесних ушкоджень потерпілий повідоми, що засуджений його вдарив кулаком у потилицю, коли він сидів біля державного реєстратора, а потім він нагнувся і засуджений ще раз його вдарив. Потерпілий сидів так, що він не бачив ОСОБА_1 та спочатку він відчув удар, а за ним і другий. Потерпілий залишився сидіти, бо він не очікував удар, а другий удар він бачив мигцем та він прийшовся в плече, бо він пригнувся. Після цього він встав і відштовхнув засудженого. Події бачив реєстратор ОСОБА_11 , а ОСОБА_12 розбороняв.
- свідок ОСОБА_3 підтвердив обставини, на які вказав потерпілий та засуджений, а саме щодо присутності ОСОБА_1 та його адвоката, присутність ОСОБА_1 під час вчинення ним реєстраційних дій, перевірка повноважень потерпілого. Вказав, що для підтвердження повноважень йому необхідно перевір