ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 826/3868/18
адміністративне провадження № К/9901/4300/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/3868/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2018 (суддя Шевченко Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Карпушова О.В., Собків Я.М.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових рішень №0005591401, №0005601401, №0005611401 від 19.07.2017.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019, позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою суду від 02.11.2022 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 03.11.2022.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні з урахуванням положень статті 343 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі направлень та наказу контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017.
Проведеною перевіркою встановлено порушення:
п. п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1. ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на прибуток на загальну суму 555678,00грн.;
п. п.198.1, пп. 198.3, пп. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 483265,00грн.;
п. п. 57.1, 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату частини нарахованої по декларації з податку на додану вартість за 2014 року частину суми податку на додану вартість, в розмірі 7665,90грн. з простроченням до 30 календарних днів; несвоєчасну сплату частини нарахованої по декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року частину суми податку на додану вартість, в розмірі 7704,20грн. з простроченням до 30 календарних днів.
За результатами перевірки відповідачем складено акт №270/26-15-14-01-01/33447996 від 26.06.2017.
На підставі висновків акта перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.07.2017:
№0005591401 по податку на прибуток в розмірі 694598,00грн. (у тому числі штрафні санкції на суму 138920,00грн.),
№0005601401 по податку на додану вартість у розмірі 604081,00грн. (у тому числі штрафні санкції на суму 120816,00грн.),
№0005611401 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені по податку на додану вартість у розмірі 1537,01грн.
Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про їх скасування.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення №0005591401 від 19.07.2017; №0005601401 від 19.07.2017. У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не обґрунтовано доводи, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених сторонами, не доведено у відповідності до норм статті 70 КАС України правомірності підстав формування оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені актом перевірки. Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентами, а тому висновки акту перевірки та прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам податкового законодавства. Відповідач зазначає, що у ході проведеної перевірки виявлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію стосовно контрагентів. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції, неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Норми матеріального чи процесуального права, які, на думку податкового органу, порушено судами при ухваленні судових рішень, відповідач не вказує. На підставі викладеного, відповідач просить рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 у справі №826/3868/18 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачем відзив на касаційну скаргу не подано, вказане не перешкоджає касаційному розгляду справи.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Із системного аналізу правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з такими підприємствами: ТОВ «Корес Лтд», ТОВ «Міжрегіональна металургійна компанія», ПП «Адітум Маркет», ПП «Калєв», ТОВ «МДНС», ТОВ «Смарт Трейд Кост», ТОВ «Фокус Трейд», ТОВ «Котиара» та ТОВ «Лексея».
Як слідує, між позивачем (замовник) та ТОВ «Фокус Трейд» (підрядник) укладено договір підряду від 20.10.2014 №10/20, відповідно до умов якого, замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати у відповідності до умов договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити її.
Відповідно до умов вказаного договору підрядник зобов`язується виконати підрядні роботи по прокладанню зовнішніх мереж водопроводу житлово-офісного комплексу по вул. Гоголівській, 43 в Шевченківському р-ні м. Києва. Своїми силами та засобами, використовуючи власне обладнання та інструмент, організувати, виконати роботи. Сплатити вартість прийнятих робіт у строки передбачені договором на підставі довідки Ф.КБ-3 та актів виконаних робіт Ф.КБ-2в.
ТОВ «Фокус Трейд», податковий номер 39328673, зареєстровано Запорізьким міським управлінням юстиції від 31.07.2014 №10691020000032240. Знаходиться на обліку у Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС з 01.08.2014 №265414095944. Основний вид діяльності підприємства - будівництво житлових і нежитлових будівель.
Суди вказали, що до перевірки були надані локальні кошториси, акт приймання виконавчих будівельних робіт за грудень 2014 року №1 форми КБ-2в на виконання робіт по прокладанню зовнішніх мереж водопроводу житлово-офісного комплексу по вул. Гоголівській,43 в Шевченківському р-ні м. Києва на загальну суму 506674,38грн. (в т.ч. ПДВ 84445,73грн.). Розрахунки між підприємствами проводились в безготівковій формі. Позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Фокус Трейд» грошові кошти на загальну суму 150000,00грн., що підтверджено наданими до перевірки банківськими виписками.
На виконання даних робіт ТОВ «Фокус Трейд» мало ліцензію серії АЕ №524232 від 07.10.2014.
Також, вказані вище роботи ТОВ «Термосантехсервіс» придбавало у ТОВ «Фокус Трейд» відповідно до договору виконання підрядних робіт №24 від 19.07.2013з замовником ПП «Будмаш». Зазначені роботи були прийняті замовником, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №4 за грудень 2014 року.
Відповідно до актів технічного приймання каналізаційної мережі, технічного приймання каналізаційного колектора (магістралі), обслуговування зовнішніх водопровідних мереж, технічного приймання вводів водопроводу - роботи були прийняті головним інженером управлінням експлуатації водопровідних мереж ДЕВГ ПАТ «Київводоканал» та замовником.
Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «МДНС» (підрядник) укладено договір підряду від 14.04.2014 №12/04, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виконати у відповідності до умов договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити її.
Підрядник зобов`язується виконати підрядні роботи по прокладанню зовнішніх мереж каналіза