ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 382/1414/17
провадження № 51-1395км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_22,
суддів ОСОБА_24, ОСОБА_23,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_25,
прокурора ОСОБА_26,
засудженої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_27 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_16,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на вирок Згурівського районного суду Київської області від 30 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше не судимої,
засудженої за ч. 1 ст. 366, частинами 2, 3 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі -КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Згурівського районного суду Київської області від 30 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та призначено їй покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК ОСОБА_1 звільнено від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366 вказаного Кодексу, у зв`язку із закінченням строків давності.
Цим же вироком ОСОБА_1 засуджено: за ч. 2 ст. 191 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 191 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 у період із 27 серпня 2015 року по 30 листопада 2016 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, використала для здійснення операцій зі зняття коштів із рахунків завідомо підроблені нею заяви про видачу готівки та привласнила грошові кошти банківської установи на загальну суму 178 665,32 грн, які були їй ввірені, завдавши АТ «Державний ощадний банк України» матеріальної шкоди, а потім розпорядилась коштами в кожному випадку на власний розсуд, зокрема:
- з рахунку № НОМЕР_13, відкритого на ім`я ОСОБА_2 , зняла та привласнила грошові кошти, чим завдала АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 21 150 грн;
- з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_3 , зняла і привласнила грошові кошти, чим завдала АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 21 350 грн, в тому числі за ч. 2 ст. 191 КК України - 800 грн;
- з депозитного рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_4 , зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 62 365,32 грн;
- з рахунку № НОМЕР_3 , відкритого на ім`я ОСОБА_4 , зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 22 700 грн;
- з рахунку № НОМЕР_4 , відкритого на ім`я ОСОБА_5 , зняла та привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 16 100 грн;
- з рахунку № НОМЕР_12, відкритого на ім`я ОСОБА_6 , зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 6 200 грн;
- з рахунку № НОМЕР_5 , відкритого на ім`я ОСОБА_7 , зняла та привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 2600 грн;
- з рахунку № НОМЕР_6 , відкритого на ім`я ОСОБА_8 , зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 3 150,00;
- з рахунку № НОМЕР_14, відкритого на ім`я ОСОБА_9 , зняла та привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 4 950 грн;
- з рахунку № НОМЕР_7 , відкритого на ім`я ОСОБА_10 , зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 9 000 грн;
- з рахунку № НОМЕР_8 , відкритого на ім`я ОСОБА_11 , зняла та привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 4 300 грн;
- з рахунку № НОМЕР_9 , відкритого на ім`я ОСОБА_12 , зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 1 200 грн;
- з рахунку № НОМЕР_10 , відкритого на ім`я ОСОБА_13 , зняла та привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 1450 грн;
- з рахунку № НОМЕР_11 , відкритого на ім`я ОСОБА_14 , зняла і привласнила грошові кошти, чим заподіяла АТ «Ощадбанк» матеріальну шкоду на суму 2150 грн.
Злочин вчинено з прямим умислом, спрямованим на внесення неправдивих відомостей до офіційних документів - рахунків, відкритих на ім`я вкладників банку, та на незаконне привласнення чужого майна, яке було ввірене обвинуваченій, а саме грошових коштів, з корисливих мотивів.
Київський апеляційний суд ухвалою від 20 грудня 2021 року залишив без змін указаний вирок місцевого суду.
Вимоги касаційних скарг й узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на істотні порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати судові рішення щодо неї та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, вказує на неналежне встановлення фактичних обставин, зокрема часу вчинення кримінального правопорушення та розміру завданої матеріальної шкоди. Акцентує на тому, що ряд слідчих дій було проведено до внесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР), а отже, докази, зібрані за наслідками цих дій, слід було визнати недопустимим доказами.
Вважає, що місцевий суд не перевірив висновків судово-почеркознавчих експертиз від 02 червня 2017 року № 8-4/1130 і від 23 червня 2017 року № 8-4/1228 не дав їм оцінки та незаконно послався на них у вироку.
Водночас зазначає, що суд неправильно виклав показання представника потерпілого - ОСОБА_15 в частині суми завданих збитків. Разом із цим засуджена звертає увагу на те, що місцевий суд проігнорував клопотання сторони захисту про визнання окремих доказів недопустимими.
Крім цього, констатує, що їй не було відкрито матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК по обвинуваченню за ч. 3 ст. 191 КК. Наводить аргументи щодо процесуальних порушень, допущених під час перекваліфікації її дій з ч. 2 ст. 191 КК на ч. 1 ст. 366 цього Кодексу.
У свою чергу суд апеляційної інстанції порушень, допущених місцевим судом, не усунув, апеляційний розгляд провів формально, неповно, належним чином не перевірив доводів, викладених у поданій апеляційній скарзі, всупереч вимогам ст. 404 КПК не здійснив повторного дослідження доказів, а отже, ухвала цього суду не відповідає положенням ст. 370 КПК.
Додатково зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував доводи, викладені в доповненні до апеляційної скарги щодо направлення обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування, чим допустив порушення приписів ст. 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_1 та її захисник ОСОБА_28 підтримали касаційну скаргу та просили задовольнити її, з наведених у ній підстав, прокурор ОСОБА_26, представник потерпілого ОСОБА_29 не підтримали касаційної скарги засудженої, вважаючи її необґрунтованою.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання засудженою установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, з огляду на вимоги ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається в касаційній скарзі засуджена, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Із положень ст. 94 КПК випливає, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, з яким погодився апеляційний суд, є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням