Постанова
іменем України
1 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 168/873/19
провадження № 51-4984км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5.,
суддів ОСОБА_6., ОСОБА_7.,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_8.,
прокурора ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь під час апеляційного розгляду в суді апеляційної інстанції та захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_11. на вирок Волинського апеляційного суду від 10 червня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030190000219, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Яревище Старовижівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання, встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки і покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
Вирішено питання, пов`язані з процесуальними витратами та речовими доказами.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 25 травня 2021 року скасовано ухвалу Волинського апеляційного суду від 18 серпня 2020 року та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, 10 червня 2022 року ухвалив новий вирок, яким скасував вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 березня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_1 в частині призначеного покарання і призначив йому за частиною 2 статті 286 КК із застосуванням статті 69 цього Кодексу покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.
ОСОБА_1 4 серпня 2019 року близько 20:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-2109, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою на вул. Сонячній у с. Кримне, Старовижівського району Волинської області, під час виїзду з населеного пункту, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху керованого транспортного засобу та не впорався з його керуванням, внаслідок чого автомобіль з`їхав із дороги в кювет і декілька разів перевернувся. У результаті дорожньої транспортної пригоди пасажир автомобіля - потерпілий ОСОБА_2 отримав смертельні тілесні ушкодження. Згідно із висновком судово-медичної експертизи від 6 вересня 2019 року №149 його смерть настала від поєднаної тупої травми тіла з переломами шийних хребців (1-3 - го) та розвитком спінального шоку.
У прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками стало грубе порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. б п. 2.3, пунктів 12.1,12.4,12.9 Правил дорожнього руху.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, при цьому посилається на істотні порушення норм кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що апеляційний суд належним чином не навів мотивів прийнятого рішення, оскільки, на думку прокурора, призначаючи покарання, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті за цей злочин, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, суд може, лише дослідивши і оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, і застосувати статтю 69 КК, він може лише в тому випадку, коли є достатні підстави для цього.
При цьому прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції хоча і визнав наявність декількох обставин, які пом`якшують покарання, однак залишив поза увагою те, що такі обставини лише характеризують засудженого в загальносоціальному плані, проте жодним чином істотно не знижують ступеня тяжкості вчиненого ним злочину.
Крім того, касатор указує, що факт визнання особою винуватості не може безумовно свідчити про його щире каяття, адже, на переконання прокурора, матеріали кримінального провадження не містять достатніх відомостей, що свідчать про щирість каяття засудженого.
Також на його думку, суд недостатньо врахував перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку учасника дорожнього руху і мало в результаті протиправних дій ОСОБА_1 незворотні наслідки - загибель людини.
Водночас прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі врахував вказівки Верховного Суду, який постановою від 25 травня 2021 року скасував попереднє рішення апеляційного суду про залишення без зміни вироку місцевого суду щодо застосування до призначеного ОСОБА_1 покарання статті 75 КК. Тобто, апеляційний суд під час нового розгляду не встановив жодних нових обставин, однак пом`якшив засудженому покарання із застосуванням вимог статті 69 КК.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_12. просить скасувати вирок апеляційного суду та залишити чинним вирок Камінь-Каширського районного суду від 11 березня 2020 року. Вважає, що суд апеляційної інстанції під час постановлення вироку не зважив на молодий вік ОСОБА_1 , відсутність судимості, визнання особою винуватості та щире каяття у вчиненому, відшкодування заподіяної шкоди, постійне місце проживання, сімейний статус, наявність двох неповнолітніх дітей та його інвалідність ІІІ групи.
Також захисник посилається на те, що під час судового розгляду і в суді апеляційної інстанції потерпіла просила не позбавляти ОСОБА_1 волі, про що в матеріалах справи є нотаріальне клопотання від потерпілої ОСОБА_3 та її клопотання від 26 лютого 2020 року.
Крім того, захисник посилається на два висновки Центру пробації, надані Старовижівським РСФ ДУ та Ковельським РСФ ДУ, згідно з якими виправлення ОСОБА_1 можливо без позбавлення й обмеження волі, оскільки останній не становить суспільної небезпеки для суспільства.
Також захисник зазначає, що ОСОБА_1 , починаючи з 24 лютого 2022 року, брав активну участь у захисті своєї територіальної громади, а з 26 березня 2022 року уклав із командиром добровольчого формування Дубечнінської територіальної громади контракт добровольця територіальної оборони на строк 3 роки.
Водночас він указує на те, що ОСОБА_1 протягом 3 років 1 місяця, а саме з часу вчинення кримінального правопорушення, не притягувався навіть до адміністративної відповідальності, і з огляду на це вважає, що призначене підзахисному покарання є занадто суворим.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та захисника, які підтримали касаційну скаргу захисника та заперечували проти касаційної скарги прокурора, доводи прокурора, яка підтримала касаційну скаргу прокурора і заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.
Мотиви Суду
І захисник, і прокурор у своїх касаційних скаргах не оспорюють висновків суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК.
Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого колегія суддів уважає неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до приписів статті 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
Згідно із статтею 69 КК, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчи