Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 755/15868/20
провадження № 61-236 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції у м. Києві, Дніпровська окружна прокуратура м. Києва, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом
до Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Дніпровське УП ГУНП у м. Києві), Київської місцевої прокуратури № 4, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві) про визнання бездіяльності протиправною, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування
та прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 12 жовтня 2017 року
до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості про те, що 11 жовтня 2017 року приблизно о 22 год. 00 хв. невстановлена особа, перебуваючи по АДРЕСА_1 , викрала належну йому барсетку з грошовими коштами та особистими речами, які знаходилися в його автомобілі. Відкрито кримінальне провадження № 12017100040013956 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України (крадіжка), правову кваліфікацію якого в подальшому змінено
на частину п`яту статті 186 КК України (грабіж).
31 серпня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва
у справі № 755/11965/20 задоволено скаргу його представника
на бездіяльність уповноважених осіб Дніпровського УП ГУНП у м. Києві,
зобов`язано слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, що здійснює досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, вчинити дії, передбачені статтею 220 КПК України (клопотання задовольнити або відмовити у його задоволенні шляхом постановлення умотивованої постанови), за клопотанням його представника від 03 серпня 2020 року у строки, визначені статтею 220 КПК України, з повідомленням про результат особі, яка заявила клопотання.
Позивач указував, що зазначене досудове розслідування триває
до теперішнього часу. Він та його представник неодноразово зверталися
до уповноважених органів із скаргами про невиконання слідчим Дніпровського УП ГУНП у м. Києві вищевказаної ухвали районного суду, проте жодних дій для розкриття кримінального правопорушення
та повернення йому викрадених речей не вчинено.
Унаслідок таких неправомірних дій (бездіяльності) уповноважених осіб органів досудового розслідування та прокуратури йому завдано майнову шкоду, розмір якої складає 1 084 606,00 грн (з урахуванням офіційного курсу долара США, встановленого Національним банком України станом
на жовтень 2017 року), яка включає в себе грошові кошти, які знаходилися
у викраденій барсетці, вартість біткоінів (віртуальних активів), викраденого мобільного телефону та самої барсетки.
Зазначав, що внаслідок тривалого й неналежного розслідування кримінального правопорушення, де він є потерпілим, йому завдано глибокі моральні страждання, зокрема: він зазнав приниження честі, гідності
та ділової репутації, переживань у зв`язку з порушенням нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, у нього з`явилося відчуття страху, відчаю, приниження, тривожність. Завдану моральну шкоду оцінив у розмірі 401 760,00 грн
і вважав, що саме цей розмір моральної шкоди буде справедливим
та достатнім для компенсації його моральних страждань.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд визнати бездіяльність Дніпровського УП ГУНП у м. Києві та Київської місцевої прокуратури № 4 протиправною, стягнути на свою користь за рахунок коштів Державного бюджету України з ГУ ДКС України у м. Києві матеріальну шкоду у розмірі
1 084 606,00 грн, моральну шкоду у розмірі 401 760,00 грн, а також вирішити питання понесених ним судових витрат.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва
від 13 квітня 2021 року замінено відповідача - Дніпровське УП ГУНП
у м. Києві, на належного відповідача - Головне управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУНП у м. Києві), замінено відповідача - Київську місцеву прокуратуру № 4, на належного відповідача - Дніпровську окружну прокуратуру м. Києва.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року,
з урахуванням ухвал Дніпровського районного суду м. Києва від 25 червня 2021 року та 05 січня 2022 року про виправлення описок, позов
ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано бездіяльність ГУНП у м. Києві протиправною.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання
з Єдиного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що даний спір стосується шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб органів, що здійснюють досудове розслідування, та прокуратури, й відповідно до положень
частини шостої статті 1176 ЦК України така шкода відшкодовується
на загальних підставах.
Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 12 жовтня 2017 року № 12017100040013956 Київською місцевою прокуратурою № 4 неодноразово направлялися слідчому вказівки
в порядку, визначеному нормами КПК України. Службовою перевіркою щодо дій слідчого у вказаному кримінальному провадженні встановлено грубе порушення вимог статей 2, 28, 92, 93 КПК України, а також неналежне здійснення контролю керівником слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП
у м. Києві за станом проведення досудового розслідування.
З урахуванням цих обставин, районний суд зробив висновок про те,
що бездіяльність Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, яка виражена
у тривалому розслідуванні слідчим кримінального провадження щодо розшуку викраденого майна позивача, є протиправною. Позивачем
не надано належних та допустимих доказів бездіяльності прокуратури.
Суд першої інстанції, посилаючись на положення статей 23, 1167 ЦК України, надмірну тривалість кримінального провадження, яке не є занадто складним, керуючись принципами виваженості та розумності, вказав,
що розмір моральної шкоди, завданої позивачу, становить 10 000,00 грн.
Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди задоволенню
не підлягають, оскільки встановлений судом факт бездіяльності слідчого
у вказаному кримінальному провадженні не може бути підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому шкоди, яка дорівнює вартості викраденого майна.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Дніпровської окружної прокуратури м. Києва задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року
у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності Дніпровського УП ГУНП у м. Києві протиправною скасовано, провадження у цій частині закрито.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва
від 17 червня 2021 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування
чи прокуратури під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях визначає глава 26 КПК України й кримінальний процесуальний закон визначає спеціальний порядок розгляду скарг,
які позивач заявив за правилами цивільного судочинства. Тому вимоги ОСОБА_1 щодо визнання бездіяльності Дніпровського УП ГУНП
у м. Києві при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні від 12 жовтня 2017 року № 12017100040013956, де його визнано потерпілим, незаконною мають вирішуватися за правилами
КПК України.
З урахуванням пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, за яким суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі
у частині вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності Дніпровського УП ГУНП у м. Києві при здійсненні відповідного досудового розслідування.
У цій частині апеляційним судом враховано відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду про те, що посадовими особами Дніпровського УП ГУНП у м. Києві належним чином не здійснювалося розслідування за поданою позивачем заявою, допущено затягування та порушення кримінального процесуального законодавства при розслідуванні кримінального правопорушення, у якому позивач є потерпілим, тому останньому завдано моральну шкоду, тягар відповідальності за відшкодування якої покладається на державу. При цьому право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано врахував характер спірних правовідносин, обставини завдання моральної шкоди позивачу та їх тривалість й правомірно визначив розмір компенсації моральної шкоди.
Крім того, судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у частині покладення на державу обов`язку відшкодувати заподіяну злочином матеріальну шкоду у розмірі
1 486 366 грн.
При цьому, посилаючись на прецедентну практику Європейського суду
з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, статтю 1177 ЦК України, апеляційний суд додатково указав, що отримання позивачем відшкодування за рахунок держави Україна на підставі статей 1177, 1207 ЦК України можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені та за наявності окремого закону, якого немає, і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року керівник Дніпровської окружної прокуратури м. Києва звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій, з урахуванням її уточненої редакції, просить оскаржувані судові рішення у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову
у задоволенні позову.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень керівник Дніпровської окружної прокуратури м. Києва у змісті уточненої касаційної скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3
частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення судів попередніх інстанцій у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності правоохоронних органів протиправною й відшкодування майнової шкоди не оскаржуються
в касаційному порядку, а тому не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 27 січня 2021 року касаційну скаргу керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва залишено без руху з наданням строку для усунення
її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено
про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано її матеріали з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів. У задоволенні клопотання керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва про зупинення виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року
у частині списання коштів з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відмовлено. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2022 року у задоволенні клопотання керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва
про розгляд справи за участю сторін відмовлено. Справу призначено
до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.У задоволенні клопотання ГУНП у м. Києві про звільнення
від сплати судового збору за звернення до суду із заявою про приєднання до касаційної скарги відмовлено. Клопотання ГУНП у м. Києві
про поновлення строку на подачу відзиву задоволено частково. Продовжено ГУНП у м. Києві строк на подачу відзиву на касаційну скаргу керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва на оскаржувані судові рішення. Заяву ГУНП у м. Києві про приєднання до касаційної скарги керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва на оскаржувані судові рішення залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків заяви, заявника попереджено про наслідки невиконання ухвали.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року відзив ГУНП у м. Києві, у змісті якого міститься клопотання про приєднання до касаційної скарги керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва, визнано неподаним та повернуто заявнику.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
асаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, фактично надав оцінку матеріалам кримінального провадження
та слідчим діям працівників правоохоронних органів, хоча така оцінка може надаватися виключно судом, який наділений законом повноваженнями здійснювати розгляд кримінального провадження. Тобто у спірних правовідносинах апеляційний суд не наділений повноваженнями встановлювати факт порушення кримінального процесуального законодавства уповноваженими на те особами правоохоронних органів, зокрема затягування розслідування даного кримінального провадження,
і відповідно встановлювати факт завдання моральної шкоди позивачу
із указаних підстав. Вирішення цих питань належить до кримінального судочинства, а матеріали кримінального провадження у даному спорі
не досліджувалися. Розгляд кримінального провадження від 12 жовтня 2017 року № 12017100040013956 триває.
Крім того, у матеріалах справи наявна лише одна ухвала суду першої інстанції від 31 серпня 2020 року, якою зобов`язано слідчого розглянути відповідне клопотання позивача (справа № 755/11965/20).
Вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні зробив протилежні висновки на підставі оцінки одних і тих самих обставин, зокрема, що тривалість досудового розслідування та результати службової перевірки дій слідчого у кримінальному провадженні від 12 жовтня
2017 року № 12017100040013956 є підставою для відшкодуванню позивачу морально шкоди, одночасно встановивши відсутність підстав для визнання бездіяльності Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, закривши провадження
у справі у цій частині.
Вважає, що апеляційний суд, як і суд першої інстанції у відповідній частині, не врахувавши відповідні норми ЦК України, не зазначив, у чому полягала моральна шкода, завдана позивачу, її характер, обсяг страждань та інші необхідні обставини. У порушення норм ЦПК України, суди не вказали, якими доказами підтверджується факт завдання позивачу моральної шкоди, не врахували принципи розумності та справедливості
при визначенні її розміру.
Посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у спірних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 жовтня 2017 року внесено відомості до ЄРДР про те, що 11 жовтня
2017 року приблизно о 22 год. 00 хв. невстановлена особа, перебуваючи
по АДРЕСА_1 , таємно викрала належну
ОСОБА_1 барсетку з грошовими коштами та особистими речами.
Відкрито кримінальне провадження № 12017100040013956 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України (крадіжка) (а. с. 19-21, т. 1).
Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 12-4/1069, складено 30 травня 2018 року
на підставі постанови слідчого про призначення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12017100040013956, ринкова вартість мобільного телефону «Samsung Galaxy S4 19500 Black Edition» могла становити 2 107,08 грн (а. с. 22-27, т. 1).
31 серпня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва
у справі № 755/11965/20 скаргу адвоката ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, яка полягає
у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити
у визначений строк у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР
за № 12017100040013956 від 12 жовтня 2017 року задоволено: зобов`язано слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР
за № 12017100040013956 від 12 жовтня 2017 року, вчинити дії, передбачені статтею 220 КПК України (клопотання задовольнити або відмовити у його задоволенні шляхом постановлення умотивованої постанови)
за клопотанням адвоката ОСОБА_1 від 03 серпня 2020 року у строки, визначені статтею 220 КПК України, з повідомленням про результат особі, яка заявила дане клопотання (а. с. 28-29, т. 1).
ОСОБА_1 (його адвокат) звертався до уповноважених органів
із скаргами, у тому числі про невиконання слідчим Дніпровського УП ГУНП
у м. Києві вищевказаної ухвали районного суду (а. с. 30-31, 32-33, 35-38,
43-46, 47-50, т. 1).
Згідно з листом Київської місцевої прокуратури № 4 від 30 вересня
2020 року, слідчим Дніпровського УП ГУНП у м. Києві Трофімчуком М. О
під час проведення досудового розслідування у період з 11 червня
2018 року по даний час не проведено у повному обсязі слідчі дії. Крім того, вказівки, які надані процесуальним керівником 06 грудня 2017 року,
04 жовтня 2018 року та 22 жовтня 2018 року, слідчим не виконано. З метою активізації досудового розслідування та проведення його в розумні строки, процесуальним керівником надано повторні вказівки (а. с. 41-42, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.<