ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/4192/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Губенко Н.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 (головуючий - Шапран В.В., судді - Андрієнко В.В., Буравльов С.І.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс Парк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"
про визнання недійсним правочину.
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1. У червні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазіс Парк" (далі - Лізингоодержувач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (далі - Лізингодавець) про визнання недійсним одностороннього розірвання (відмови від) договору фінансового лізингу №211213-5/ФЛ-Ю-А від 13.12.2021, оформленого повідомленням №1146 від 14.04.2022.
2. Позовні вимоги мотивовані неправомірністю дій Лізингодавця щодо розірвання договору фінансового лізингу в односторонньому порядку внаслідок неправильного тлумачення умов пунктів 6.1.1-6.1.3 цього договору.
3. 15.06.2022 позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони Лізингодавцю вилучати автомобіль загальний легковий седан Peugeot моделі 301, 2021 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_2 (надалі- об`єкт лізингу) у Лізингоодержувача, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, а також вчиняти інші дії, спрямовані на обмеження законних прав Лізингоодержувача щодо володіння та користування об`єктом лізингу, в тому числі переоформлення його на третіх осіб.
4. Заява обґрунтована тим, що існує нагальна необхідність вжиття заходів забезпечення позову, і невжиття таких заходів істотно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки:
- розірвання договору фінансового лізингу є зловживанням правами Лізингодавцем та порушенням прав та інтересів Лізингоодержувача;
- повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу містить вимогу повернути об`єкт лізингу у період часу з 13-00 год до 14-00 27.04.2022 та умову, що у разі несвоєчасного повернення майно буде вилучено у встановленому порядку з покладанням на Лізингоодержувача усіх витрат та збитків;
- Лізингодавець надіслав повідомлення №1327 від 02.05.2022 про відмову від 70 договорів фінансового лізингу та з вимогою повернути отримане за договорами майно (об`єкти лізингу), а 14.06.2022 вилучив один з автомобілів, який був об`єктом лізингу за іншим договором;
- вчинення Лізингодавцем дій щодо вилучення в позасудовому порядку майна, яке знаходиться в лізингу, фактично позбавляє Лізингоодержувача, що має легітимні сподівання на користування цим майном, права доводити правомірність свого володіння та користування ним.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2022 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
6. Суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем наявності обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, оскільки:
- не надано належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для забезпечення позову, зокрема, про вчинення нотаріусом виконавчого напису, який до того ж не є предметом оскарження у справі, що переглядається;
- викладені у заяві мотиви щодо можливої поведінки відповідача носять умовний, гіпотетичний характер та не спростовують факту розумного ставлення власника до належного йому майна, вчинення адекватних дій, спрямованих на його збереження;
- обраний заявником захід забезпечення позову не забезпечить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
7. Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.08.2022 ухвалу суду першої інстанції скасував; заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнив; заборонив Лізингодавцю вилучати у Лізингоодержувача, у тому числі, на підставі виконавчого напису нотаріуса, об`єкт лізингу - автомобіль, а також вчиняти інші дії, спрямовані на обмеження прав Лізингодавця щодо володіння та користування зазначеним об`єктом лізингу, в тому числі, переоформлення його на третіх осіб.
8. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована такими висновками:
- у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду;
- Лізингодавець у зв`язку з одностороннім припиненням (розірванням) іншого договору фінансового лізингу вже вилучив транспортний засіб, а в повідомленні №1146 вказав, що має намір використати своє право на повернення об`єкта лізингу (вилучити його), у тому числі, у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів або в інший спосіб за вибором лізингодавця, який не суперечить чинному законодавству. Наведене свідчить, що намір відповідача вчинити дії щодо вилучення об`єкта лізингу має реальний характер і не є умовним, як зазначив суд першої інстанції;
- дії щодо вилучення в позасудовому порядку майна, яке знаходиться в лізингу, позбавляє Лізингоодержувача, що має легітимні сподівання на користування цим майном, доводити правомірність свого володіння та користування ним. Вилучення об`єкту лізингу несе беззаперечний ризик його втрати шляхом продажу (перереєстрації) Лізингодавцем, як власником даного автомобіля, третій особі вже впродовж розгляду справи про визнання недійсним повідомлення;
- позивач, окрім як забезпечення позову, не має ефективних засобів для недопущення порушення своїх прав на володіння та користування об`єктом лізингу;
- невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, який у разі задоволення позову не зможе захистити своє право в даному судовому провадженні, позаяк об`єкт лізингу без вжиття заходів щодо заборони на його вилучення, може бути відчужено на користь третіх осіб. Цим спростовується висновок суду першої інстанції, що обраний заявником захід забезпечення позову не забезпечить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;
- висновок місцевого господарського суду, що інститут забезпечення позову має своєю метою саме усунення вірогідності невиконання судового рішення і, як наслідок, відновлення прав позивача щодо предмету спору, є необґрунтованим, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №910/11648/19);
- заходи забезпечення позову шляхом заборони вилучати об`єкт лізингу не обмежують відповідача в реалізації ним права власності, зокрема, щодо повернення майна з застосуванням судових процедур і мають тимчасовий характер;
- вжиті заходи забезпечення позову за змістом не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки предметом спору є визнання недійсним односторонньої відмови відповідача від договору, а не повернення об`єкта лізингу його власнику;
- заперечення відповідача, що позивач у незаконний спосіб вивозить транспортні засобами за межі території України, що може мати наслідком їх втрату, не мають жодного відношення до вирішення питання щодо наявності/відсутності підстав для забезпечення позову. Відповідач, вважаючи, що позивач вчиняє певні незаконні дії, не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції для вжиття заходів зустрічного забезпечення на підставі статті 141 ГПК України;
- захід забезпечення позову шляхом заборони вилучати транспортний засіб є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки не передбачає накладення арешту на майно чи грошові кошти, позбавлення права власності на об`єкт лізингу, є тимчасовим заходом, необхідним для фіксації правовідносин сторін договору станом на час подання позову, з метою забезпечення ефективного судового захисту позивача у одному судовому провадженні та без необхідності звернення з новим позовом для захисту прав на користування транспортним засобом. Відповідач не довів можливість спричинення йому збитків (негативних наслідків) внаслідок забезпечення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. 31.08.2022 відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
10. На думку скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статей 136, 137 ГПК України без урахування висновків, викладених у постановах у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17, від 14.01.2021 у справі № 910/3414/20, від 13.02.2018 у справі № 911/2930/17, від 14.01.2021 у справі № 910/3414/20, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 19.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 17.10.2018 у справі № 183/5864/17-ц, від 10.06.2020 у справі № 910/18384/15, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
11. Скаржник зазначає, що:
- достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 74 ГПК України;
- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо існування вірогідності заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача) до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили, посилаючись лише на повідомлення № 1146 та на одностороннє розірвання іншого договору фінансового лізингу на підставі повідомлення №1327, за яким вилучено інший транспортний засіб;
- позивач не надав суду належних показів, які б свідчили про наявність підстав для забезпечення позову, зокрема, про вчинення нотаріусом виконавчого напису. Акт прийому-передачі предмета лізингу від 14 червня 2022 року свідчить про самостійне і добровільне повернення позивачем автомобіля відповідачу;
- висновок щодо можливої поведінки відповідача носить умовний, гіпотетичний характер та не спростовує факту розумного ставлення власника до належного йому майна, вчинення адекватних дій спрямованих на його збереження;
- Лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо Лізингоодержувач порушив порядок вивезення об`єктів лізингу за межі України (частина четверта статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", пункт 4.3 Додатків Загальні умови договору);
- заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України);
- застосовані судом заходи забезпечення позову можуть призвести до завдання збитків відповідачу, оскільки об`єкт лізингу за договором може бути, зокрема, вивезений позивачем за межі території України (докази наявні в матеріалах справи: лист Львівської митниці від 05.04.2022 № 7.4-1-23/13/6665), пошкоджений, переданий третім особам, знищений, тощо, тому надалі повернути його законному власнику - скаржнику, буде вкрай складно, або взагалі неможливо;
- внаслідок вжиття заходів забезпечення позову Лізингоодержувач отримує можливість продовжувати порушувати вимоги закону та договорів, незаконно, безпідставно та фактично безоплатно продовжувати володіти та користуватися об`єктом лізингу, використовувати його у власній діяльності, отримувати від його експлуатації дохід. Встановлені заборони збільшують ризик того, що позивач продовжить неправомірне вивезення об`єкту лізингу за межі України, що фактично може призвести до втрати скаржником (як власником) свого майна, або максимально ускладнить його подальший розшук та повернення в Україну.
12. Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
13. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.