ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 760/22406/16-к
провадження № 51-4387ск21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_3,
суддів: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100070006051, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Маріуполя Донецької області, жителя АДРЕСА_1, ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого, востаннє вироком Макарівського районного суду Київської області від 10 травня 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і 8 місяців,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 04 серпня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі положень ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він в невстановленому місці та в невстановлений час незаконно придбав вогнепальну зброю та бойові припаси, які переніс до квартири за адресою: АДРЕСА_3, де 27 вересня 2016 року в період часу з 09:00 год. по 16:30 год. під час обшуку було виявлено та вилучено карабін "Walther G22" та сто патронів до вогнепальної зброї, які ОСОБА_1 зберігав без передбаченого законом дозволу.
Окрім того, в невстановленому місці та в невстановлений час, без передбаченого законом дозволу він незаконно придбав вогнепальну зброю та бойові припаси, які переніс до квартири АДРЕСА_4, та в подальшому в період часу з 18:05 год. 27 вересня 2016 по 05:03 год. наступного дня під час обшуку у нього було виявлено та вилучено нарізну вогнепальну зброю та бойові припаси: АКС-74 - 2 шт., гранати "РГД-5" - 5 шт., гранати "Ф-1" - 2 шт., патрони калібру 7.65x17 мм - 21 шт., патрони калібру 7.62x54 мм. - 95 шт., патрони калібру 7.65x17 мм - 4 шт., патрони калібру 9x19 мм та 7,65 мм - 106 шт., патрони калібру 5,6 мм - 95 шт., пістолет "Маузер", пістолет-кулемет "Скорпіон" та 8 патронів, які ОСОБА_1 зберігав без передбаченого законом дозволу.
Київським апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання було скасовано та ухвалено новий вирок від 17 серпня 2021 року, яким ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК Українишляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Макарівського районного суду Київської області від 10 травня 2017 року ОСОБА_1 було визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 1 місяць.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України було зараховано ОСОБА_1 в строк відбування призначеного покарання відбутий строк покарання з 04 жовтня 2016 року до 13 березня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_1,посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити та звільнити його від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
Зазначає, що апеляційний суд при призначенні йому покарання належним чином не врахував окремі обставин, які пом`якшують покарання, і дані про його особу та безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині його звільнення від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
Окрім того, не погоджується з рішенням апеляційного суду щодо призначення ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Макарівського районного суду Київської області від 10 травня 2017 року з урахуванням того, що покарання за попереднім вироком згідно з ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2018 року ОСОБА_1 відбув повністю. Також вбачає, що у такий спосіб апеляційний суд ревізував вид покарання за попереднім вироком, адже там ОСОБА_1 було призначене покарання у виді обмеження, а не позбавлення волі.
Зазначає також про відсутність, на його думку, в діях ОСОБА_1 обставини, яка обтяжує покарання, рецидиву злочину.
Позиції учасників судового провадження
Захисники підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просив її відхилити.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватостіОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1ст. 263 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то, на думку колегії суддів, вони є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання, яке потрібно відбувати реально.
Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.
Зокрема, ухвалюючи вирок, апеляційний суд, крім ступеня тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України єтяжким,форми вини й даних про його особу, врахував характер протиправних дій засудженого, який вчинив злочин проти громадської безпеки, що становить підвищену суспільну небезпеку; конкретні обставини справи, а саме кількість вилученої зброї та боєприпасів. Окрім того, апеляційним судом враховано, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів.
Також, урахувавши обставини, що пом`якшують покарання, та інші обставини, на які посилається сторона захисту у своїй касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_1 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначене судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України.