ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №361/5198/20
провадження № 51-2393км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4.,
суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7.,
прокурора ОСОБА_8.,
представника потерпілої ОСОБА_9.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_10 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, постановлені у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 грудня 2021 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК, на підставі статті 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110130002214 від 02 серпня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 закрито.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року ухвалу місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_11. не погоджується із постановленими у кримінальному провадженні ухвалами, просить їх скасувати з підстави істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевий суд, звільняючи ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не врахував, що вона ухилялася від слідства, у зв`язку з чим постановою від 02 липня 2020 року оголошувалася у розшук. Окрім того, ОСОБА_2 неодноразово ухилялася від участі у розгляді кримінального провадження стосовно неї місцевим судом. А відтак місцевий суд дійшов безпідставних висновків про наявність підстав для застосування статті 49 КК.
Вищезазначені порушення, на які посилалася представник потерпілої у поданій нею апеляційній скарзі, залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції та належно не спростовані, як того вимагає стаття 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні представник потерпілої наполягала на задоволенні касаційної скарги з підстав, викладених у ній.
Прокурор просила відмовити у задоволенні касаційної скарги представника потерпілої, стверджувала про вмотивованість судових рішень.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду не надійшло.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілої, прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, розглядаючи справу стосовно ОСОБА_2 , встановивши обставини, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 49 КК, дійшов висновку про необхідність її закриття у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, а тому клопотання захисника ОСОБА_12. задовольнив. З вказаними висновками погодився і суд апеляційної інстанції.
У ході касаційної перевірки встановлено обґрунтованість та вмотивованість висновків суду першої та апеляційної інстанцій, викладених ними у судових рішеннях, враховуючи таке.
Так, ОСОБА_2 обвинувачувалася в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, тобто вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 КК. Інкриміновані їй протиправні дії згідно з обвинувального акту були вчиненні 20 липня 2019 року.
Злочин, передбачений частиною 1 статті 125 КК, з огляду на приписи статті 12 КК (у редакції, яка діяла на момент вчинення злочину) є злочином невеликої тяжкості, оскільки найбільш суворим покаранням за його вчинення є виправні роботи, а на момент розгляду справи в суді - кримінальним проступком.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.
За викладених обставин місцевий суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано застосував правила пункту 1 частини 2 статті 284 КПК та закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 , оскільки з дня вчинення кримінального проступку закінчилися строки притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги представника потерпілої, аналогічні наведеним нею у поданій касаційній скарзі, дав на них вичерпні, обґрунтовані відповіді, належно вмотивувавши своє рішення, постановлене за наслідками перегляду ухвали місцевого суду, як того вимагають правила статті 419 КПК.
Зокрема, у ході апеляційного провадження суд ретельно перевірив твердження ОСОБА_3 про ухилення ОСОБА_2 від досудового розслідування і не знайшов підстав для визнання вказаного факту. З такими висновками погоджується і колегія суддів та вважає доречним зазначити наступне.
Так, за правилами частини 2 статті 49 КК пер