ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 140/3530/19
адміністративне провадження № К/990/10296/22, №К/990/11308/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Волинської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (суддя Волдінер Ф.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року (судді: Улицький В.З., Кузьмич С.М., Матковська З.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Волинської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У грудні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач-1), прокуратури Волинської області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним і скасування наказу Генерального прокурора України від 23 грудня 2011 року №2086к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» про звільнення позивача із займаної посади з позбавленням його класного чину старшого радника юстиції, присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13 травня 2003 року № 433, поновлення позивача на посаді прокурора Ківерцівського району Волинської області з 24 грудня 2011 року або на рівноцінній посаді, стягнення з прокуратури Волинської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 грудня 2011 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі, стягнуто з Офісу Генерального прокурора та прокуратури Волинської області відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 000,00 грн.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що його неправомірно звільнили з органів прокуратури за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, що охоплюється кримінальною справою, порушеною Генеральною прокуратурою України постановою від 14 грудня 2011 року відносно нього за частиною третьою статті 152 та частиною другою статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Тобто, його фактично притягнуто до дисциплінарної відповідальності з тих самих підстав, з яких фактично порушено кримінальне провадження. Однак, на час притягнення його до дисциплінарної відповідальності відносно нього вирок суду в кримінальній справі не виносився, тому відповідно до частини другої статті 2 КК України він вважається невинуватим у вчиненні злочину. Таким чином, лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено певні діяння можуть бути використані при наданні оцінки протиправності вчинку. Аналогічно, лише за наявності вироку у кримінальній справі відповідні матеріали можуть використовуватись в обґрунтування скоєння проступку. Тобто, на час його звільнення достатньо обґрунтованих та законних підстав стверджувати про порушення ним вимог Закону України «Про прокуратуру», Присяги працівника прокуратури України, Дисциплінарного статуту прокуратури України, вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури не було. Просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі №140/3530/19 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 грудня 2011 року № 2086к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким прокурора Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади із позбавленням його класного чину старшого радника юстиції, присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13 травня 2003 року №433к.
Поновлено ОСОБА_1 в системі прокуратури України на посаді рівнозначній посаді прокурора Ківерцівського району Волинської області з 26 грудня 2011 року.
Стягнуто солідарно з Волинської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
Стягнуто з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі визначеному відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року за період з 24 грудня 2011 року по 25 січня 2021 року включно.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року скасовано, позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі №140/3530/19 скасовано, справу направлено на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та прокуратури Волинської області залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26січня 2021 року у справі №140/3530/19 без змін.
Ухвалюючи рішення суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо неправомірного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки обставини, які зазначені у спірному наказі та поданні від 22 грудня 2011 року не дають достеменних підстав вважати, що позивачем недотримано загальноприйнятих норм моралі та поведінки, а потребують надання їм належної оцінки при винесенні судом рішення у відповідній кримінальній справі тобто доведення або недоведення вини позивача у скоєнні проступку.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційних скаргах Волинська обласна прокуратура та Офіс Генерального указують на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять оскаржувані судові рішення скасувати та залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
Підставою касаційного оскарження відповідачами рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Під час ухвалення оскаржуваних судових рішень у цій справі, в частині доводів сторони відповідачів щодо пропуску позивачем строків звернення до суду та застосування у такому випадку положень частини три, чотири статті 123 КАС України, суди вирішили справу без урахування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №804/5529/15, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20, від 20 січня 2021 року у справі №1140/2209/18.
Так, у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №804/5529/15 та від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 зазначено про те, що: «Ні наявність кримінального провадження, ні перебування під вартою не унеможливлюють звернення позивача до суду за захистом своїх прав через представника у встановлений законом строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права". Подібність правовідносин у справі полягає у ідентичності сторони позивача, які в обох випадках є колишніми працівниками прокуратури, предмету спору - звернення до суду з позовом про скасування наказу про звільнення уже після прийняття кінцевого процесуального рішення по кримінальному проваджені, а також висновків Верховного Суду щодо обставин пропуску строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним наказу про звільнення у зв`язку із перебуванням під вартою.»
Також на обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження відповідачі зазначають, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не правильно застосовані норми матеріального права без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №П/9901/101/18 (провадження №11 -217заі 18), постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі №826/12916/15, від 06 березня 2019 року у справі №824/424/16-а, від 13 березня 2019 року у справі №826/751/16, від 27 червня 2019 року у справі №826/5732/16, від 26 липня 2019 року у справі №826/8797/15, від 09 жовтня 2019 року у справі №П/811/1672/15, від 12 вересня 2019 року у справі №821/3736/15-а, від 22 жовтня 2019 року у справі №816/584/17, від 15 квітня 2020 року у справі №826/5596/17, від 19 травня 2020 року у справі №9901/226/19 щодо застосування частини першої статті 235 КЗпП України, якою не передбачено альтернативного варіанту щодо вибору посади, адже особа, що звільнена із порушенням вимог вищенаведених норм повинна бути поновлена на попередній посаді (роботі).
Скаржники указують на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не правильно застосовані норми матеріального права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі №808/900/17, від 09 квітня 2021 року у справі №260/1484/18 щодо відшкодування моральної шкоди.
У постановах від 06 серпня 2020 року у справі №813/851/16, від 27 квітня 2021 року у справі №826/8332/17 Верховний Суд указав на те, що суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає.
Позиція інших учасників справи
Від позивача до суду надійшов відзив на касаційні скарги відповідачів, в якому він просить залишити без задоволення касаційні скарги відповідачів.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Волинської обласної прокуратури на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 листопада 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Позивач працював в органах прокуратури з 01 серпня 1989 року по 23 грудня 2011 року.
Наказом Генерального прокурора № 1215к від 09 вересня 2010 року позивач призначений на посаду прокурора Ківерцівського району Волинської області.
Генеральним прокурором України 23 грудня 2011 року прийнято наказ №2086к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого на підставі статтей 46-2, 48 Закону України «Про прокуратуру», частини першої статті 8, пункту 6 статті 9, статті 11 Дисциплінарного статуту України та пункту 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, прокурора Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з позбавленням його класного чину старшого радника юстиції, присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13 травня 2003 року № 433.
Наказом Генерального прокурора України №2086к від 23 грудня 2011 року прокурор Ківерцівського району Волинської області старший радник юстиції ОСОБА_1 , діючи всупереч інтересам служби та з корисних мотивів, вимагав та отримав 14 грудня 2011 року від зацікавленої особи хабаря у розмірі 5,5 тис. дол. США за неприйняття законного рішення по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 за частиною третьою статті 152, частиною другою статті 186 КК України.
Згідно з наказом Генеральною прокуратурою України 14 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за частиною третьою статті 368 КК України та обрано запобіжний захід. Своїми діями ОСОБА_1 порушив Присягу працівника прокуратури та вчинив проступок, який порочить його як працівника прокуратури, у зв`язку з чим підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності.
Апеляційним судом встановлено, що постановою про порушення кримінальної справи від 14 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (далі - Постанова від 14 грудня 2011 року).
Вказаною Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою, діючи за попередньою змовою групою ї осіб із ОСОБА_3 , одержав, поєднаного із вимаганням хабаря у сумі 5 500 доларів США, за вчинення в інтересах ОСОБА_2 дій, із використанням наданого йому службового становища.
В межах вказаного кримінального провадження 19 грудня 2011 року винесено постанову про притягнення як обвинуваченого ОСОБА_1 та пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
22 грудня 2011 року прокурором Волинської області за №15-7вих-11 направлено Генеральному прокурору України подання про звільнення з посади прокурора Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_1 з позбавленням його класного чину (далі - Подання від 22 грудня 2011 року).
Необхідність звільнення обґрунтовано обставинами викладеними в Постанові від 14 грудня 2011 року та зазначено: «…Факт порушення кримінальної справи відносно прокурора Ківерцівського району ОСОБА_1 набув негативного резонансу в області. Зазначені вище обставини викликали негативну оцінку і в працівників прокуратури області.
Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається причетність прокурора Ківерцівського району ОСОБА_1 до вчинення злочину, тобто проступку, який порочить його як працівника прокуратури, останній підлягає звільненню з посади та органів прокуратури з позбавленням класного чину…».
23 грудня 2011 року Генеральним прокурором України прийнято наказ №2086к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого на підставі статтей 46-2, 48 Закону України «Про прокуратуру», частини першої статті 8, пункту 6 статті 9, статті 11 Дисциплінарного статуту України та пункту 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, прокурора Ківерцівського району Волинської області ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з позбавленням його класного чину старшого радника юстиції, присвоєного наказом Генерального прокурора України від 13 травня 2003 року №433 (далі - Наказ №2086к від 23 грудня 2011 року, оскаржуваний Наказ).
Як вбачається з оскаржуваного Наказу, підставами для його винесення слугувало наступне: «Прокурор Ківерцівського району Волинської області старший радник юстиції ОСОБА_1 , діючи всупереч інтересам служби та з корисних мотивів, вимагав та отримав 14 грудня 2011 року від зацікавленої особи хабара у розмірі 5,5 тис. дол. США, за неприйняття законного рішення по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 за частиною третьою статті 152, частиною другою статті 186 КК України.