Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 523/6368/16-ц
провадження № 61-9012св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року у складі судді Шепітка І. Г. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно.
Уточнену позовну заяву мотивовано тим, що він у період з 2001 року до 2013 року опікувався ОСОБА_6 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Часто навідувати її він не мав змоги, один раз у декілька місяців намагався заїхати до неї. При цьому йому не завжди вдавалось застати її вдома, оскільки інколи вона гостювала у своєї сестри ОСОБА_4 .
Останній раз він бачив ОСОБА_6 в липні 2014 року та, маючи ключі від квартири АДРЕСА_2 , неодноразово навідувався до її квартири, проте вдома її не було. Від сусідів йому стало відомо, що вона переїхала до своєї сестри ОСОБА_4 .
Так як точної адреси проживання ОСОБА_4 він не знав, відвідати ОСОБА_6 та впевнитися у її доброму самопочутті не міг.
У березні 2016 року, вчергове відвідуючи квартиру ОСОБА_6 , він дізнався про те, що вона склала заповіт, відповідно до якого заповіла йому належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 .
Після звернення до органів реєстрації актів цивільного стану з пред`явленням заповіту йому стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, про що йому було видано дублікат свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , від 01 квітня 2014 року.
Зазначена квартира належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29 травня 2000 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради.
За результатом звернення до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Зілковської К. Л. із заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_1 отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 квітня 2016 року № 126/02-31 через пропуск строку для прийняття спадщини.
ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_4 навмисно приховала від нього факт смерті ОСОБА_6 , оскільки знала про наявність заповіту на його ім`я та планувала вступити у спадщину, дочекавшись пропуску ним строку на її прийняття.
Оскільки про смерть та заповіт ОСОБА_6 йому стало відомо лише у березні 2016 року, він вважає, що наявні підстави для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статі 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, так як строк на прийняття спадщини пропущено ним з поважних причин.
Також на підставі статті 392 ЦК України він просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеса від 09 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року залучено до участі в справі в якості позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також в якості відповідача ОСОБА_5 , як правонаступника ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 , представника ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_5 , залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у матеріалах спадкової справи відсутні відомості про вчинення нотаріусом будь-яких дій, направлених на повідомлення ОСОБА_1 як спадкоємця за заповітом. Відповідач жодним чином не спростував той факт, що позивачу не було відомо про наявність заповіту на його ім`я.
Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у тому числі з підстав неподання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно, та неможливості їх подання, оскільки їх у нього немає.
Враховуючи, що свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 не видавалось, а квартира АДРЕСА_2 залишилась зареєстрованою за померлою, ОСОБА_1 має право вимагати передання спадкового майна в натурі.
Також апеляційний суд зазначив, що заповітом ОСОБА_6 охоплено виключно право власності на належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , а отже, відповідно до частини першої статті 1245 ЦК України інша частина спадщини, яка не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_5 , який є правонаступником ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 травня 2021 року і ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року та постанови Одеського апеляційного суду від 05 травня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17 (провадження № 61-43817св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 637/80/19 (провадження № 61-5239св20).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що позивач не довів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, тому відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спадкове майно.
Крім того, суд апеляційної інстанції усупереч нормам процесуального права проігнорував заяву ОСОБА_4 , у якій суду було повідомлено, що на стадії апеляційного розгляду справи із публікації у засобах масової інформації їй стало відомо, що суддя першої інстанції Шепітко І. Г. є підозрюваним у кримінальному провадженні № 42015160000000109 за обвинуваченням у вчиненні кримінального провадження, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а його захисником є адвокат Верхола І. О., який був представником позивача у справі, що переглядається в касаційному порядку. Також з Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_4 стало відомо, що серед помічників адвоката Верхоли І. О. є ОСОБА_9 , вірогідно родичка судді Шепітка І. Г. Отже, зазначені обставини підтверджують наявність певних відносин судді у справі із представником позивача, які виключають неупередженість судді.
За таких обставин на час розгляду справи в суді першої інстанції існували обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Шепітка І. Г., що виключало можливість розгляду ним справи та було безумовною підставою для самовідводу, чого не було зроблено.
Сторона відповідача не заявляла відвід у судді першої інстанції, оскільки зазначені обставини не були відомі, а стали відомі на стадії апеляційного перегляду справи.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2017 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 травня 2021 року і витребувано із Суворовського районного суду м. Одеси цивільну справу № 523/6368/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстрації служби Одеського міського управління юстиції (т. 1, а. с. 9).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, у тому числі на однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , що належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 травня 2000 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради (т. 1, а. с. 70).
За життя ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений 18 лютого 2003 року державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори Туйск Ф. Л., за реєстровим № 1-709, відповідно до якого заповіла належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 10).
ОСОБА_4 є рідною сестрою померлої ОСОБА_6 , що підтверджується дублікатом свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 24 грудня 2015 року Першим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції в Одеській області, та архівною довідкою від 28 серпня 2015 року № Ф-1487, виданою Державним архівом Одеської області (т. 1, а. с. 34, 35).
22 січня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською К. Л., за заявою ОСОБА_4 , було зареєстровано спадкову справу № 02/2016 (т. 1, а. с. 36).
12 квітня 2016 року до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Зілковської К. Л. також звернувся ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Постановою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Зілковської К. Л. від 19 квітня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з підстав спливу строку для прийняття спадщини, а також з підстав неподання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно (т. 1, а. с. 11, 12).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2015 року у справі № 520/11979/15-ц встановлено факт постійного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_4 , на момент відкриття спадщини, а саме на день смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 31).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини пер