Постанова
Іменем України
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 569/5761/19
провадження № 61-4221св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2021 року у складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення збитків.
Короткий зміст позовних вимог
21 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення збитків.
Позов мотивований тим, що у квітні 2009 року за договором купівлі-продажу позивач придбав будівлю кафе та земельну ділянку на АДРЕСА_1 . 28 жовтня 2015 року позивач уклав з ОСОБА_5 договір оренди цього приміщення, однак, передати приміщення не зміг в силу неправомірних дій відповідачів, які незаконного позбавили його права власності. Неправомірність дій відповідачів підтверджено належними доказами та судовими рішеннями, які вступили в законну силу.
Так, ОСОБА_6 30 жовтня 2015 року незаконно зареєстрував за собою право власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2015 року, яке на час реєстрації права власності законної сили не набрало і було скасовано рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року.
28 січня 2016 року Рівненський окружний адміністративний суд виніс постанову про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на нежитлове приміщення (будівлю кафе) загальною площею 281,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766832156101, та земельну ділянку під приміщенням площею 0,021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766655556101.
В подальшому ОСОБА_6 за договорами купівлі-продажу від 06 листопада 2015 року вказане приміщення та земельну ділянку продав ОСОБА_4 , а 29 січня 2016 року право спільної часткової власності на це майно незаконно зареєстровано за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 по 1/3 частині за кожним. Вищевказані обставини встановлені рішенням Рівненського міського суду від 20 квітня 2016 року у справі № 569/1651/16-ц, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
У зв`язку з неправомірними діями відповідачів, що пов`язані з незаконними переходами права власності на приміщення, позивач не отримав орендну плату за користування приміщенням в розмірі 410 483,87 грн за період з 06 листопада 2015 року по 28 січня 2016 року та сплатив штраф орендарю за непередачу приміщення у розмірі 450 000,00 грн.
Враховуючи недобросовісне набуття права власності відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , за період з 29 січня 2016 року по 09 березня 2017 року позивач отримав збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 2 008 064,52 грн орендної плати, яка повинна була сплачуватися за договором оренди.
Позивач просив суд стягнути збитки (упущену вигоду):
- з ОСОБА_3 у розмірі 860 483,87 грн за період з 06 листопада 2015 року по 28 січня 2016 року;
- з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у загальному розмірі 2 008 064,52 грн по 669 354,84 грн з кожного за період з 29 січня 2016 року по 09 березня 2017 року;
- стягнути з відповідачів судові витрати по справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2021 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/3 збитків (упущеної вигоди) за період з 16 лютого 2016 року по 09 березня 2017 року у розмірі 637 330,41 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1/3 збитків (упущеної вигоди) за період з 16 лютого 2016 року по 09 березня 2017 року у розмірі 637 330,41 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/3 збитків (упущеної вигоди) за період з 16 лютого 2016 року по 09 березня 2017 року у розмірі 637 330,41 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 305,20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 7 299,80 грн.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що у вказаний період власником будівлі кафе на АДРЕСА_1 був позивач, при цьому він не мав фактичної та юридичної можливості передати орендарю право користування вказаною будівлею у зв`язку із незаконним її заволодінням відповідачами, і, як наслідок таких протиправних дій відповідачів, позивачу завдано збитків у вигляді упущеної вигоди, що полягає у неможливості отримання орендної плати за укладеним договором оренди від 28 жовтня 2015 року.
До суду позивач звернувся 21 березня 2019 року, а тому враховуючи трирічний строк позовної давності, позивач має право на стягнення збитків з 21 березня 2016 року.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 у цій цивільній справі та витребувано її з Рівненського міського суду Рівненської області.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 у цивільній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 у цивільній справі.
23 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 16 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 26 вересня 2022 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Пророк В. В.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
В касаційних скаргах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожен окремо, посилаються на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказують, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та інших.
В касаційних скаргах відповідачі зазначають, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки договору оренди від 28 жовтня 2015 року, зокрема тим обставинам, що цей правочин було укладено виключно з метою незаконного заволодіння майном відповідачів через призму формально створених та фактично неіснуючих зобов`язань між учасниками такого правочину - ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_5 .
Орендна плата у розмірі 150 000 грн на місяць на момент укладення договору оренди не співмірна з вартістю нерухомого майна.
Відповідачам не були та не могли бути відомі події, що відбулися між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Кожне набуття права власності відбулося у встановленому законом порядку на підставі відплатних договорів. Вказані обставини свідчать про правомірну та послідовну поведінку відповідачів.
Відповідачі у касаційних скаргах вказують, що суди неправильно застосували приписи статті 22 ЦК України та помилились із визначенням моменту початку перебігу позовної давності.
Доводи інших учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційні скарги у якому просить касаційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 24 квітня 2009 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбав у ОСОБА_9 будівлю кафе та земельну ділянку на АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сохацькою О. В. та зареєстровано в реєстрі за № 571 (т. 1 а. с. 8-11).
28 жовтня 2015 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір оренди вказаної будівлі. У пункті 10.2 договору оренди сторони узгодили що договір набирає чинності з моменту підписання. Орендна плата складає 150 000,00 грн на місяць, а відповідальність за порушення строків передачі приміщення в оренду передбачена у вигляді сплати штрафу в розмірі 300 % від розміру місячної орендної плати (пункти 5.1, 8.3) (т. 2 а. с. 164-167).
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 липня 2015 року у справі № 569/14997/14-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави (приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку під цим приміщенням) шляхом визнання права власності позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено, звернуто стягнення на предмет застави шляхом визнання права власності за позивачем на вищевказане майно.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 27 жовтня 2015 року рішення Рівненського міського суду від 15 липня 2015 року у справі № 569/14997/14-ц скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено (т. 1 а. с. 12-15).
На підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської областівід 15 липня 2015 року ОСОБА_6 30 жовтня 2015 року звернувся до державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, який провів реєстрацію права на власності на нежитлове приміщення (будівлю кафе) загальною площею 281,2 кв. м та земельну ділянку площею 0,021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_6 . Така реєстрація проведена на підставі рішення суду, яке на час реєстрації права власності вже було скасовано апеляційним судом.
06 листопада 2015 року ОСОБА_6 уклав з ОСОБА_3 договори про часткове відчуження на його користь будівлі кафе та земельної ділянки.
Також між ОСОБА_3 (іпотекодавець) і ОСОБА_10 (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки від 06 листопада 2015 року, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О. В., згідно якого було накладено обтяження на вищезазначене майно, обтяжувач - ОСОБА_10
29 січня 2016 року державним реєстратором Міщур О. Г. зареєстровано право спільної часткової власності на нежитлове приміщення - будівлю кафе-бару, загальною площею 373,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 766832156101) за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 по 1/3 частині за кожним, підстава виникнення права власності - декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: РВ 143160260380, видана 26 січня 2016 року, видавник - Управління ДАБІ у Рівненській області; договір про спільну діяльність, серія та номер: б/н, виданий 25 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, який виданий 28 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; технічний паспорт, серія та номер: 277, виданий 28 січня 2016 року, видавник - ФОП ОСОБА_11 .
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі № 817/3309/15 скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на нежитлове приміщення (будівлю кафе) загальною площею 281,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766832156101 га, земельну ділянку під приміщенням площею 0,021 га, кадастровий номер 5610100000:01:026:0008, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 766655556101.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2016 року по справі № 569/1651/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 26 серпня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2017 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння (т. 1 а. с. 16-37).
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2017 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.