ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 743/283/20
провадження № 51-1446км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_9,
суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_12,
прокурора ОСОБА_13,
захисника ОСОБА_14,
потерпілих ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
представника потерпілого ОСОБА_15,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_14 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270220000460, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Баришівки Київської області, жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 червня 2021 року ОСОБА_3 засуджено:
за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;
за ч. 1 ст. 129 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Цивільний позов прокурора в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Ріпкинська центральна районна лікарня» задоволено повністю. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету Ріпкинського району Чернігівської області витрати, понесені на лікування ОСОБА_1 , у сумі 6174,85 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на його користь 11 133,19 грн та 100 000 грн відповідно в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Вирішено питання щодо арештів, процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 11 жовтня 2019 року ввечері, відпочивали у приміщенні лазні, яка розташована на території господарства АДРЕСА_2 . У той же день близько 22:35 ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, біля лазні умисно здійснив один постріл з карабіна IZH-18 МН, калібру 30-06 Springfield (7,62x63 мм) у живіт ОСОБА_1 , заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від волі ОСОБА_3 , оскільки він був затриманий на місці вчинення злочину, а потерпілому своєчасно було надано медичну допомогу.
Після того як ОСОБА_3 вистрілив ОСОБА_1 в живіт, він, продовжуючи свої злочинні дії того ж дня близько 22:40 біля лазні демонстрував карабін ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які стояли від нього на відстані, висловлював погрозу вбивством на їх адресу. У свою чергу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , спостерігаючи в руках ОСОБА_3 карабін, мали реальні підстави побоюватися такої погрози та, намагаючись відвернути настання можливих тяжких наслідків після пострілу в ОСОБА_1 , вчиняли дії, спрямовані на затримання й вилучення у ОСОБА_3 зброї.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_14 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_3 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд усупереч положенням ст. 419 КПК не надав оцінки усім доводам апеляційної скарги захисника. На думку захисника, апеляційний суд належно не оцінив показань обвинуваченого ОСОБА_3 та потерпілих у частині того, чи умисно здійснив постріл обвинувачений. Зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи захисника щодо відсутності конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, відсутності мотиву на вчинення вбивства. Посилається на безпідставне залишення без задоволення клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, зокрема дослідження висновків експертів та допиту зазначених захисником свідків. Вказує на суперечності, які містяться в експертизах від 22 січня 2020 року № 31 та від 10 лютого 2020 року № 1334(х), яким суди не надали оцінки.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_14 підтримав свою касаційну скаргу.
Прокурор ОСОБА_13 вважав, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Представник потерпілого ОСОБА_15, потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК встановлено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
За приписами ст. 370 цього Кодексусудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.
Тобто суд апеляційної інстанції має перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні.
Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка зобов`язана перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на нього певний обов`язок щодо дослідження обставин й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Проте указаних вимог закону під час розгляду цього кримінального провадження апеляційним судом дотримано не було.
Касаційні вимоги захисника про те, що апеляційний суд усупереч положенням ст. 419 КПК не надав оцінки усім доводам його апеляційної скарги, є обґрунтованими.
В апеляційній скарзі захисник, зокрема, просив перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.2 ст. 15, ч. 1 ст.115 КК на ст. 128 цього Кодексу, мотивуючи тим, що не було встановлено мотиву вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим. Звертав увагу на те, що ОСОБА_3 досить тривалий час безконфліктно спілкувався з потерпілими, отже, наміру вбивати ОСОБА_1 у нього не було, в його діях був відсутній умисел на вбивство потерпілого, що виключає кваліфікацію його дій як замах на вбивство. Посилається на показання експерта про те, що з карабіна постріл міг відбутися через несправність механізму, а тому дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати як необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Залишаючи без змін вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками та зазначив, що доказами винуватості ОС