ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 140/6115/21
адміністративне провадження № К/990/16227/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
за участю третьої особи - Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України,
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року (ухвалене у складі головуючого судді Валюха В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Довга О.І., суддів Запотічного І.І., Матковська З.М.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, скаржник), у якому просив:
визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо відмови у виділенні Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України коштів у сумі 123 400 гривень для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
зобов`язати Міністерство юстиції відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 11 січня 2016 року № 4 (далі - Порядок №4), виділити Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України кошти в сумі 123 400 гривень для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, позов задоволено повністю.
3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 140/250/20 задоволено позов ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Міністерство юстиції України, Волинське обласне бюро МСЕК, Державна установа «Цуманська виправна колонія (№84)» про визнання протиправним протоколу та зобов`язання вчинити певні дії.
4. Волинський окружний адміністративний суд у вищезазначеному судовому рішенні, на підставі зазначених медичних документів, дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, оскільки первинно інвалідність ІІІ групи було визначено позивачу у межах шести місяців після звільнення його зі служби, при цьому, причину такої інвалідності (з урахуванням постанови медичної (військово-лікарської) комісії ДУ ТМО МВС України по Волинській області від 9 листопада 2018 року № 9) необхідно вважати як захворювання, так, пов`язане із проходженням служби в поліції.
5. Також суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що відповідач у справі, яка розглядається, - Міністерство юстиції України було залучено до участі у справі № 140/250/20 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а тому в силу приписів частини другої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини справи, встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 140/250/20, мають юридичні наслідки для Міністерства юстиції України при розгляді цієї справи.
6. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, а Мін`юст листом від 20 квітня 2021 року №118/16.3.2/-21 безпідставно відмовив у виділенні коштів на виплату зазначеної допомоги позивачу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Міністерство юстиції України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано у спірних правовідносинах положення статті 97 Закону №580-VIII та положення Порядку № 4, у зв`язку з чим суди дійшли помилкових висновків щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII.
9. Скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи помилково не враховано правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постановах від 19 серпня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17, від 22 січня 2019 року у справі №2340/2663/18, від 15 квітня 2019 року у справі № 823/1798/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 822/1083/18 та від 5 лютого 2020 року у справі № 810/836/18 щодо правильного застосування пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII.
10. Окрім того, скаржник також вважає за необхідне звернути увагу на необхідність врахування при вирішенні спірних правовідносин висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 822/999/18 та від 20 липня 2021 року у справі № 287129/17-а, про те, що положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов: 1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції; 2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; 3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
11. Касаційна скарга надійшла до Суду 28 червня 2022 року.
12. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №140/6115/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано іншим учасникам надати відзив на касаційну скаргу.
13. З касаційною скаргою Міністерством юстиції України було заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року, яке було задоволено ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року.
14. Крім того, з касаційною скаргою Міністерством юстиції було заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року.
15. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 1 листопада 2022 року.
Позиція інших учасників справи
16. Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалу Верховного Суду від 22 липня 2022 року про відкриття касаційного провадження у справі позивачем отримано 1 серпня 2022 року.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
17. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 3 листопада 2017 року медична (військово-лікарська) комісія ДУ ТМО МВС України по Волинській області за результатами здійснення медичного огляду ОСОБА_1 видала свідоцтво про хворобу № 99 із зазначенням діагнозу та причинного зв`язку захворювання - так, пов`язане із проходженням військової служби .
18. Наказом начальника ДУ «Цуманська ВК (№ 84)» від 6 листопада 2017 року № 57/ОС-17 старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора (техніка з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації звільнено 6 листопада 2017 року з органів Державної кримінально-виконавчої служби України (через хворобу) відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII.
19. 24 листопада 2017 року Волинське обласне бюро МСЕ здійснило первинний огляд позивача та, на підставі акта огляду МСЕК № 592/4 від 24 листопада 2017 року, видало довідку серії 12ААА № 393723, згідно з якою ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби, а довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ВЛН № 0000878, яка також видана на підставі акту огляду МСЕК № 592/4 від 24 листопада 2017 року, позивачу встановлено 50% одноразово ступеня втрати професійної працездатності.
20. Згідно із протоколом Комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 30 січня 2018 року № 1-18 вирішено призначити і виплатити одноразову грошову допомогу за рахунок коштів, виділених на КПКВК 3601020 КЕКВ 2730, відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 97 Закону № 580-VIII пенсіонеру кримінально-виконавчої служби ОСОБА_1 , інваліду 3 групи, в сумі 123 340 гривень.
21. Листом від 19 квітня 2018 року № 15404/3267-32-18/1.3.2 Міністерство юстиції України повернуло до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України для приведення у відповідність до норм діючого законодавства документи ОСОБА_1 , оскільки медичними документами визначено захворювання, яке пов`язане із проходженням військової служби, а не в поліції.
22. 9 листопада 2018 року медична (військово-лікарська) комісія ДУ ТМО МВС України по Волинській області прийняла постанову № 9, відповідно до якої встановлено діагноз та визначено причинний зв`язок - захворювання, так, пов`язане із проходженням служби в поліції , а постанову М (ВЛ)К ДУ ТМО МВС України по Волинській області в свідоцтві про хворобу ОСОБА_1 від 3 листопада 2017 року № 99 по причинному зв`язку захворювань відмінено.
23. 29 листопада 2018 року Волинське обласне бюро МСЕ здійснило повторний (достроковий на зміну категорії) огляд позивача та, на підставі акта огляду МСЕК № 611/9 від 29 листопада 2018 року, видало довідку серії 12ААА № 769429, згідно з якою ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, так, пов`язане із проходженням служби в поліції, а довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ВЛН № 0000893, яка також видана на підставі акта огляду МСЕК № 611/9 від 29 листопада 2018 року, позивачу встановлено 50% одноразово ступеня втрати професійної працездатності.
24. Листом від 10 січня 2019 року № 1062/15479-32-18/16.3.2 Міністерство юстиції України повторно повернуло до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України матеріали для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на доопрацювання, оскільки з дати звільнення з служби до дати проходження МСЕК (із зазначенням інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в поліції) минуло більше як шість місяців.
25. Листом від 16 вересня 2019 року № 34097/1634-32-19/16.3.2 Міністерство юстиції України втретє повернуло до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на доопрацювання, оскільки від дати звільнення до дати проходження МСЕК (із зазначенням інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в поліції) минуло більше як шість місяців, покликаючись при цьому на лист Міністерства охорони здоров`я України від 8 серпня 2019 року № 04.2-18/37274/2-19, яким повідомлено, що причина інвалідності ОСОБА_1 була встановлена на підставі постанови № 9 військово-лікарської комісії ДУ ТМО МВС України по Волинській області від 9 листопада 2018 року.
26. Пунктом 1 протоколу засідання Комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України № 7-19 від 1 жовтня 2019 року відмінено абзац перший пункту 1 протоколу № 1-18 від 30 січня 2018 року в частині призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення, інвалідності або втрати професійної працездатності осіб рядового та начальницького складу пенсіонеру ОСОБА_1 , інваліду ІІІ групи, в сумі 123 340 грн, оскільки від дати звільнення зі служби до дати проходження МСЕК минуло більше шести місяців.
27. Протокол засідання Комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України № 7-19 від 1 жовтня 2019 року було оскаржено у судовому порядку.
28. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі №140/250/20 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано протокол № 7-19 від 1 жовтня 2019 року засідання Комісії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України в частині відміни абзацу першого пункту 1 протоколу № 1-18 від 30 січня 2018 року в частині призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення, інвалідності або втрати професійної працездатності осіб рядового та начальницького складу пенсіонеру ОСОБА_1 , інваліду ІІІ групи, в сумі 123 340 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
29. Листом від 23 березня 2021 року № 5к/вих./7.2/1651 Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України направило до Міністерства юстиції України матеріали для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності колишньому працівнику Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 , відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 140/250/20, про що повідомило представника позивача листом від 23 березня 2021 року № 5к/вих./7.2/1671.
30. З листа Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 4 червня 2021 року № 5к/вих./7.2/3776 та листа Мін`юсту від 19 травня 2021 року № 21338/17702-33-21/16.3.2 встановлено, що до Міністерства юстиції України надійшли матеріали для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності колишньому працівнику Державної кримінально-виконавчої служби України ОСОБА_1 , відповідно до рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 140/250/20 (лист Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 23 березня 2021 року №5к/вих./7.2/1651, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2021 року № 3502-31-21), та листом Міністерства юстиції України від 20 квітня 2021 року № 118/16.3.2/-21 повідомлено про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
31. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
32. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
33. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
34. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
35. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
36. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятні з огляду на таке.
37. Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
39. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
40. Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
41. Згідно із частиною п`ятою статті 17 Конституції України Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
42. Конституційний Суду України у пункті 3.2. мотивувальної частини Рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 зазначив, що Конституційний Суд України вважає, що частину п`яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки. Таке законодавче регулювання здійснює в межах своїх конституційних повноважень Верховна Рада України, яка, маючи можливість діяти на власний розсуд, визначає обсяг соціального захисту військовослужбовців, втілюючи зміст відповідних конституційних принципів з метою забезпечення справедливого механізму відшкодування за заподіяння шкоди їх здоров`ю чи навіть життю, але не порушуючи самої сутності конституційного права на соціальний захист, особливо в разі втрати такими особами працездатності. На виконання свого конституційного обов`язку, приписів частини п`ятої статті 17 Конституції України Верховна Рада України в Законі визначила обсяг і механізми реалізації соціального захисту військовослужбовців та основні засади державної політики в цій сфері. Згідно зі статтею 1 Закону соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи юридичних і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі; це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, установлених законом. Конституційний Суд України вважає, що з урахуванням вимог частини п`ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України). Крім того, предметом законодавчого регулювання соціального захисту військовослужбовців є питання, пов`язані з тим, що статус військовослужбовців обумовлює високий ризик отримання поранення, ушкодження здоров`я чи навіть загибелі під час виконання службових обов`язків під час захисту Вітчизни.
43. Крім того, Конституційний Суду України у пункті 2.4 рішення від 22 жовтня 2020 року № 12-р/2020 зазначив, що сферу соціального захисту поліцейських урегульовано розділом ІХ Закону № 580, яким визначаються службовий час і час відпочинку (стаття 91), відпустки та обчислення їх тривалості (статті 92, 93), грошове, медичне, житлове забезпечення (статті 94-96), порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги (статті 97-101), пенсійне забезпечення (стаття 102), навчання дітей (стаття 103), захист прав та законних інтересів працівників поліції (стаття 104). Наведені положення Закону № 580 щодо визначення прав поліцейських, які гарантуються державою у разі встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), що пов`язані з проходженням ним служби та перешкоджають подальшому її проходженню, вказують на наявність комплексу організаційно-юридичних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту цих осіб. Зокрема, зі змісту положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580 вбачається, що держава гарантує поліцейському, який визнаний особою з інвалідністю (за певних умов), одноразову грошову допомогу, яка відповідно до абзацу першого частини першої статті 97 Закону № 580 є соціальною виплатою. Отримання одноразової грошової допомоги законодавець зумовлює неможливістю подальшого виконання поліцейським своїх обов`язків за станом здоров`я саме як особи, яка перебуває на службі в Національній поліції України.
44. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у цій справі є право позивача як службовця, звільненого з органів Державної кримінально-виконавчої служби України (через хворобу), на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому ІІІ групи інвалідності в сумі 123 400 гривень.
45. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив повністю, а саме: визнав протиправними дії Міністерства юстиції України щодо відмови у виділенні Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України коштів в сумі 123 400 гривень для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та зобов`язав Міністерство юстиції відповідно до Порядку № 4 виділити Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України кошти в сумі 123 400 гривень для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
46. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема із того, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 140/250/20 встановлено, що позивача звільнено з органів Державної кримінально-виконавчої служби України (через хворобу) відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII та відповідно до довідки серії 12ААА № 393723 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 16 листопада 2017 року, причина інвалідності - захворювання, так, пов`язане із проходженням військової служби. Також Волинський окружний адміністративний суд у зазначеному судовому рішенні на підставі медичних документів дійшов висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, оскільки первинно інвалідність ІІІ групи було визначено позивачу у межах шести місяців після звільнення його зі служби, при цьому, причину такої інвалідності (з урахуванням постанови медичної (військово-лікарської) комісії ДУ ТМО МВС України по Волинській області від 9 листопада 2018 року № 9) необхідно вважати як захворювання, так, пов`язане із проходженням служби в поліції. Крім того, суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що відповідач у справі, яка розглядається, - Міністерство юстиції України було залучено до участі у справі № 140/250/20 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а тому в силу приписів частини другої статті 50 КАС України обставини справи, встановлені рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року у справі № 140/250/20, мають юридичні наслідки для розгляду цієї справи. З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII, а - Міністерство юстиції України листом від 20 квітня 2021 року №118/16.3.2/-21 фактично відмовив у виділенні коштів на виплату зазначеної допомоги позивачу.
47. Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанцій та доводам касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.
48. Відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV) на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
49. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
50. Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1. причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2. інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3. причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
51. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 7 вересня 2018 року у справі №359/1238/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 29 жовтня 2018 року у справі №287/129/17-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17, від 14 листопада 2018 року у справі №822/2525/17, від 14 листопада 2018 року у справі №821/182/18, від 13 листопада 2018 року у справі №822/3331/17, від 14 листопада 2018 року у справі №823/1225/18, від 23 листопада 2018 року у справі №822/1450/18, від 23 листопада 2018 року у справі №822/1872/18, від 23 листопада 2018 року у справі №822/962/18, від 22 січня 2019 року у справі № 2340/2663/18, від 20 лютого 2019 року у справі №812/484/18, від 15 квітня 2019 року у справі № 823/1798/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №822/1083/18, від 5 лютого 2020 року у справі №810/836/18, від 30 березня 2020 року у справі №826/2761/18, від 23 квітня 2020 року у справі №822/999/18, від 13 травня 2020 року у справі №810/593/18 та від 13 травня 2020 року у справі №810/593/18.
52. Підпунктом в пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII визначено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
53. За правилами частини першої статті 100 Закону № 580-VIII визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
54. Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських у тому числі курсантів, слухачів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, поліцейських, які були відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади, визначається Порядком № 4.
55. Згідно з підпунктом 4 пункту 4 розділу І Порядку № 4 випадки, за яких призначається одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: пов`язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.
56. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Пунктами 1 - 3 розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що формування пакета документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (ВЛК). СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України. ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України. Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення випадків для виплати грошової допо