ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 421/173/13-к
провадження № 51-3559км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_3
суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Луганської області від 11 березня 2014 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012030290000003 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Золоте Луганської області, проживаючого у
АДРЕСА_1 ), раніше
не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Вступ
ОСОБА_1 10 жовтня 2012 року приблизно о 20:00, будучи в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на навмисне спричинення невизначеної шкоди здоров`ю потерпілої, наніс останній удари руками по різним частинам її тіла. В результаті протиправних дій засудженого потерпілій було спричинено як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості за критерієм стійкої втрати загальної працездатності більше 10%, але не менше 1/3, так і легкі тілесні ушкодження.
Суд першої інстанції засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки та звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Апеляційний суд, частково задовольнив скарги прокурора та потерпілої, скасував вирок міського судув частині вирішення заявленого потерпілою цивільного позову та призначеного ОСОБА_1 покарання й ухвалив свій вирок, яким, зокрема засудив останнього за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
Не погоджуючись з таким рішенням апеляційного суду, засуджений подав касаційну скаргу в якій просить змінити вирок апеляційного суду щодо
нього у зв`язку з суворістю призначеного йому покарання та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на питання про справедливість призначеного апеляційним судом покарання, яке засуджений має відбувати реально без подальшого звільнення від його відбування з випробуванням.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Первомайського міського суду Луганської області від 17 грудня
2013 року ОСОБА_1 засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України
ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Цим же вироком вирішено питання щодо заявлених цивільних позовів та речових доказів у даному кримінальному провадженні.
За вироком ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10 жовтня 2012 року приблизно о 20.00, будучи в стані алкогольного сп`яніння, прийшов до автостоянки, яка розташована на перехресті вул. Кім та вул. Островського у
м. Первомайську Луганської області, де зустрівся з потерпілою ОСОБА_2 . На ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин, з мотивів ревнощів, маючи умисел на навмисне спричинення невизначеної шкоди здоров`ю потерпілої, наніс останній удари руками по різним частинам її тіла, а саме: в область голови не менше трьох ударів, в область грудної клітини не менше одного удару, в область таза не менше одного удару, в область нижніх кінцівок не менше одного удару. В результаті протиправних дій засудженого потерпілій було спричинено як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості за критерієм стійкої втрати загальної працездатності більше 10%, але не менше 1/3, так і легкі тілесні ушкодження.
Вироком Апеляційного суду Луганської області від 11 березня 2014 року рішення міського суду в частині вирішення заявленого потерпілою цивільного позову та призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано.
Постановлено свій вирок, яким, зокрема ОСОБА_1 засуджено за ч. 1
ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить змінити оскаржуване рішення апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість і просить пом`якшити призначене засудженому покарання за ч. 1
ст. 122 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України.
Не оспорюючи фактичних обставин справи, правової кваліфікації своїх дій та питання щодо вирішення заявлених цивільних позовів у даному кримінальному провадженні, засуджений стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив йому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин злочину, даних про його особу, обставин, які пом`якшують йому покарання, що в сукупності давало суду підстави застосувати ст. 75 КК України при призначенні йому покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу засудженого потерпіла наводить аргументи на її спростування та просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Відповідно до ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню;
3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту;
4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 50 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину), покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочину), суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Нормами ст. 12 КК України передбачена кваліфікація злочинів (стаття 12 в редакції Закону України № 4025-УІ від 15 листопада 2011 року):
1. Злочини поділяються на злочини невиликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.