ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 526/595/18
провадження № 51-2142км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
в режимі відеоконференції
захисників ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018170130000149 за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Вступ
ОСОБА_1 05 лютого 2018 року приблизно о 16:00, умисно наніс в сукупності три удари по голові потерпілому, у результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодженнями, що небезпечні для життя в момент заподіяння.
Суд першої інстанції кваліфікував діяння та засудив ОСОБА_1 за ч. 1
ст. 121 КК України.
Апеляційний суд, після перегляду вироку суду першої інстанції за апеляційними скаргами засудженого та прокурора, судове рішення залишив без змін.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, прокурор подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить скасувати рішення апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо правильності застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні засудженому покарання.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 25 травня
2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням
ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки
6 місяців.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він
05 лютого 2018 року приблизно о 16:00, перебуваючи поблизу магазину, розташованому на вул. Дружби, 21а в с. Харківці Миргородського району Полтавської області, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс в сукупності три удари по голові потерпілому, у результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодженнями, що небезпечні для життя в момент заподіяння.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року вирок районного суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постановленої ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правової кваліфікації дій засудженого, прокурор вважає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про правильність застосування до засудженого положень ст. 69 КК України за відсутності кількох обставин, що пом`якшують йому покарання і призначення засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Також зазначає, що апеляційний суд всупереч приписам ст. 419 КПК України відповідних доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив, свого рішення не мотивував та безпідставно залишив вирок щодо ОСОБА_1 без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу прокурора не подавались.
У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку поданої касаційної скарги, а захисники заперечили проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Щодо застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні засудженому покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
Доводи прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку. Тому вона повинна відповідати тим же вимогам, що й вирок суду першої інстанції, тобто бути законною та обґрунтованою. Відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі, зокрема, слід зазначити мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановлені ухвали та положення закону, яким він керувався.
Що стосується покарання та його мети, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Частиною 1 статті 65 КК України установлено, що суд призначає покарання: