ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 748/356/19
провадження № 51-1402км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_14,
суддів ОСОБА_15, ОСОБА_16,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_17,
прокурора ОСОБА_18 ,
в режимі відеоконференції
захисниці ОСОБА_19,
засудженого ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисниці ОСОБА_19 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2021 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270270000443, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Рудка Чернігівського району Чернігівської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Вступ
ОСОБА_1 13 травня 2018 року умисно завдав потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання із іспитовим строком тривалістю 1 рік. Задоволено цивільні позови прокурора та потерпілої.
Короткий зміст оскаржених судових рішень:
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 1 рік і покладенням відповідних обов`язків.
Ухвалено:
- задовольнити цивільний позов прокурора та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська центральна районна лікарня» Чернігівської районної ради Чернігівської області витрати на лікування потерпілої на суму 7486,95 грн;
- задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої 2928,42 грн витрат на відшкодування матеріальної шкоди та 15000 грн витрат на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року вирок районного суду залишено без змін.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13 травня 2018 року, приблизно о 10:30, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , з мотивів тривалих особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, тримаючи у руках увімкнену електричну кутову шліфувальну машинку з обертаючим робочим ріжучим диском, діючи умисно, наніс ОСОБА_2 вказаним інструментом один поріз по лівій кисті, чим спричинив останній тілесні ушкодження у вигляді множинних різано-рваних ран тильної поверхні лівої кисті, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 521 від 18 жовтня 2018 року відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою стійкої втрати працездатності менш ніж на третину.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисниця просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону вбачає у визнанні судом допустимими ряду доказів, зокрема:
- часткове визнання недопустимим доказу - DVD-R диску з відеозаписом з мобільного телефону потерпілої та протокол огляду цього диску,
- протоколу огляду місця події,
- висновків СМЕ № 337 від 21червня 2018 року, № 521 від 18 жовтня 2018 року.
Всі ці докази, на її думку, є недопустимими в розумінні ст. 89 КПК України, і підлягали виключенню з переліку доказів, на яких ґрунтуються оскаржувані рішення, з підстав недопустимості. Виключення вказаних недопустимих доказів з обвинувачення, знов таки на її думку, показало б, що в діях її підзахисного, ОСОБА_1 , відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, бо сукупність всіх інших доказів не дає достатніх законних підстав для визнання ОСОБА_1 винним за вказаною статтею. Тобто з зазначеного випливає, що судами неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Крім того, вказує про неправильне вирішення судами цивільних позовів прокурора та потерпілої.
Також стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та у ній всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належну оцінку доводам апеляційних скарг її та засудженого.
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження відносно нього, а цивільні позови прокурора та потерпілої залишити без розгляду. В обґрунтування своїх вимог стверджує, що дане кримінальне провадження щодо нього ґрунтується на припущеннях та недостовірних доказах, судами не взято до уваги докази, які могли вплинути на їх висновки і ухвалені судові рішення не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Зокрема вказує, що
- було порушено його процесуальні права шляхом відмови у виклику, зокрема, лікарів для допиту;
- необґрунтовано відмовлено у приєднані до матеріалів справи поданих ним письмових доказів;
- огляд місця події проводився з порушенням с. 237 КПК України, оскільки був проведений через тривалий час після подій та без участі його та захисника. Встановлені в ході вказаної слідчої дій обставини, що події відбувалися біля будинку № 18 не відповідає дійсності, оскільки відстань від вказаного будинку до фактичного місця події перевищує 30 м., не було складено відповідну схему місця події і не вилучено речові докази;
- показання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надані в ході слідчих експериментів щодо обставин його дослідження не відповідають фактичним обставинам та є суперечливими, зокрема, щодо місця його роботи з болгаркою;
- показання потерпілої під час різних процесуальних дій щодо одних і тих же подій є суперечливими;
- потерпіла отримала травму шкіри пальців руки через недотримання техніки безпеки і внаслідок спроби нанести йому удар в обличчя, при цьому потрапивши у вищерблений диск болгарки, який перед цим пошкодився внаслідок удару по його спині в процесі роботи;
- судом не було взято до уваги показання свідків захисту: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які стверджували, що ОСОБА_2 з 13 по 31 травня 2018 року постійно знаходилася вдома і не перебувала на стаціонарному лікуванні, а перев`язки їй робили амбулаторно;
- складений експертом ОСОБА_8 висновок № 521 від 18 жовтня 2018 року. не відповідає вимогам ст. 69 КПК України, оскільки не було проведено повне дослідження потерпілої і тому не надано повного та об`єктивного висновку. Також припускає, що вказаний висновок ґрунтується на фальсифікованих документах та припущеннях і є недопустимим доказом.
Щодо цивільного позову прокурора вказує на відсутність належно оформлених бухгалтерських документів закладу охорони здоров`я на обґрунтування понесених витрат на лікування потерпілої, тому вважає, що позов прокурора слід залишити без розгляду.
Стосовно позову потерпілої стверджує, що на підтвердження завданої їй матеріальної шкоди, приєднані до цивільного позову останньої чеки на суму 2928,42 грн не підтверджені рецептами, а також листками лікарських призначень. Крім того, вказує, що частина лікарських препаратів зазначених у чеках, не згадуються в жодних лікарських документах, а отже, не підтверджують витрати на лікування. Також зазначає, що в порушення вимог ст. 128 КПК України потерпілою до позовної вимоги про стягнення моральної шкоди не сплачено судовий збір і не долучено доказів про звільнення від сплати такого.
На зазначені порушення ним вказувалось і в апеляційній скарзі, проте апеляційний суд доводи його апеляційної скарги належним чином не перевірив, ґрунтовних відповідей не надав, безпідставно залишив його скаргу без задоволення, а тому вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисниця та засуджений підтримали подані скарги, а прокурор заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перегляду в касаційному суді. Разом з тим суд касаційної інстанції здійснює перевірку того, чи додержалися суди попередніх інстанцій процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.
Мотиви суду
Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженого у спричинені потерпілій умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодоОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373-374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При цьому колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, були, також, предметом перевірки суду апеляційної інстанції за апеляційними скаргами його та захисника. За результатами перегляду, апеляційний суд визнав висновки суду першої інстанції обґрунтованими, навівши при цьому в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення.
Зокрема, апеляційний суд ретельно перевірив допустимість тих доказів, якими місцевий суд обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і переконався, що при їх збиранні органом досудового розслідування не було порушено вимоги кримінального процесуального закону.
Згідно з положеннями статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі, внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Критеріями допустимості доказів є, зокрема, належні джерело, суб`єкт, процесуальна форма, фіксація та належні процедура й вид способу формування доказової основи. Тобто, надаючи оцінку доказам, суд перевіряє дотримання, передбаченого кримінальним процесуальним законом, порядку їх отримання.
Так, в основу обвинувального вироку було покладено ряд доказів, зокрема:
показання потерпілої ОСОБА_9 , показання свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , а також дані: протоколу огляду місця події від 18 жовтня 2018 року, де предметом огляду була ділянка дороги на АДРЕСА_2 та № 19, згідно яких в кінці відгородженої ділянки знаходиться металевий паркан з металевою хвірткою та в місці кріплення паркану до хвіртки мається невеликий розріз на паркані з явними ознаками пиляння; протоколу слідчого експерименту з потерпілою від 18 жовтня 2018 року в ході якого ОСОБА_2 розповіла та продемонструвала, за яких обставин обвинувачений наніс їй болгаркою поріз пальців лівої руки; протоколу слідчого експерименту із свідком ОСОБА_3 від 18 жовтня 2018 року; протоколу перегляду відеозапису від 23 травня 2018 року файлу з назвою «MVI-2014» від 13 травня 2018 року відповідно до якого відображено конфлікт, який відбувся між засудженим та потерпілою, а саме остання підходить до ОСОБА_1 , який пиляє болгаркою огорожу. Потім оберти болгарки знижуються і обвинувачений починає вставати та розвертатися до потерпілої і хтось лівою рукою торкається лівого плеча обвинуваченого. Після цього оберти болгарки збільшуються і обвинувачений стоїть обернутий до потерпілої з виставленими вперед руками, а потім робить крок на зустріч потерпілій і в цей час падає драбина, яка знаходилася між ними, а потерпіла відходить від нього. А вже на 31 секунді відео видно як у ОСОБА_2 з чотирьох фаланг пальців тильної сторони йде кров. Крім того, в основу обвинувального вироку покладені і висновки експертів проведених у кримінальному провадженні експертиз, а також інші письмові докази.