Постанова
Іменем України
25 жовтня 2022року
м. Київ
справа № 127/13354/18
провадження № 51- 1396км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_7.,
суддів ОСОБА_8., ОСОБА_9.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10.,
прокурора ОСОБА_11.,
захисника ОСОБА_12. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_13. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Рудницького Піщанського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 11 березня 2021 року за частинами 2, 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 , яким він був засуджений за частинами 2, 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі ст. 75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, ухвалено виконувати самостійно.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 02 по 13 квітня 2018 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду в розмірі - 1 013,72 грн та 5 000 грн, відповідно.
Згідно з вироком, 25 березня 2018 року близько 19.00 год ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне проникнення до чужого житла з метою вчинення нападу поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу та незаконного заволодіння чужим майном, через незачинені вхідні двері, проник до квартири АДРЕСА_2 , в якій проживав ОСОБА_2 . Далі, ОСОБА_1 , перебуваючи у одній із житлових кімнат даної квартири, де на ліжку спав ОСОБА_2 , завдав потерпілому удари руками та ногами по голові й тулубу. Після чого, ОСОБА_1 відламав від дерев`яного стільця ніжку, якою завдав ОСОБА_2 ще декілька ударів по голові, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та відкрито заволодів майном ОСОБА_2 на загальну суму 3 665,60 грн.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_13.просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_1 , перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 187 КК на ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 125 КК та призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкцій даних статей. Свої вимоги мотивує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. На обґрунтування своїх доводів зазначає про неправильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 за ознакою «проникнення», оскільки судами не було встановлено, що ОСОБА_1 при вході в квартиру потерпілого мав умисел саме на заволодіння його майном, а не з метою повернення власних речей. Також, захисник вважає, що судами не було враховано, що умисел в засудженого на заволодіння речами потерпілого виник не заздалегідь, а вже під час перебування в квартирі потерпілого і майно потерпілого ОСОБА_1 взяв лише в якості заставиза неповернуті йому речі та грошові кошти. Заперечує, що мотивом завдання тілесних ушкоджень потерпілому було подолання його опору, оскільки удари потерпілому ОСОБА_1 став наносити через неприязні стосунки. Вказує на те, що апеляційний розгляд відбувся з порушенням вимог статті 404 КПК, а ухвала апеляційного не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечив щодо задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_13. і просив судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а виходить з обставин, установлених цими судами.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.