ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 910/18914/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",
представник позивача - Ларькін М.М. (у порядку самопредставництва); Коцюрба В.О., адвокат (довіреність від 25.11.2020 № 25/11/20-27); Комісар С.П., адвокат (довіреність від 25.11.2020 № 25/11/20-26); Кудряшов О.Ю., адвокат (ордер від 04.02.2022 № 1160495),
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція",
представник відповідача - Гвоздецький А.М., адвокат (ордер від 21.12.2021 № 843748); Годованець А.М., адвокат (довіреність від 01.12.2021 № 48); Янович-Бунь І.Б., адвокат (ордер від 03.03.2021 № 843703),
розглянув касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2021 (головуючий суддя Нечай О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 (головуючий Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б. і Разіна Т.І.)
у справі № 910/18914/20
за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Підприємство)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (далі - Товариство)
про стягнення 29 838 517,78 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Підприємство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 29 838 517,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з транспортування теплової енергії від 01.06.2017 № 5 (далі - Договір).
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
- матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення змін до Договору щодо зміни тарифу на транспортування теплової енергії;
- Товариство у своїй діяльності у сфері теплопостачання зобов`язане виконувати імперативні рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), відтак правові підстави для застосування до нього тарифів, визначених у підзаконному нормативному акті виконавчого органу місцевого самоврядування, відсутні;
- у відносинах між сторонами Товариство є теплогенеруючою організацією (виробляє теплову енергію) та теплопостачальною організацією (постачає теплову енергію споживачам), а Підприємство є теплотранспортуючою організацією;
- Товариство не є споживачем у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про теплопостачання", а відтак відсутні й підстави для застосування інших тарифів, аніж ті, що визначені укладеним між сторонами Договором.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням письмових пояснень), посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також на те, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована:
- неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, положень частини третьої статті 6, частини першої статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та абзацу другого частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у сукупності з положеннями частини першої статті 632 ЦК України, статей 189-191 ГК України, статей 1, 11, 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення?, підпункту 8 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 № 308 (із змінами; далі - Ліцензійні умови) за відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах;
- суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 917/1324/18, від 15.07.2019 у справі № 917/743/18, від 21.01.2020 у справі № 925/1391/18 щодо застосування статті 632 ЦК України, статей 189, 191 ГК України, статей 10-12 Закону України "Про ціни та ціноутворення?, статей 1, 15, 20 Закону України "Про теплопостачання" у подібних правовідносинах.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 01.06.2017 Підприємством та Товариством було укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого Підприємство зобов`язується транспортувати теплову енергію, яка виробляється Товариством і постачається споживачам зони теплопостачання товариства, тепловими мережами, які перебувають у господарському віданні підприємства, а Товариство зобов`язується оплачувати за послуги з транспортування теплової енергії у порядку та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до пункту 4.1 Договору тариф на транспортування теплової енергії за 1 Гкал встановлюється НКРЕКП.
Згідно з пунктами 4.2-4.4 Договору загальна сума вартості транспортування теплової енергії товариства за цим Договором складається із сум вартості щомісячного транспортування теплової енергії товариства мережами підприємства, яка визначається відповідно до пункту 4.7 Договору. Товариство зобов`язується до 8 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати нарочно Підприємству форму № 2-НКП-тепло (місячна), що подається до НКРЕКП, підписану уповноваженою особою. Підприємство протягом 4 календарних днів після отримання Форми № 2-НКП-тепло (місячна) передає нарочно товариству Акт про надання послуг з транспортування теплової енергії у двох екземплярах. Товариство протягом 4 календарних днів розглядає проєкт акта про надання послуг з транспортування теплової енергії за звітний місяць та підписує його зі своєї сторони і один примірник надсилає підприємству або у цей же строк надає обґрунтовані заперечення, з урахуванням пункту 3.3.3 Договору.
Пунктом 4.5 Договору передбачено, що Товариство зобов`язалось до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому здійснювалось транспортування теплової енергії, сплачувати підприємству 30 % від вартості місячного транспортування теплової енергії, який визначається на підставі прогнозного обсягу теплової енергії, передбаченого пунктом 1.2 Договору. Остаточну оплату за надані за відповідний місяць послуги з транспортування теплової енергії товариство здійснює протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акта про надання послуг з транспортування теплової енергії за вирахуванням здійсненої попередньої оплати.
Відповідно до пункту 4.7 Договору місячний обсяг теплової енергії, що транспортується тепловими мережами підприємства є фактичним корисним відпуском теплової енергії, обсяг якої встановлюється згідно з пунктом 1 (код рядка 005) форми № 2-НКП-тепло (місячна).
Додатковою угодою від 01.06.2018 № 1 до Договору сторони погодили, що він набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.05.2019 включно, а в частині розрахунків - до повного виконання. Якщо протягом 30 днів до терміну закінчення цього договору жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про намір його розірвати, договір вважається автоматично продовженим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.
Листом від 07.05.2020 № 28АУ/01/1у/1/1657 Підприємство повідомило Товариство, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.04.2020 № 636 (далі - Розпорядження № 636) встановлено два тарифи на транспортування теплової енергії: 1) тариф на транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів; 2) тариф на транспортування теплової енергії без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів.
Листом від 27.05.2020 № 28/АУ/40/1848 Підприємство повторно повідомило Товариство про застосування встановлених Розпорядженням № 636 тарифів з дня набрання ним чинності (з 01.05.2020) та про необхідність з 01.05.2020 надавати Підприємству інформацію про обсяги транспортованої теплової енергії тепловими мережами за двома складовими: з урахуванням та без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів.
На адресу Підприємства 11.06.2020 надійшов лист від 03.06.2020 №09/1190, в якому Товариство заначило про відмову здійснювати розрахунки за послуги, що надаються Підприємством за Договором, за тарифами, встановленими Розпорядженням № 636.
Підприємство вважає, що у встановленому Договором порядку ним було надіслано на адресу Товариства акти про надання послуг з транспортування теплової енергії за період: травень-вересень 2020 року, від підписання яких Товариство відмовилось, не заперечуючи проти обсягу наданих послуг, висловивши заперечення щодо вартості послуг, оскільки тариф на транспортування теплової енергії має встановлюватись НКРЕКП, відповідно до пункту 4.1 Договору, та у структурі тарифу на теплову енергію Товариства експлуатаційні витрати на транспортування власної теплової енергії відповідача тепловими мережами інших суб`єктів господарювання враховано у розмірі 89,74 грн за 1 Гкал.
За доводами Підприємства, викладеними у листах від 03.07.2020 № 09/1354, від 17.07.2020 № 09/1447, від 13.08.2020 № 09/1617, від 18.09.2020 № 09/1847 та від 21.10.2020 № 09/2054, пояснення не є обґрунтованими запереченнями до актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за спірний період, відтак, на думку Підприємства, датою погодження (підписання) Товариством актів про надання послуг з транспортування теплової енергії за період: травень-вересень 2020 року є наступний календарний день після спливу встановленого пунктом 4.4 Договору 4-денного строку для надання письмових заперечень.
Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.04.2020 № 636, яке зареєстроване у Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) 29.04.2020 за № 81/84 та набуло чинності з 01.05.2020, встановлено, зокрема, тариф на транспортування теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів Підприємству для споживачів у розмірі 376,36 грн за 1 Гкал.
Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи не підтверджується юридичний факт зміни сторонами умов Договору, які є обов`язковими для сторін, що уклали такий договір. Таким чином, сторони не вчиняли жодних дій щодо зміни умов договору чи його розірвання.
Судами зазначено, що вимоги Підприємства про сплату сум за надані послуги з транспортування теплової енергії на умовах, що відмінні від встановлених у Договорі, порушують принцип обов`язковості умов Договору для його сторін.
Так, з умов Договору вбачається, що оплата послуг з транспортування теплової енергії здійснюється на підставі тарифів, що встановлені НКРЕКП.
Відповідно до частин другої, третьої статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Таким чином, законом передбачено повноваження з встановлення тарифів на послуги з постачання теплової енергії як НКРЕКП, так і органів місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. Водночас такі суб`єкти встановлюють тарифи для різного кола споживачів, тобто акти таких органів не розповсюджуються на тих самих осіб.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.
Із наведеного вбачається, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад встановлюють тарифи, зокрема на транспортування теплової енергії, за винятком тарифів, які встановлюються НКРЕКП. Отже, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад не уповноважені на встановлення тарифів для суб`єктів, що відносяться до сфери діяльності (відання) НКРЕКП.
Статтею 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є НКРЕКП.
Згідно із статтею 16 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень НКРЕКП, належать, зокрема: розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання; розроблення і затвердження методології (порядку) формування тарифів на теплову енергію у сфері теплопостачання для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках; ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії, транспортування її тепловими мережами, постачання теплової енергії тощо.
Частиною першою статті 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" передбачено, що НКРЕКП здійснює встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Матеріалами справи підтверджується, що Товариство є юридичною особою, яка здійснює виробництво теплової енергії на підставі відповідної ліцензії, виданої НКРЕКП.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи на комунальні послуги формуються суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених НКРЕКП, відповідно до цього Закону.
Також з матеріалів справи вбачається, що Товариство як теплогенеруюча організація є суб`єктом природної монополії.
Згідно з пунктами 1.4, 1.5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затвердженого постановою НКРЕКП від 25.06.2019 № 1174 (далі - Порядок № 1174), тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням витрат на покриття втрат ліцензіата, планованого прибутку, коригування витрат, які встановлюються НКРЕКП без урахування податку на додану вартість; структура тарифів - це складові економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних із провадженням у планованому періоді ліцензованого виду діяльності у сфері теплопостачання, які групуються за статтями відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що затверджені Міністерством фінансів України, витрати на покриття втрат та коригування витрат. Тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.
У той же час постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (далі - Порядок № 869), який визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води та застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
Отже, тарифи, за якими Товариство здійснює свою діяльність, встановлюються НКРЕКП відповідно до Порядку № 1174. У свою чергу, тарифи, за якими Підприємство здійснює свою діяльність, встановлюються Київською міською державною адміністрацією відповідно до Порядку № 869.
Частиною четвертою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. У разі якщо така організація не є теплотранспортуючою, то теплотранспортуюча організація не має права відмовити теплогенеруючій організації у транспортуванні теплової енергії, якщо це дозволяють технічні можливості системи.
З урахуванням наведеного Товариство не є споживачем теплової енергії у розумінні положень Закону України "Про теплопостачання" під час виконання умов Договору, а Підприємство не є теплопостачальником за цим правочином щодо Товариства.
Крім того, у розумінні Закону України "Про теплопостачання" саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" теплопостачання відноситься до сфери комунальних послуг і, відповідно, Товариство є теплопостачальною організацією та виконавцем комунальних послуг для споживачів його зони теплопостачання.