Постанова
Іменем України
28 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 465/2156/20
провадження № 61-2789св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Міністерство енергетики України, Державне підприємство «Калуська теплоелектроцентраль-нова», Кабінет Міністрів України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2021 року у складі судді Мартинишин М. О. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль-нова» (далі - ДП «Калуська ТЕЦ-нова») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтовано тим, що наказом від 22 лютого 2017 року № 30-к був прийнятий на посаду виконуючого обов`язки директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова», а 17 серпня 2018 року між ним та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, правонаступником якого є Міністерство енергетики та захисту довкілля України, укладений контракт, згідно з яким його призначено на посаду директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова», з терміном дії контракту із 17 травня 2018 року до 16 травня 2023 року. Додатковими угодами до умов контракту внесено зміни до умов контракту, зокрема встановлено посадовий оклад у розмірі 97 910,00 грн, пунктом 24 контракту передбачено, що він припиняється за згодою сторін.
26 грудня 2019 року позивач подав заяву з проханням звільнити його із займаної посади за згодою сторін з 28 грудня 2019 року, проте наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 14 лютого 2020 року № 11-к/к його звільнено з посади директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова» із 17 лютого 2020 року за угодою сторін на підставі поданої ним заяви.
Позивач зазначав, що умовами контракту передбачено, що трудовий договір припиняється в строк, визначений сторонами, відтак зазначення дати звільнення є обов`язковою умовою такого звільнення, тобто сторони повинні дійти спільної згоди щодо дати звільнення працівника. У поданій ним заяві про звільнення, просив звільнити його з 28 грудня 2019 року, а зміну дати звільнення з ним не погоджували. Крім того, з 10 лютого 2020 року до 28 лютого 2020 року він був відсутній у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, а звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності не допускається. Оскільки його не було повідомлено про результат розгляду його заяви від 26 грудня 2019 року, то він вважав, що заяву відхилено, у зв`язку з чим продовжував працювати на посаді директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова». Вважав, що його звільнили не за угодою сторін, а з ініціативи роботодавця без зазначення причин такого звільнення, що, на його думку, є незаконним, а тому він підлягає поновленню на роботі. Вважав, що у разі поновлення його на роботі він має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Із наведених підстав ОСОБА_1 просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 14 лютого 2020 року № 11-к/к про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова» і поновити його на посаді директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова»;
- стягнути на його користь з ДП «Калуська ТЕЦ-нова» середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року змінено відповідача Міністерство енергетики та захисту довкілля України на його правонаступника - Міністерство енергетики України.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27 серпня 2020 року задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі як співвідповідача Кабінету Міністрів України.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 11-к/к від 14 лютого 2020 року «Про звільнення директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова». Стягнуто з ДП «Калуська ТЕЦ-нова» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2021 року до 04 червня 2021 року в розмірі 1 516 511,75 грн (сума визначена без урахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору). Стягнуто з ДП «Калуська ТЕЦ-нова» судовий збір в сумі 11 350,80 грн в дохід держави. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати йому середнього заробітку за один місяць в розмірі 97 990,00 грн (сума визначена без урахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору) допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що між ним і Міністерством енергетики та захисту довкілля України не було досягнуто спільної згоди щодо дати звільнення, що є обов`язковим при звільненні за угодою сторін, тому наказ про звільнення позивача є незаконним, що є підставою для поновлення незаконного звільненого працівника на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на теперішній день управління ДП «Калуська ТЕЦ-нова» здійснює Кабінет Міністрів України, таким чином, позовна вимога про поновлення на роботі директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова» стосується Кабінету Міністрів України.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача відбулось із порушенням норм трудового законодавства, його звільнення не можна вважати таким, що відбулося за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, далі - КЗпП України), у зв`язку з тим, що між ОСОБА_1 та Міністерством енергетики та захисту довкілля України не було досягнуто згоди з приводу звільнення саме з 17 лютого 2020 року. За відсутності волевиявлення ОСОБА_1 щодо його звільнення саме з 17 лютого 2020 року, за відсутності погодженої ними спільно дати звільнення, міністр не вправі був звільняти позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України за угодою сторін та припиняти контракт на підставі підпункту б) пункту 24 (за згодою сторін). На переконання апеляційного суду, правильними є висновки про те, що звільнення з роботи за відсутності погодженої спільно між роботодавцем та працівником дати звільнення, не є звільненням з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а є звільненням з ініціативи адміністрації. Наведені обставини, на думку апеляційного суду, підтверджують висновки суду першої інстанції про незаконність та протиправність наказу про звільнення ОСОБА_1 та наявність передбачених законом підстав для його скасування, у свою чергу доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Окрім цього, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції правильно розрахував розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на спростування проведеного судом розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , іншого розрахунку відповідачі суду не надали.
Апеляційний суд не погодився із доводами апеляційної скарги про те, що Кабінет Міністрів України є неналежним відповідачем у цій справі.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У лютому 2022 року Кабінет Міністрів України (далі також Кабмін) подав засобами поштового зв`язку до Верховного Судукасаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог про поновлення на посаді. Також у касаційній скарзі заявник виклав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про розгляд справи за участю його представника.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Крім того, зазначає що судами попередніх інстанцій прийнято рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявник також зазначає, що апеляційний суд фактично прийняв рішення про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, а саме Фонду державного майна України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. На день прийняття рішення суб`єктом управління ДП «Калуська ТЕЦ-нова» був не Кабінет Міністрів України, а Фонд державного майна України, і саме йому належать повноваження щодо призначення/звільнення керівників цього підприємства. Судами неправильно застосовано статтю 24 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» щодо повноважень про призначення керівників державних установ; пункт 1 статуту ДП «Калуська ТЕЦ-нова» (в редакції від 22 вересня 2021 року) щодо встановлення суб`єкта управління підприємством. Кабінет Міністрів України на час прийняття оскаржуваного наказу (а також під час перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному суді) не здійснював ніяких повноважень щодо управління державним підприємством, а набув таких повноважень як суб`єкт управління вже після винесення оскаржуваного наказу про звільнення позивача. Водночас позовні вимоги про поновлення на посаді не потрібно ототожнювати із призначенням на посаду. Позивач не довів, а суди не обґрунтували, які саме порушення допущені заявником щодо прав позивача (щоб бути належним відповідачем у справі), адже на час прийняття оскаржуваного наказу законодавчо встановлених функцій щодо призначення/звільнення керівника державного підприємства в Уряду України не було.
Процесуальні порушення, на думку заявника, полягають в порушенні судами:
- статті 175 ЦПК України щодо дотримання позивачем вимог до позовної заяви;
- статті 51 ЦПК України щодо залучення до участі у справі співвідповідача;
- не застосування статті 53 ЦПК України щодо залучення до участі у справі третіх осіб.
Кабмін не порушував права позивача, не вчиняв жодних дій чи бездіяльності у спірних правовідносинах, оскільки предметом оскарження у цій справі є наказ, виданий Міністерством. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив зміст позовних вимог лише до двох відповідачів - Міністерства енергетики та захисту довкілля України та ДП «Калуська ТЕЦ-нова». На переконання заявника, суд першої інстанції безпідставно залучив Кабмін як сторону у справі в якості відповідача, у свою чергу апеляційний суд не залучив до участі у справі Фонд державного майна України як особу, до повноважень якої належить управління ДП «Калуська ТЕЦ-нова». Кабінет Міністрів України за потреби міг бути залучений до участі у справі лише як третя особа.
Заявник наполягає, що на час розгляду справи в апеляційному суді суб`єктом управління державним підприємством відповідно до останніх змін, внесених до статуту ДП «Калуська ТЕЦ-нова», визначено Фонд державного майна України (згідно з пунктом 1.1 наказу Фонду державного майна України від 22 вересня 2021 року № 1191). У зв`язку з тим, що під час розгляду справи про визнання наказу Міністерства протиправним і поновлення позивача на посаді, законодавчо змінився спосіб управління державним підприємством і рішення у цій справі не може впливати на обов`язки Уряду України, з огляду на предмет та підстави позову, Кабінет Міністрів України не може виступати стороною у цій справі, зокрема бути відповідачем.
У травні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, в якому позивач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга Кабінету Міністрів України передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2022 року поновлено Кабінету Міністрів України строк на касаційне оскарження рішення Франківського районного суду м. Львова від 04 червня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 465/2156/20 із Франківського районного суду м. Львова та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2022 року матеріали справи № 465/2156/20 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
З огляду на зміст та прохальну частину касаційної скарги перегляд справи в порядку касаційного провадження здійснюється Верховним Судом лише в частині вирішення позовної вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова» в межах доводів касаційної скарги.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення (в оскаржуваній частині) - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанційустановлено, що ОСОБА_1 наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 22 лютого 2017 року № 18-к/к прийнятий на посаду виконуючого обов`язки директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова».
17 травня 2018 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ОСОБА_1 укладений контракт, реєстраційний № 4-е/18, за умовами якого ОСОБА_1 призначений на посаду директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова» терміном із 17 травня 2018 року до 16 травня 2023 року.
Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 17 травня 2018 року № 52-к/к ОСОБА_1 прийнятий на посаду директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова».
26 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав до Міністерства енергетики та захисту довкілля України заяву про звільнення із займаної посади директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова» за угодою сторін з 28 грудня 2019 року.
У зв`язку із вимогами Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та Порядком погодження з головою Ради Міністрів АРК, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, звільнення ОСОБА_1 передбачало погодження його звільнення з головою Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
26 грудня 2019 року Міністерство енергетики та захисту довкілля України за вих. № 1.1-22.2-16480 скерувало голові Івано-Франківської обласної державної адміністрації лист про погодження звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова» за угодою сторін, відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, згідно з поданою заявою, із зазначенням у ній дати звільнення з 28 грудня 2019 року.
У відповідь на лист Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 26 грудня 2019 року голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації 28 грудня 2019 року погодив звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова».
Оспорюваним наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 14 лютого 2020 року № 11-к/к ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП «Калуська ТЕЦ-нова» з 17 лютого 2020 року за угодою сторін, відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, згідно з поданою заявою. Підставою звільнення зазначено заяву ОСОБА_1 . Контракт вважати припиненим на підставі підпункту б) пункту 24 контракту, реєстраційний № 4-е/18, укладеного 17 травня 2018 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України з ОСОБА_1 , яким передбачено, що цей контракт припиняється за згодою сторін.
Листом ДП «Калуська ТЕЦ-нова» від 18 лютого 2020 року № 105-308 позивача повідомлено, що він звільнений із займаної посади з 17 лютого 2020 року за угодою сторін та запрошено з`явитися у відділ кадрів ДП «Калуська ТЕЦ-нова» для отримання трудової книжки.
Згідно з довідкою від 30 квітня 2021 року № 105-734, виданою ДП «Калуська ТЕЦ-нова», середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 становить 4 666,19 грн.
Також суди установили, що 20 січня 2021 року Кабінет Міністрів України розпорядженням № 50-р «Деякі питання управління об`єктами державної власності» визначив, що функції з управління корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах приватних акціонерних товариств Укргідроенерго (код згідно з ЄДРПОУ 20588716) і Нижньодністровська ГЕС (код згідно з ЄДРПОУ 30149623), та єдиними майновими комплексами державних підприємств за переліком згідно з додатком здійснює Кабінет Міністрів України.
Відповідно до Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2021 року № 50-р серед переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств, функції з управління якими здійснює Кабінет Міністрів України, визначено ДП «Калуська ТЕЦ-нова».
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2021 року № 463 «Про затвердження Статуту державного підприємства ДП «Калуська ТЕЦ-нова» затверджено нову редакцію статуту ДП «Калуська ТЕЦ-нова», відповідно до якого органом управління є Кабінет Міністрів України.
У пункті 9 цього статуту вказано, що підприємство є юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якого здійснює Кабінет Міністрів України (суб`єкт управління).
Пунктами 44, 45, 46 статуту передбачено, що управління підприємством здійснюється його директором, який підзвітний суб`єктові управління. Директор підприємства призначається на посаду та звільняється з посади суб`єктом управління в установленому законодавством порядку. З директором укладається контракт, який підписує уповноважена суб`єктом управління особа.
Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.