ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 420/2218/19
адміністративне провадження № К/9901/29073/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року (головуючий суддя: Іванов Е.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року (головуючий суддя: Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В.) у справі №420/2218/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
17 квітня 2019 року ОСОБА_1 (далі також позивачка або ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі також відповідач або ГУ Держгеокадастру), в якому просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,06 га, викладеного у формі листів від 14.02.2019 № 54/0-97/6-19 та від 04.03.2019 № 88/0-1333/0/37-19;
зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою для отримання у власність земельної ділянки площею 0,06 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Овідіопольського району Одеської області поруч з с. Новодолинське, поруч з ділянкою з кадастровим номером 5123783200:01:003:1713 для індивідуального садівництва;
стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь позивача моральну шкоду в розмірі 8346,00 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,06 га, викладеного в листі від 14 лютого 2019 року № 54/0-97/6-19.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва орієнтованою площею 0,06 га, викладеного в листі від 04 березня 2019 року № 88/0-1333/0/37-19.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою для отримання у власність земельної ділянки площею 0.06 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Овідіопольского району, Одеської області, поруч з с. Новодолинське, поруч з ділянкою с кадастровим номером 5123783200:01:003:1713 для індивідуального садівництва.
Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області подати до суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 18 жовтня 2019 року направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 22 жовтня 2019 року), у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволені позову.
Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
16 січня 2020 року від позивачки надійшло клопотання про відмову у задоволенні касаційної скарги.
02 січня 2020 року від ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про притягнення відповідача до відповідальності за зловживання процесуальними правами.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
Водночас зазначеною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивачки щодо притягнення відповідача до відповідальності за зловживання процесуальними правами.
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позовні вимоги позивачка мотивує тим, що 04 березня 2019 року на виконання рішення суду від 17 січня 2019 року у справі №420/5753/18 відповідачем надано третій лист № 88/0-1333/0/37-19, згідно якого позивачці відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих причин що на бажану земельну ділянку вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою. Позивачка вважає надані відповіді неправомірними, безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного матеріального та процесуального земельного законодавства, зокрема, положенням Конституції України, Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Відповідач надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що до повного наповнення Державного земельного кадастру інформацією про землі в межах України, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області забезпечуватиме підбір площ земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації.
Такі дії обґрунтував необхідністю забезпечення раціонального використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, дотримання вимог законодавства, прозорості діяльності системи управління земельними ресурсами, запобігання виникненню корупційних факторів та уникненню надання переваг одному громадянину перед іншим.
За твердження відповідача, бажана до отримання ОСОБА_1 у власність земельна ділянка для ведення індивідуального садівництва у наведених площах земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадян у межах норм безоплатної приватизації у I кварталі 2019 року, відсутня.
Також Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області зазначено, що на бажану до відведення земельну ділянку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва іншому громадянину, про що повідомлено позивачу у листі від 04 березня 2019 року № 88/0-1333/0/37-19.
На підставі наведеного, відповідач повторно відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Водночас відповідач зазначив, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, а тому позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області прийняти відповідне рішення з питань, віднесених законодавством до його повноважень, є порушенням вимог статті 6 Конституції України.
ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 16 серпня 2018 року звернулася за допомогою мережі Інтернет до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з заявою, в якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (за межами населеного пункту) у власність площею 0,06 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності Овідіопольского району, Одеської області, поруч з с. Новодолинське, поруч з ділянкою з кадастровим номером 5123783200:01:003:1713 для індивідуального садівництва. Вибір місця і цільове призначення земельної ділянки позивачка вибрала виходячи із затвердженого переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані громадянам у 3 кварталі 2018 на території Одеської області.
До поданої заяви ОСОБА_1 додала копії наступних документів: паспорт громадянина України; ідентифікаційний код; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Листом від 14 вересня 2018 року за № С-11259/0-6594/0/37-18 відповідач відмовив позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки на виконання доручення від 08 жовтня 2014 року № 37732/0/1-14 віце-прем`єр-міністра - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. у Головному управлінні відсутня інформація щодо позиції Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області про надання ОСОБА_1 даної земельної ділянки.
Позивач 06 листопада 2018 року звернувся з адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду та рішенням у справі № 420/5753/18 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № С-11259/0-6594/0/37-18 від 14 вересня 2018 року та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 серпня 2018 року. Вказане судове рішення набрало законної сили 22 лютого 2019 року.
На виконання рішення суду від 17 січня 2019 року у справі № 420/5753/18 відповідач надав лист № 54/0-97/6-19 від 14 лютого 2019 року, яким повторно відмовлено позивачці в одержанні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки бажана до отримання у власність земельна ділянка для ведення індивідуального садівництва у наведених площах земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації у 1 кварталі 2019 року, відсутня.
12 березня 2019 року представнику позивачки відповідачем була надана друга відповідь від 04 березня 2019 року № 88/0-1333/0/37-19, згідно якого позивачці відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з причин, що на бажану земельну ділянку вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Вважаючи протиправною відмову, зазначену в листах Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 54/0-97/6-19 від 14 лютого 2019 року та № 88/0-1333/0/37-19 від 04 березня 2019 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ЗК визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в зазначеному переліку підстав відсутня така підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як відсутність бажаної до отримання у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва у наведених площах земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації у 1 кварталі 2019 року чи надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі. Також суди зазначили, що законодавством не заборонено отримання одночасно декількома особами дозволу на розроблення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою для отримання у власність земельної ділянки, то суди визнали помилковими доводи відповідача про втручання суду у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з тих підстав, що процес надання позивачу відмов у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з формальних підстав без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути досить тривалим, на що вказує протиправна поведінка відповідача, який на виконання судового рішення у справі № 420/5753/18 повторно допустив аналогічні порушення прав позивача. За позицією судів попередніх інстанцій, в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ І ВІДЗИВУ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що при відмові у надані дозволу позивачу відповідачем повністю дотримано положення земельного законодавства, рівно як і принципів законності та правової визначеності, які є складовими верховенства права.
Вважає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою позивачці щодо відведення земельної ділянки, на яку вже надано дозвіл іншій особі, призводить до порушення принципу захисту обґрунтованих сподівань.
За позицією скаржника, процесуальним законом встановлений відповідний порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, і цей порядок передбачає звернення позивача (стягувача) до суду відповідно до статті 383 КАС України, а не з новим позовом фактично про зобов`язання виконати таке судове рішення.
Водночас вважає, що зобов`язавши головне управління надати позивачу дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо отримання земельної ділянки, суди втрутились у виключні повноваження органу виконавчої влади, що призвело до порушень статей 6,19 Конституції України, статті 242 КАС України.
В свою чергу позивачка у поданому клопотанні вважає касаційну скаргу безпідставною, не змінює своєї позиції стосовно порушення її соціальних прав, яка викладена в позові та у відзиві на апеляційну скаргу.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - Закон № 460-IX) Верховний Суд зазначає таке.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про землеустрій".
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
На підставі пункту «в» частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва у розмірі не більше 0,12 гектара
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 ЗК України.
Відповідно до підпунктів 6, 7, 8 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи