ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №552/5697/15-к
провадження № 51-5855 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_9,
суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_12,
прокурора ОСОБА_13,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_15, який діє в інтересах засудженої ОСОБА_1 , на вирок Київського районного суду міста Полтави від 3 червня 2016 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та прокурора ОСОБА_14 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015170000000172, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Нова Галещина, Козельщинського району, Полтавської області, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст.27, ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки м. Полтава, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст.190 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Полтави від 3 червня 2016 року визнано винуватою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 369, ч.2 ст. 190 КК і призначено їй покарання: за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн; за ч. 2 ст. 190 КК у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК шляхом повного складання призначених покарань остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн.
ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст.190 КК і призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Виправдано ОСОБА_2 у скоєнні злочину передбаченому ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК за недоведеністю.
Запобіжний захід ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишений у виді застави.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року вирок Київського районного суду м. Полтави від 03 червня 2016 року в частині засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасований.
Звільнені від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст.190 КК та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 190 КК на підставі ст.49 КК у зв`язку із закінченням строків давності та закрите кримінальне провадження у справі.
У іншій частині вирок суду залишений без змін.
Запобіжний захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у виді застави в розмірі 27560 грн. скасований та повернутий заставодавцю грошові кошти.
Згідно з вироком 3 березня 2015 року ОСОБА_3 на підставі виданих йому доручень здійснював діяльність в інтересах своїх знайомих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 , з приводу надання на затвердження проектів землеустрою щодо відведення останнім чотирьох земельних ділянок на території Липнягівської сільської ради Семенівського району Полтавської області. Указані проекти неодноразово повертались з головного управління Держземагенства у Полтавській області без затвердження у зв`язку з помилками, допущеними при їх складанні. Під час чергового повернення вказаних проектів, у березні 2015 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_3 від знайомих в м. Полтаві довідався про те, що у вирішенні його проблеми може допомогти ОСОБА_1 , яка має довірливі стосунки зі службовими особами указаного управління. У зв`язку з цим останній зателефонував їй та домовився про зустріч.
25 та 30 березня 2015 року у м. Полтаві ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_1 та пояснив їй, що тривалий час головне управління Держземагенства у Полтавській області не затверджує чотири проекти землевідведення у головному управлінні Держземагенства у Полтавській області. ОСОБА_1 пообіцяла допомогти в затвердженні вказаних проектів та дала зрозуміти ОСОБА_3 , що має довірливі відносини зі службовими особами указаного управління. За результатами зустрічей ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 три проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на ім`я ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та один проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для городництва в довгострокову оренду на ім`я ОСОБА_5 .
За результатами указаних вище зустрічей у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на незаконне збагачення, а саме на заволодіння коштами шляхом обману ОСОБА_3 , до реалізації якого остання вирішила залучити свою знайому - директора ТОВ «Дари України» ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 вступила з ОСОБА_2 у злочинну змову у шахрайстві. У зв`язку з чим у останніх виник спільний умисел на незаконне заволодіння коштами шляхом обману під виглядом надання ОСОБА_3 за їх посередництва 1500 доларів США як неправомірної вигоди службовим особам головного управління Держземагенства у Полтавській області за видання ним наказів про затвердження наданих ОСОБА_3 чотирьох проектів землеустрою.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мали наміру передавати гроші як неправомірну вигоду службовим особам головного управління Держземагенства у Полтавській області, а бажали протиправно заволодіти ними шляхом обману.
Реалізуючи спільний умисел та мету, 03 квітня 2015 року ОСОБА_1 зустрілась з ОСОБА_3 та запевнила його в неможливості затвердження наданих ним проектів землеустрою у встановленому законом порядку без надання за її посередництва 1500 доларів США службовим особам головного управління Держземагенства у Полтавській області.
Продовжуючи підбурювати ОСОБА_3 до надання коштів начальнику головного управління Держземагенства у Полтавській області, 16 квітня 2015 року ОСОБА_1 зустрілась з ОСОБА_3 , пояснила йому порядок затвердження проектів та відвідала разом з ним головне управління Держземагенства у Полтавській області. У приміщенні указаного управління, ОСОБА_1 переконала ОСОБА_3 , що проектна документація знаходиться на підписанні у начальника управління, з яким має довірливі відносини ОСОБА_2 . У ході розмови остання повторно запевнила ОСОБА_3 в неможливості затвердження наданих ним проектів землеустрою у встановленому законом порядку без надання за посередництва її та ОСОБА_2 1500 доларів США службовим особам головного управління Держземагенства у Полтавській області, та повідомила неправдиву інформацію про те, що указані проекти перебувають на особливому контролі у зв`язку з неодноразовим виявленням указаним управлінням помилок при їх розробці.
Вищевказаними діями ОСОБА_1 схилила ОСОБА_3 до надання за її посередництва неправомірної вигоди службовим особам головного управління Держземагенства у Полтавській області. При цьому будь-якої домовленості ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 з посадовцями щодо надання коштів за затвердження проектів землеустрою не існувало.
На виконання спільного протиправного умислу 30 квітня 2015 року ОСОБА_2 , маючи довірливі відносини зі службовими особами головного управління Держземагенства у Полтавській області, одержала в указаному управлінні три проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з наказами про їх затвердження.
08 травня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою між собою, запросили ОСОБА_3 до офісного приміщення ТОВ «Дари України», розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Латишева, буд № 4 А. У приміщенні вказані особи домовились про зустріч та передачу коштів 12 травня 2015 року.
12 травня 2015 року близько 15-00 год ОСОБА_1 , за попередньою змовою з ОСОБА_2 , перебуваючи поблизу будинку за адресою: м. Полтава, вул. Баленко, 12, діючи умисно, з корисливою метою, шляхом обману, заволоділа одержаними від ОСОБА_3 коштами в сумі 1200 доларів США (по курсу НБУ на 12 травня 2015 року становить 24 707,83 грн.) під виглядом надання за їх посередництва неправомірної вигоди службовим особам головного управління Держземагенства у Полтавській області за видання наказів про затвердження трьох проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . При цьому на виконання домовленості ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_2 указані проекти землеустрою з наказами про їх затвердження, підписаними головою Комісії з реорганізації Головного управління Держземагенства у Полтавській області ОСОБА_7 .
Виконуючи спільний злочинний задум, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здобуті протиправним шляхом кошти нікому не передали, а розпорядились ними на власний розсуд, шляхом їх розподілу між собою.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_18, посилаючись істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що судами попередніх інстанцій залишились поза увагою обставини, які свідчать про підбурювання та впливу на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі сторони правоохоронних органів.
На думку захисника, матеріали кримінального провадження не містять належних і допустимих доказів правомірності залучення ОСОБА_3 до проведення негласних слідчих розшукових дій.
Захисник вважає, що у даному кримінальному провадженні не встановлена особа, яка отримала неправомірну вигоду або обіцянку такої вигоди, що є обов`язковим елементом складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК.
На думку захисника, в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 190 КК відсутня обов`язкова ознака шахрайства - добровільність передачі майна.
Захисник вказує, що апеляційним судом не розглянуто його клопотання про визнання недопустимими доказами протоколів НСРД від 25 березня 2015 року, 30 березня 2015 року, 3 квітня 2015 року, 17 квітня 2015 року, 18 травня 2015 року.
На думку захисника, апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги, застосувавши ст. 49 КК та порушивши вимоги ч. 2 ст. 288 КПК.
Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає ст. 419 КПК.
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_16, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
В порушення ч. 2 ст. 288 КПК, на думку прокурора, апеляційним судом не з`ясовано думку потерпілого щодо можливості звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК. Апеляційний суд застосував ст. 49 КК без клопотання сторін.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_17 частково підтримала касаційну скаргу захисника, підтримала касаційну скаргу прокурора та просила її задовольнити.
Захисник ОСОБА_18 надіслав клопотання про проведення касаційного розгляду за його відсутності та відсутності його підзахисної ОСОБА_1 , підтримав подану ним касаційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, частково підтримав касаційну скаргу прокурора.
Захисник ОСОБА_19 надіслав клопотання про проведення касаційного розгляду за його відсутності та відсутності його підзахисної ОСОБА_2 , заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора та просив задовольнити касаційну скаргу захисника ОСОБА_15
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.