ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 622/165/20
провадження № 51-2675км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_6,
суддів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_11,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220310000483, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 136 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 13 січня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 136 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
Ухвалено рахувати ОСОБА_1 строк відбування покарання з моменту його фактичного затримання, тобто з 26 грудня 2019 року, та залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 18 грудня 2019 року приблизно о 02-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в будинку АДРЕСА_2 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин завдав ОСОБА_2 одного удару внутрішньою частиною долоні правої руки в область потилиці, в результаті чого їй було спричинено тілесне ушкодження голови, а за кілька годин потерпілій стало недобре, вона не приходила до тями, дихання було відсутнє.
ОСОБА_1 , розуміючи, що ОСОБА_2 позбавлена можливості вийти з небезпечного стану самостійно, діючи умисно, маючи можливість надати допомогу та повідомити відповідну установу чи особу, усвідомлюючи те, що він кілька годин раніше завдав ОСОБА_2 удару, про небезпечний стан останньої належним установам чи особам не повідомив, швидку медичну допомогу не викликав та не надав їй допомоги самостійно, хоча мав таку можливість.
У результаті бездіяльності ОСОБА_1 , який, діючи умисно до наслідків злочину, не вжив будь-яких заходів до врятування потерпілої ОСОБА_2 , через декілька годин настала смерть останньої.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, а саме, в умисному заподіянні ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило її смерть.
Проте суд першої інстанції дійшов висновку провідсутність у діях ОСОБА_1 умислу, спрямованого на заподіяння потерпілій тяжкого тілесного ушкодження, та кваліфікував його дії саме за ч. 3 ст. 136 КК як ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу та неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, що спричинило смерть потерпілої.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилається на порушення апеляційним судом вимог статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Вказує про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, який не підлягає застосуванню, а саме ч. 3 ст. 136 КК. Вважає, що апеляційний суд, приймаючи рішення про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , належно не перевірив усіх доводів апеляційної скарги прокурора, не проаналізував обставин кримінального провадження та докази сторони обвинувачення. Зокрема, апеляційним судом залишено поза увагою спосіб вчинення злочину, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, які, на думку прокурора, свідчать про те, що ОСОБА_1 мав прямий умисел на заподіяння потерпілій тяжкого тілесного ушкодження, а до похідного наслідку у виді смерті ОСОБА_2 ставився з необережністю. Вважає, що в зв`язку з неправильною кваліфікацією дій ОСОБА_1 призначене йому покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м`якості.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 подав заперечення, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу апеляційного суду щодо нього залишити без зміни.
Прокурор ОСОБА_10 вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити, ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_10, засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_11, котрі заперечували щодо задоволення касаційної скарги та просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
Пунктами 1 і 2 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 та 413 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. А неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню (п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК).
Відповідно до ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК судове рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Крім того, зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК.
Поряд з цим, як зазначено у ст. 94 КПК, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку відповідності оскаржуваного вироку нормам матеріального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Виходячи з положень указаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати вичерпну відповідь на вказані у ній доводи щодо оцінки покладених в основу вироку доказів з точки зору їх належності, допустимості й достовірності, зазначити мотивиухваленого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, пославшись на відповідну норму права.
Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає обґрунтованими.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, а саме в умисному заподіянні ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження,