ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 911/618/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Борзна",
представник позивача - Драгомирецька Г.Є., адвокат (ордер від 24.10.2022 № 1245709),
відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Заворичі",
представник відповідача - Ковальчук А.С., адвокат (ордер від 08.08.2022 № 1034654),
розглянув касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заворичі"
на рішення господарського суду Київської області від 17.09.2020 (головуючий суддя Бабкіна В.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 (головуючий Шаптала Є.Ю., судді: Яковлєв М.Л. і Куксов В.В.)
у справі № 911/618/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Борзна" (далі - Позивач)
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заворичі" (далі - Відповідач)
про зобов`язання повернути 135,348 тонни зерна кукурудзи із зберігання.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Відповідача про зобов`язання повернути 135,348 тонни зерна кукурудзи із зберігання.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем за договором складського зберігання від 15.10.2019 № 9 (далі - Договір) зобов`язань щодо повернення Позивачу на вимогу останнього зерна кукурудзи.
Рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2020 позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Відповідача повернути Позивачу зерно кукурудзи із зберігання.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
- право Відповідача не відвантажувати позивачеві передане останнім на зберігання зерно кукурудзи умовами договору поставлене у безпосередню залежність від несвоєчасного розрахунку за надані послуги. Між тим, строк оплати умовами пункту 4.1 Договору поставлено в залежність від надання Відповідачем позивачеві рахунків. Тому, з огляду на ненастання у Позивача обов`язку з оплати послуг внаслідок невиставлення Відповідачем рахунків на їх оплату, в останнього не виникає право на притримання зерна згідно з укладеним сторонами Договором;
- обов`язок поклажодавця провести оплату за послуги надані зерновим складом виникає відповідно до виставлених рахунків зернового складу. З положень договору зберігання слідує, що у зернового складу є обов`язок надати поклажедавцеві рахунки для оплати та, відповідно, такі рахунки є підставою для оплати, а строк оплати починає обраховуватися з дати отримання таких рахунків;
- Відповідач рахунків на оплату фактично наданих поклажодавцеві послуг не надавав; частина майна, а саме 135,348 тонни зерна кукурудзи ДСТУ 4525:2006, переданого Позивачем на зберігання Відповідачу за Договором, залишилася неповернутою [3 136,708 тонни (після обробки) - 2 886,200 тонни (відвантажено в період з 17.10.2019 по 24.10.2019) - 115,16 тонни (відвантажено 16.01.2020)].
Судом апеляційної інстанції справа розглядалась неодноразово.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих самих підстав.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та на те, що судами при ухвалені рішень в оскаржуваній частині не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині та у цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що: ухвалюючи рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 щодо застосування статей 212, 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16, від 05.04.2018 у справі № 910/13205/17, від 25.04.2018 у справі № 910/6781/17, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 13.11.2018 у справі № 914/163/14, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18 щодо застосування статті 601 ЦК України та статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у подібних правовідносинах; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 538, статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України у подібних правовідносинах; судами не досліджено зібрані у справі докази.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 15.10.2019 Позивачем (поклажодавець) та Відповідачем (зерновий склад) укладено Договір, за умовами якого поклажодавець передає, а зерновий склад приймає на зберігання продукцію зернових та зернобобових (далі - зерно) врожаю 2019 року, та здійснює інші платні роботи (сушіння, очищення та інші роботи), необхідні для запобіганню псуванню і втраті якості зерна, з подальшим поверненням (відвантаженням) зерна поклажодавцю на умовах, визначених цим договором, а поклажодавець сплачує зерновому складу вартість наданих послуг та робіт.
Відповідно до пункту 3.4 Договору зерновий склад зобов`язаний протягом дії договору забезпечити кількісне та якісне збереження зерна та на конкретно виражену вимогу поклажодавця здійснити дії щодо відпуску зерна останньому.
Згідно з пунктом 3.5 Договору зерновий склад видає на першу вимогу поклажодавця складські документи на зерно.
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що оплата поклажодавцем вартості отриманих послуг (робіт) проводиться у грошовому виразі впродовж 3 банківських днів з моменту отримання ним копій рахунків від зернового складу по електронній пошті, але у будь-якому випадку не пізніше дня отримання оригіналу такого рахунка, при цьому день отримання рахунка визначається відповідними повноважними документами або підписом поклажодавця про отримання рахунка.
Відповідно до пункту 4.2 Договору за послуги з відвантаження зерна поклажодавець перераховує зерновому складу передоплату відповідно до виставленого зерновим складом рахунка.
Згідно з пунктом 3.7 Договору зерновий склад має право не відпускати поклажодавцеві зерно до проведення розрахунків за цим договором у повному обсязі.
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного розрахунку поклажодавцем за надані зерновим складом послуги зерновий склад має право не відвантажувати продукцію, передану на зберігання поклажодавцем, до здійснення останнім остаточного розрахунку.
Відповідно до пункту 8.1 Договору при отриманні зерна зі зберігання поклажодавець надає зерновому складу довіреність на отримання зерна, лист-прохання щодо отримання зерна та складські документи (у випадку їх отримання поклажодавцем).
Сторонами 15.10.2019 підписано додаток № 1 (тарифи на послуги зернового складу) до Договору.
Також сторонами 15.10.2019 підписано додаткову угоду до Договору, якою було погоджено тарифи на послуги зернового складу.
У період з 17.10.2019 по 24.10.2019 Позивач здійснив перевезення зерна кукурудзи ДСТУ 4525:2006 на адресу зернового складу та передав Відповідачу на зберігання та обробку (сушіння, очищення) зерна кукурудзи загальною кількістю 3 327,160 тонни. Завезення та приймання зерна зерновим складом підтверджується реєстрами завезення та товарно-транспортними накладними (ТТН), копії яких долучено до матеріалів справи.
У подальшому зазначена кількість зерна оброблялася (сушіння, очищення) зерновим складом. Після обробки розрахункова маса зерна кукурудзи становила 3 136,708 тонни, що підтверджується актом доробки зерна від 31.10.2019 № 5, виданим Відповідачем.
Оброблене зерно кукурудзи відвантажувалося Відповідачем Позивачу відразу в процесі доробки партій зерна в період з 17.10.2019 по 24.10.2019. Всього було відвантажено зерно кукурудзи ДСТУ 4525:2006 із зернового складу в період з 17.10.2019 по 24.10.2019 (відповідно до ТТН та Реєстру відвантаження від 24.10.2019) у загальній кількості 2 886,200 тонни. Залишок на 31.10.2019 становив 250,508 тонни.
Надання послуг зерновим складом підтверджується актом здачі-приймання робіт від 01.11.2019 № 9, який було погоджено та підписано сторонами. За зазначеним актом Відповідач підтвердив приймання на зберігання 3 327,160 тонни кукурудзи від Позивача та надання послуг з приймання, сушіння, очищення та зберігання на суму 849 904,97 грн.
На виконання умов пункту 4.2 Договору 17.10.2019 Позивач здійснив попередню оплату послуг зернового складу з приймання, очищення, сушіння та зберігання в сумі 500 000,00 грн згідно з рахунком від 16.10.2019 № 4.
Решта суми 349 904,97 грн, за твердженням Позивача, була зарахована заявою Позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.12.2019, яка була отримана Відповідачем 21.12.2019.
Як стверджує Позивач, на порушення умов пункту 3.5 Договору Відповідач на неодноразові запити Позивача не видав складську квитанцію на зерно кукурудзи, що знаходилося на зберіганні у Відповідача. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідно до пункту 3.4 та пункту 8.1 Договору 18.12.2019 Позивач передав Відповідачу заяву-вимогу від 16.12.2019 на відвантаження зерна кукурудзи, згідно з якою Позивач заявляв вимогу Відповідачу щодо необхідності відвантажити 24.12.2019 із зернового складу 250,508 тонни зерна кукурудзи ДСТУ 4525:2006, що знаходилося на зберіганні зернового складу, та, крім того, у заяві зазначалось про зарахування однорідних вимог у сумі 349 904,97 грн (заява на зарахування від 13.12.2019) та про відсутність з дати повідомлення за цією заявою заборгованості по оплаті послуг зернового складу на дату вимоги про відвантаження 250,508 тонни зерна кукурудзи.
Заява на відвантаження від 16.12.2019 разом із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.12.2019 та довіреністю на отримання зерна № 152 була надана Позивачем, за його твердженням, директору Відповідача, а також 18.12.2019 відправлена рекомендованим листом з описом вкладення на адресу Відповідача (копії доказів направлення долучено до матеріалів справи). Відповідачем отримано зазначені листи 20.12.2019 (заява про зарахування вимог) та 21.12.2019 (заява-вимога про відвантаження разом з додатками).
За доводами Позивача, Відповідач на порушення умов пунктів 3.4 та 8.1 Договору не підтвердив готовність здійснити відвантаження зерна 24.12.2019, не направив та не надав рахунок на оплату послуг з відвантаження (згідно з умовами пункту 4.1 Договору), відвантаження зерна кукурудзи із зернового складу не здійснив, відповіді на заяву про відвантаження не надав.
На електронну адресу Позивача 09.01.2020 надійшов лист від 09.01.2020 № 1, у якому Відповідач зазначив про те, що Позивач станом на 31.10.2019 має заборгованість за послуги зернового складу в розмірі 349 904,97 грн та, керуючись умовами пунктів 3.7, 4.3 Договору щодо свого права не відпускати поклажодавцю зерно до проведення повних розрахунків, зазначив, що заяви Позивача на відвантаження зерна не підлягають виконанню та задоволенню. У даному листі Відповідач також висловив свої заперечення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідач 16.01.2020 частково виконав вимогу Позивача про відвантаження зерна, а саме було відвантажено 115,16 тонни кукурудзи ДСТУ 4525:2006, що підтверджується ТТН та реєстром, копії яких долучено до матеріалів справи, а також актом надання послуг від 31.01.2020 № 5, виданим Відповідачем та частково погодженим Позивачем (погоджено послуги відвантаження та не погоджено послуги із зберігання).
Факт відвантаження зерна кукурудзи Позивачеві у розмірі 115,16 тонни Відповідачем не заперечувався.
Листом від 27.02.2020 № 27 Позивач не погодився із підписанням вказаного акта № 5 та надав зауваження до нього, які полягали у тому, що Позивач не погоджується з переробленими в односторонньому порядку Відповідачем та виставленими Позивачеві іншими актами здачі-приймання робіт та актом на доробку зерна, копії яких долучено до матеріалів справи.
З урахуванням зазначеного Позивач стверджує, що після останнього відвантаження на зберіганні у Відповідача залишилося 135,348 тонни зерна кукурудзи, що належить Позивачу (250,508 тонни - 115,16 тонни).
З матеріалів справи вбачається, що згідно з листом Відповідача від 05.02.2020, він на підставі раніше наданих підписаних документів (акт на доробку від 31.10.2019 № 5) провів інвентаризацію та перерахував кількість зерна, що надійшла на зберігання та кількість після доробки, за результатами якої видав перероблений акт-розрахунок від 17.10.2019 № 2 та акт-розпорядження на доробку від 17.10.2019 № 7.
Позивач наголошував, що за зазначеними документами Відповідач вказує на прийняття від Позивача на зерновий склад в період з 17.10.2019 по 25.10.2019 3 136,220 тонни кукурудзи, після доробки якої її залишок склав 3 073,687 тонни. Зазначені документи та дані не були погоджені Позивачем, не відповідають даним ТТН та вірним даним, зазначеним та підписаним самим Відповідачем у первісному акті на доробку від 31.10.2019 № 5 (лист-зауваження Позивача від 27.02.2020 № 27).
Позивачем на адресу Відповідача 18.02.2020 направлено заяву від 18.02.2020 на проведення звірки взаєморозрахунків, згідно з якою Позивач просив Відповідача провести звірку наявного на зберіганні зерна кукурудзи та видати складську квитанцію; провести з представниками позивача та відповідача 18.02.2020 огляд зерна на зерновому складі; провести звірку взаєморозрахунків за послуги зернового складу станом на 18.02.2020.
За твердженням Позивача, Відповідач 18.02.2020 прийняв представників Позивача на території зернового складу, а також прийняв заяву на проведення звірки, прийняв акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2019 по 18.02.2020 та інвентаризаційну відомість товарів на складі від 18.02.2020 № 1, складену Позивачем, однак відмовився проводити звірку кількості зерна на складі та огляд і не видав складську квитанцію, на порушення умов пункту 3.5 Договору, та не підписав акти звірки взаєморозрахунків, розбіжностей у відповідній графі акта не зазначив. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
На електронну пошту, а також рекомендованим листом 21.02.2020 Відповідачу надіслано заяву на відвантаження № 21/02, згідно з якою Позивач просив здійснити відвантаження 135,348 тонни зерна кукурудзи 25.02.2020, просив підтвердити готовність до відвантаження на 25.02.2020, виставити рахунки на відвантаження та підтвердити оплату послуг зернового складу після надання рахунків в день підтвердження готовності відвантажити зерно. Заява була отримана Відповідачем по електронній пошті 21.02.2020 та поштою 25.02.2020. Проте Відповідач не здійснив відвантаження зерна Позивачу.
Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Згідно із статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 525, 526, 629 ЦК України та статті 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз вказаних норм права дає можливість дійти висновку про те, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог закону.
Правовідносини сторін виникли на підставі Договору, який за своєю правовою природою є договором складського зберігання.
Згідно з частиною першою статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Статтею 957 ЦК України передбачено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 294 ГК України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктами 10, 24, 27 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання, доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.
Статтею 24 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов`язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов`язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.
Згідно із статтею 28 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна. Якщо поклажодавець після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна не забрав зерно назад, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його зберігання.
Частинами першою та другою статті 31 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" передбачено, що поклажодавець зерна зобов`язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна. Зерновий склад зобов`язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна.
Відповідно до статті 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов`язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.
На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2021, апеляційним судом встановлено, що сторонами був погоджений та підписаний акт здачі-приймання робіт № 9 від 01.11.2019, згідно з яким Відповідач підтвердив приймання на зберігання 3 327,160 тонни кукурудзи від Позивача та надання послуг з приймання, сушіння, очищення та зберігання на суму 849 904,97 грн.
Разом з цим, на момент прийняття рішення частина майна, а саме - 135,348 тонни зерна кукурудзи ДСТУ 4525:2006, переданого Позивачем на зберігання Відповідачу за Договором, залишилася неповернутою (3 136,708 тонни (після обробки) - 2 886,200 тонни (відвантажено у період з 17.10.2019 по 24.10.2019) - 115,16 тонни (відвантажено 16.01.2020).
При цьому Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на надане йому статтею 594 ЦК України та пунктами 4.1, 4.3 Договору право притримання зерна кукурудзи, переданого Позивачем на зберігання, з мотивів несплати останнім вартості наданих Відповідачем послуг складського зберігання.
За приписами статті 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання.
Пунктом 4.3 укладеного між сторонами Договору було встановлено, що у випадку несвоєчасного розрахунку поклажодавцем за надані зерновим складом послуги, зерновий склад має право не відвантажувати продукцію, передану на зберігання поклажодавцем, до здійснення остаточного розрахунку.
Тобто право Відповідача не відвантажувати Позивачеві передане останнім на зберігання зерно кукурудзи умовами Договору поставлене у безпосередню залежність від несвоєчасного розрахунку за надані послуги.
Водночас, строк оплати (і, відповідно, своєчасність розрахунків) умовами пункту 4.1 Договору поставлено в залежність від надання Відповідачем Позивачеві рахунків.
Виходячи з наведених обставин, з огляду на ненастання у Позивача обов`язку з оплати послуг внаслідок невиставлення Відповідачем рахунків на їх оплату, в останнього не виникає право на притримання зерна згідно з укладеним між сторонами Договору, тому суди дійшли висновку про те, що у Відповідача відсутні правові підстави для утримання майна.
При цьому судами враховано, що Відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження наявності у зернового складу правових чи фактичних підстав для перегляду та переробки в односторонньому порядку у 2020 році, після надання позивачеві у жовтні-листопаді 2019 року, актів на виконання робіт та актів доробки з картками аналізу зерна, із зазначенням іншої маси прийнятого від Позивача у період з 17.10.2019 по 25.10.2019 на склад зерна у бік її зменшення, а саме - що після доробки залишок зерна склав 3 073,687 тонни, у той час як за наданим Позивачу актом доробки зерна від 31.10.2019 № 5 розрахункова маса зерна кукурудзи становила 3 136,708 тонни.
Також судами враховано ту обставину, що Відповідач на звернення Позивача відмовив у проведенні огляду та звірки кількості зерна на складі, чим порушив приписи частини другої статті 959 ЦК України, за якою товарний склад зобов`язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності.
Разом з цим, всупереч умовам пункту 3.5 Договору, Відповідач не видав Позивачеві на вимогу останнього складську квитанцію, а тому суди дійшли висновку про недоведеність та необґрунтованість посилань Відповідача на відсутність на зерновому складі належного Позивачеві зерна кукурудзи в кількості, яку Позивач просить йому повернути.
Оскільки Відповідачем, всупереч вимогам статті 953 ЦК України та умовам Договору, на момент прийняття рішення не повернуто спірне майно, яке безпідставно ним утримується, то суди дійшли висновку, що вимога Позивача про зобов`язання Відповідача повернути прийняте на зберігання майно, а саме - 135,348 тонни зерна кукурудзи ДСТУ 4525:2006, є правомірною та обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає задоволенню.
При цьому доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Що ж до заперечень Відповідача щодо відступлення права вимоги ТОВ ?Агро-Регіон Козелець? та зарахування зустрічних однорідних вимог, то судом апеляційної інстанції на виконання вказівок Верховного Суду встановлено, що відповідно до частин першої-третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.