ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 920/350/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Багай Н.О., Волковицька Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Кучменко С.В. (в режимі відеоконференції),
відповідача: Титаренко В.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Суми Тобакко"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022
у справі № 920/350/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Суми Тобакко"
до Сумської міської ради
про визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Суми Тобакко" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міської ради, в якому просило, з урахуванням заяви про уточнення позову: 1) визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки від 24.04.2017, укладений між сторонами щодо оренди земельної ділянки площею 0,1100га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0001, розташованої за адресою: м. Суми, перехрестя вул. Набережна р. Стрілки - пров. 9-го Травня; 2) визнати укладеною між сторонами додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 24.04.2017, в редакції, що викладена у прохальній частині заяви (договір укладений строком до двадцять дев`ятого березня дві тисячі двадцять другого року).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди Сумська міська рада не повідомила позивача про заперечення у поновленні договору оренди, а тому відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.09.2020 (суддя Жерьобкіна Є.А.) позов задоволено частково. Визнано укладеною між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Суми Тобакко" додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 24.04.2017, укладеного між Сумською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю "Тютюнова компанія Суми Тобакко" щодо оренди земельної ділянки площею 0,1100 га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0001, розташованої за адресою: м. Суми, перехрестя вул. Набережна р. Стрілка - пров. 9-го Травня, у редакції, викладеній в резолютивній частині позову (відповідно до якої договір оренди землі є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, і укладений строком до двадцять дев`ятого березня дві тисячі двадцять другого року). У задоволенні позову в іншій частині відмовлено (в частині визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2022 (колегія суддів у складі: Скрипка І.М. - головуючий, Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Судами обох інстанцій встановлено, що 24.04.2017 між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідач, на підставі рішення Сумської міської ради від 29.10.2014 №3634-МР, надає, а позивач приймає в оренду земельну ділянку (об`єкт оренди), яка знаходиться за адресою: м. Суми, перехрестя вул. Набережна р. Стрілка - пров. 9-го Травня, площею 0, 1100 га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0001, під розміщеним ринком для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (категорія - землі житлової та громадської забудови).
Згідно з п. 1.2. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить 2 327 161,10 грн.
Відповідно до п. 2.2. договору останній укладається строком до 29.10.2019.
По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належним чином виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.
У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Відповідно до п. 8.1 договору, договір підлягає державній реєстрації відповідно до ст.6 Закону України «Про оренду землі».
Цей договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації (п. 8.2 договору).
Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.06.2017 (інформаційна довідка № 96036521 від 01.09.2017).
З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2019 позивач подав до Сумської міської ради заяву про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки терміном на 10 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в якій зазначив про подання проекту додаткової угоди.
26.02.2020 Сумською міською радою прийнято рішення №6610-МР про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Тютюнова компанія Суми Тобакко» (23054441) у поновленні договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, перехрестя вул. Набережна р. Стрілка - пров. 9-го Травня, площею 0,1100 га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0001, укладеного 24.04.2017, номер запису про інше речове право: 20758858 від 01.06.2017, категорія та функціональне призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови, під розміщеним ринком.
Рішення прийнято за зверненням суб`єкта господарювання, на виконання пунктів 2,3 рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 21.05.2019 №263 «Про хід виконання рішення виконавчого комітету Сумської міської ради 12.03.2019 №128 «Про проведення моніторингу готовності ринків міста Суми до роботи у весняно-літній період 2019 року», відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі», керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Листом №06.01.-16/870 від 16.04.2020 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив позивача про те, що 26.02.2020 Сумською міською радою прийнято рішення №6610-МР про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Тютюнова компанія Суми Тобакко» у поновленні договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим позивачу надсилаються акти приймання-передачі земельної ділянки для підписання та повернення Департаменту з метою подальшої реєстрації припинення права оренди у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (опис вкладення та поштова накладна від 17.04.2020).
Місцевий господарський суд, з урахуванням приписів ч. 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо обов`язковості укладення додаткової угоди до договору оренди землі для оформлення факту його поновлення і виникнення у орендаря права оренди, задовольнив частково як обґрунтовані та правомірні вимоги позивача шляхом визнання укладеною між Сумською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Тютюнова компанія Суми Тобакко» додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 24.04.2017 щодо оренди земельної ділянки площею 0,1100 га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0001, розташованої за адресою: м. Суми, перехрестя вул. Набережна р. Стрілка - пров. 9-го Травня на той самий строк (терміном до 29.03.2022) та на тих самих умовах. У позовній вимозі про визнання поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки від 24.04.2017, укладеного між сторонами суд відмовив, оскільки належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності належних та допустимих доказів подання позивачем 09.08.2019 до Сумської міської ради проекту додаткової угоди разом з заявою про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки терміном на 10 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, прийняття відповідачем рішення №6610-МР 26.02.2020, а не протягом місяця від дати подання заяви, не свідчить про обов`язковість визнання в судовому порядку укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки в редакції, викладеній в позовній заяві з урахуванням уточнень позовної заяви щодо строку дії договору. Тому відсутні підстави для поновлення договору та визнання укладеною додаткової угоди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у зв`язку з не направленням позивачем разом з листом-повідомленням про поновлення договору оренди відповідного проекту додаткової угоди, та відсутністю згоди відповідача, що викладена у рішенні №6610-МР 26.02.2020.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що до заяви про поновлення договору ним не було додано проекту додаткової угоди. На відповідній заяві міститься штамп Сумської міської ради з датою отримання заяви та вхідним номером. При цьому будь-яких зауважень (застережень) ні на самій заяві, ні окремим документом, про ненадання ТОВ «ТК Суми Тобакко» до заяви від 09.08.2019 проекту додаткової угоди, Сумська міська рада не висловлювала. Крім того, Сумська міська рада навіть не намагалась спростовувати факт подання ТОВ «ТК Суми Тобакко» додаткової угоди. Навпаки, Сумська міська рада визнавала факт подання ТОВ «ТК Суми Тобакко» проекту додаткової угоди, зокрема надаючи її до заперечення по справі. До того ж заперечуючи проти позову щодо поновлення договору оренди землі, Сумська міська рада в жодній заяві по суті справи та в апеляційній скарзі не посилалась на недотримання ТОВ «ТК Суми Тобакко» порядку поновлення договору оренди землі. З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були порушені норми процесуального права, які містяться в ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 79 ГПК України, в контексті встановлення обставин щодо ненадання ТОВ «ТК Суми Тобакко» проекту додаткової угоди. За твердженнями скаржника, для поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», має значення факт подання додаткової угоди, який чітко підтверджується обставинами, наведеними у касаційній скарзі. Проте Сумською міською радою відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» ні протягом одного місяця, ні в більш пізніший, але розумний строк, не була розглянута заява ТОВ «ТК Суми Тобакко» від 09.08.2019 про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди. За таких обставин, умови (зміст) додаткової угоди не мають значення для поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки згідно з цією нормою, договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без врахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20;
- в постановах Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 18.03.2019 у справі № 908/1166/17, від 18.03.2019 у справі № 908/1163/17;
- в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 908/2446/17.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.10.2022 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 22.09.2022.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 26.09.2022 від Сумської міської ради надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 22.09.2022, у якому відповідач вказує на помилковість доводів скаржника та правильність висновків суду апеляційної інстанції, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного господарського суду - без змін.
У судовому засіданні 04.10.2022 оголошувалась перерва у справі до 01.11.2022.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права, викладених:
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20;
- у постановах Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 18.03.2019 у справі № 908/1166/17, від 18.03.2019 у справі № 908/1163/17;
- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 908/2446/17.
Так, зокрема у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.