ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/2022/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. (головуючий), Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Денисевича А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2021 (Рога Н.В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 (Богатир К.В., Аленін О.Ю., Таран С.В.) у справі № 916/2022/21
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франко 39" до: 1) Виконавчого комітету Одеської міської ради; 2) Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Франко 39" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Одеської області з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Відповідач-1), Одеської міської ради (далі - Відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, приймаючи спірне рішення №710 від 25.11.2004 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси", Відповідач-1 безпідставно вирішив оформити та видати Відповідачу-2 свідоцтво про право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Одеса, вул.Івана Франка, 39, оскільки вказане приміщення відноситься до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, який знаходиться в управлінні (на балансі) Позивача. Спірне нерухоме майно (приміщення) є спільною сумісною власністю власників квартир багатоквартирного будинку, яке необхідне для його обслуговування.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.11.2021, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2022, позов задоволено частково. Скасовано державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Одеси в особі Відповідача-2 від 30.04.2009 на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 556,2 м2 за адресою: м. Одеса, вул.Івана Франка, буд. 39, реєстраційний номер майна: 27185377. У задоволенні решти позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що відповідно до висновку експерта №04/21 від 25.06.2021, виготовленого на замовлення Позивача, спірне приміщення підвалу відноситься до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку, які необхідні для його обслуговування. Крім того, в ході огляду судом доказів за їх місцезнаходженням встановлено, що у спірному підвальному приміщенні знаходяться загальнобудинкові інженерні комунікації систем водопостачання та водовідведення, необхідні для обслуговування житлового будинку (запірна арматура мереж водопостачання та опалення), водяний, тепловий та електролічильник, елеваторний вузол, що відповідає за систему опалення багатоквартирного будинку, електрощитова, від якої розведені труби, в яких розміщені електродроти, що від щитових розходяться до кожного під`їзду, та від яких залежить електричне постачання місць загального користування та квартир, обладнання провайдерів, які забезпечують співвласників будинку інтернет зв`язком. При цьому, іншого приміщення, в якому можливо було б розташувати зазначені комунікації, у будинку не має. Вхід до підвального приміщення можливий лише через вузький прохід, який розташований у під їзді №1 будинку та який закритий решіткою.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування рішення в частині, що стосується оформлення свідоцтва про право власності Відповідача-2 на нежитлові приміщення підвалу, суд зазначив, що обраний Позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки рішення вже було реалізоване, вичерпало свою дію та не призведе до поновлення прав Позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача-2
5. Відповідач-2 подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд в Господарський суд Одеської області.
Аргументи учасників справи
Доводи Відповідача-2, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
6. Суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання Відповідача-2 про призначення судової експертизи з метою з`ясування функціонального призначення нежитлового приміщення підвалу та приналежності приміщення до нежитлового (допоміжного), що призвело до ухвалення незаконних рішень.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
7. На електронну пошту Верховного Суду 03.10.2022 від Позивача надійшла заява від 30.09.2022 про розгляд справи без участі Позивача, в якій, окрім клопотання про здійснення розгляду касаційної скарги Відповідача-2 у цій справі №916/2022/21 без участі представника Позивача, міститься короткий виклад позиції Позивача щодо касаційної скарги Відповідача-2, а саме, що суди попередніх інстанцій здійснили розгляд справи при дотриманні норм матеріального та процесуального права, при повному та всебічному дослідженні фактичних обставин справи та доказів, які ці обставини підтверджують. Також, в прохальній частині заяви Позивач просить Суд рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу Відповідача-2 без задоволення.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що зазначена заява Позивача в частині його позиції щодо касаційної скарги Відповідача-2 та судових рішень судів попередніх інстанцій у цій справі, є відзивом на касаційну скаргу Відповідача-2.
Водночас, оскільки відзив на касаційну скаргу Позивачем подано поза межами строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі від 05.09.2022 про відкриття касаційного провадження (надано учасникам справи строк для подання до суду касаційної інстанції відзивів на касаційну скаргу до 20.09.2022, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали; ухвалу Суду Позивачу вручено 12.09.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення) без обґрунтування поважності пропуску такого строку, тому Суд залишає відзив без розгляду.
8. Відповідач-1 відзив на касаційну скаргу не надав, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
9. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі постанови Кабінету Міністрів України №311 від 05.11.1991 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" рішенням Одеської обласної ради народних депутатів №266-ХХІ від 25.11.1991 затверджено Перелік державного майна, що передано у власність Одеської обласної ради та Перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування. Згідно з пунктом 1 розділу "Житлово-комунальне господарство" додатку 2 до вказаного рішення у комунальну власність адміністративно-територіальної одиниці міста Одеси передано весь житловий та нежитловий фонд місцевих Рад народних депутатів.
В подальшому, рішенням Відповідача-1 №710 від 25.11.2004 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси" проведено технічну інвентаризацію нежитлового підвального приміщення, загальною площею 556,2 м2 за адресою: м.Одеса, вул. Івана Франка, буд. 39 та на підставі вказаного рішення Відповідачу-2 видано свідоцтво про право власності №САС629425 від 15.04.2009 на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 556,2 м2 за зазначеною адресою.
10. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що особу Позивача створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №39 по вул. Івана Франка у м. Одесі. Завданням та предметом діяльності Позивача є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами тощо (пункт 3 розділу ІІ статуту Позивача).
Рішенням Одеської міської ради №1360-VII від 07.12.2016 "Про передачу багатоквартирних жилих будинків, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Відповідача-2, в управління (на баланс) об`єднань співвласників багатоквартирних будинків" вирішено передати багатоквартирні жилі будинки, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Відповідача-2, в управління (на баланс) об`єднань співвласників багатоквартирних будинків згідно з додатком, відповідно до якого, зокрема, пунктом 78 переліку визначено: суб`єкт, що передає майно КП "ЖКС "Вузівський", адреса знаходження майна, що передається м. Одеса, вул. Івана Франка, 39, суб`єкт, якому передається майно ОСББ "Франко 39".
Згідно з технічним паспортом від 10.05.2017 багатоповерховий житловий будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. І.Франка, буд. 39, побудований у 1973 році.
З експлікації до технічного паспорту вказаного житлового будинку, як встановили суди попередніх інстанцій, вбачається наявність підвалу під номером Н1, загальна площа приміщень в підвалі 556,2 м2, з них підсобні/допоміжні приміщення площею 556,2 м2.
Відповідно до акту від 28.02.2017 прийняття-передачі багатоквартирного будинку по вул. І. Франка, буд. 39 з управління (з балансу) КП "ЖКС "Вузівський" в управління (на баланс) ОСББ "Франко 39", проведено обстеження активів житлового будинку, визначені характеристики багатоквартирного будинку та Позивачем від КП "ЖКС "Вузівський" прийнято в управління багатоквартирний житловий будинок, розташований за адресою: м. Одеса, вул. І. Франко, буд. 39. При цьому, згідно зазначеного акту, площа підвалу у будинку, що передається, становить 1280 м2.
10.1. Відповідно до відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 30.04.2009 за територіальною громадою міста Одеси в особі Відповідача-2 зареєстроване право комунальної власності на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 556,2 м2, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, №САС629425 від 15.04.2009.
11. Згідно зі статтею 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Пунктом 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 09.11.2011 у справі №1-22/2011 (щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду") зазначив, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.
12. Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема, способу і порядку їх використання (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц).
Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17).
13. Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, лише позивач не повинен доводити статус спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідач, який є їх останнім набувачем, має довести винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проєктування, тобто, з самого початку, вони будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру (схожий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц).
Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку мають право користування допоміжними приміщеннями, право отримувати доступ до технічної документації, інформації про технічний стан, умови утримання та експлуатації, витрати на утримання, надходження від використання таких приміщень.
14. При вирішенні даного спору та вирішенні питання наявності у Відповідачів повноважень на розпорядження спірними приміщеннями, ключовим є визначення правового статусу спірних приміщен