Постанова
Іменем України
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 569/486/21
провадження № 61-5959св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк Олена Анатоліївна, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2022 року в складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 травня 2022 року в складі колегії суддів: Хилевича С. В., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк Олена Анатоліївна, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про скасування запису про іпотеку та припинення обтяження нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк О. А., про скасування запису про іпотеку та припинення обтяження нерухомого майна.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 14 грудня 2020 року він отримав вимогу про усунення порушень основного зобов`язання від 09 грудня 2020 року за № 27426, яка надіслана ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та відповідно до якої ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» придбало право вимоги заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 04 вересня 2008 року № 63СМБ-АПЗ на підставі договору про відступлення прав вимог від 31 серпня 2020 року № 2302/К/3, укладеного з Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»). Договором від 30 червня 2010 року відбулася передача активів кредитних зобов`язань від ТОВ «Укрпромбанк» до ПАТ «Дельта Банк».
Зобов`язання за кредитним договором від 04 вересня 2008 року № 63СМБ-АПЗ, який укладений між ТОВ «Укрпромбанк» та фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_2 , забезпечено іпотечним договором від 04 серпня 2008 року № 63/Zcмбіп-08, який нібито укладений між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк O. A. Предметом зазначеного договору іпотеки є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:059:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі - земельна ділянка).
Земельна ділянка, яка є предметом іпотеки, належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія РВ № 052682 від 25 жовтня 2004 року.
Позивач зазначає, що отримана ним вимога є безпідставною, оскільки він не підписував іпотечний договір від 04 вересня 2008 року № 63/Zcмбіп-08, підпис на іпотечному договорі в графі «Іпотекодавець» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Позивач як власник нерухомого майна не є ні позичальником, ні іпотекодавцем за кредитним та іпотечним договорами та не перебував і не перебуває в будь-яких договірних відносинах з відповідачем. Крім того, позивач вказує на те, що тривалий час не знав про існування спірного договору іпотеки, який нібито підписаний від його імені.
Оскільки, належна позивачу земельна ділянка ніколи не передавалася ним в іпотеку, то існування обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 .
Позивач, посилаючись на те, що оскільки він не підписував спірний договір іпотеки, то договір є неукладеним, а тому були відсутні підстави для внесення запису про іпотеку та обтяження нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, просив суд:
- скасувати запис про іпотеку № 13691822, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі іпотечного договору від 04 вересня 2008 року № 63/Zcмбіп-08;
- припинити обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, а саме на спірну земельну ділянку, номер запису про обтяження 13691723, внесене на підставі договору іпотеки від 04 вересня 2008 року № 63/Zcмбіп-08, заборона зареєстрована в реєстрі за № 3126.
Ухвалою суду від 21 вересня 2021 року залучено до участі у цій справі ФОП ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду від 10 лютого 2022 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування запису про іпотеку і припинення обтяження нерухомого майна.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності об`єктивних і переконливих доказів на підтвердження вимог позивача, оскільки, надані ОСОБА_1 докази, які оцінені в сукупності разом з іншими доказами у справі на предмет їх допустимості, належності та достатності, не дали підстав для висновку про те, що на момент укладення оспорюваного іпотечного договору у позивача було відсутнє волевиявлення на його укладення.
Суд не прийняв до уваги висновок експерта, мотивуючи це тим, що експертом при проведені експертизи не дотримані Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень та порушено вимоги Інструкції про призначення та проведення експертиз та експертних досліджень, що є підставою для визнання висновку недопустимим та неналежним доказом у справі. Висновок експерта ґрунтується на порівняльному дослідженні лише 1 умовно-вільного підпису (на оспорюваному договорі іпотеки) та 2 вільних підписів, однак, експериментальні зразки на 5 аркушах, які були відібрані у позивача в судовому засіданні, та оригінали технічної документації ОСОБА_1 за 2015 рік в 2-х примірниках (1 примірник на 20 арк., 2 примірника на 15 арк.) експертом не досліджувалися.
Крім того, суд врахував, що позивач вже звертався до суду з позовом про про визнання іпотечного договору припиненим, при цьому сам факт укладення такого договору, в тому числі із підстав його не підписання, ним не оспорювався.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що, оскільки ОСОБА_1 було відомо про договір іпотеки від 04 вересня 2008 року № 63/Zcмбіп-08 у день його укладення, і з підстав його непідписання позивач оспорив його лише у січні 2021 року, то аргументи про те, що він не мав волевиявлення на його вчинення суд не прийняв до уваги.
Додатковим рішенням Рівненського міського суду від 23 червня 2022 року заяву ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвестохілс Веста» судових витрат, що понесені відповідачем на правничу допомогу у цій справі задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» витрати, понесені відповідачем на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 29 500,00 грн.
Частково задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», суд виходив з того, що розмір витрат, про стягнення яких просить заявник, є завищеним щодо іншої сторони спору, а тому, зважаючи на складність справи, врахувавши обсяг наданих послуг та виконаних робіт адвокатами АО «Вердикт», принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та стягнути з позивача на користь відповідача зазначені витрати у сумі 29 500,00 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
01 липня 2022 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 лютого 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 24 травня 2022 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження позивач зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 520/8073/16, від 24 листопада 2021 року в справі № 760/15137/16, від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15 (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що здійснення волевиявлення учасника правочину на укладення договору у письмовій формі в інший спосіб, як його підписання, закон не передбачає. Відсутність підпису ОСОБА_1 на договорі іпотеки від 04 вересня 2008 року № 63/2смбіп-08 вказує про його невчинення, а також про неузгодженість умов та правових наслідків такого правочину.
Відхилення судами висновку судового експерта є безпідставним та невмотивованим, у матеріалах справи відсутнє клопотання експерта про надання додаткових зразків почерку та підпису позивача, що свідчить про достатність наданої судом кількості зразків для проведення призначеної експертизи.
Суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не сприяли сторонам у реалізації ними їх процесуальних прав та, відхиляючи висновок судової експертизи від 10 серпня 2021 року № СЕ-19/118-21/5926-ПЧ, належно не мотивували його відхилення. Крім того, суди попередніх інстанцій, вважаючи вказаний висновок експерта необґрунтованим, не скористалися процесуальною можливістю, у порядку передбаченому ЦПК України, викликати експерта в судове засідання для надання усних пояснень щодо його висновку або поставити на обговорення питання про призначення додаткової чи повторної експертизи.
Заявник вважає висновок експерта судової почеркознавчої експертизи належним і достатнім доказом, яким підтверджено про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору іпотеки від 04 вересня 2008 року, а сам правочин неукладеним.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2022 року ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків судів не спростовують. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рівненського міського суду Рівненської області.
Справа надійшла до Верховного Суду у серпні 2022 року.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 04 вересня 2008 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 63/Zcмбіп-08, відповідно до умов якого іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором від 04 вересня 2008 року № 63СМБ-АПЗ, укладеним між іпотекодержателем і ФОП ОСОБА_2 , відповідно до умов якого позичальник зобов`язаний іпотекодержателю до 03 вересня 2018 року включно повернути кредит у розмірі 30 000,00 дол. США, сплатити проценти за користування кредитом у гривнях у розмірі 11,5 % річних, у євро у розмірі 15,0 % річних, у доларах США у розмірі 16,0 % річних, у доларах США, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
Згідно з пунктом 1.2 цього договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме спірна земельна ділянка, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії РВ № 052682 від 25 жовтня 2004 року, виданого на підставі рішення Рівненської міської ради від 07 липня 2004 року № 950.
На підставі зазначеного договору іпотеки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про іпотеку серія та номер: 3125, видавник: ТОВ «Укрпромбанк».
30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, відповідно до умов якого в порядку, в обсязі та на умовах, визначених цим договором ТОВ «Укрпромбанк» передало (відступило) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком України, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях.
Відповідно до ухвали Рівненського міського суду від 21 січня 2021 року в справі № 1715/1083/12 31 серпня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» було укладено договір про відступлення права вимоги № 2302/К/3, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», а ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло право вимоги, зокрема, за договором кредиту № 63СМБ-АПЗ та за іпотечним договором від 04 вересня 2008 року № 63/Zcмбіп-08.
Ухвалою суду від 21 травня 2021 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при УМВС України у Рівненській області, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
На експертизу експерту надано, зокрема, іпотечний договір від 04 вересня 2008 року № 63/Zcмбіп-08, зразки підпису ОСОБА_1 , а саме:
- вільні, виконані в додатку № 1 до договору про постачання електричної енергії від 26 жовтня 2010 року № 3475, в оригіналі проєкту землеустрою від 26 травня 2008 року № 668-3 на 21 арк., в оригіналах технічної документації ОСОБА_1 за 2015 рік в 2-х примірниках: 1 примірник - на 20 арк.; 2 примірник - на 15 арк.;
- експериментальні, виконані на 5-ти аркушах білого паперу, формату А4.
Відповідно до висновку експерта від 10 серпня № СЕ-19/118-21/5926-ПЧ підпис у графі «Іпотекодавець» на іпотечному договорі від 04 вересня 2008 року № 63/Zcмбіп-08, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 .
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 07 жовтня 2013 року в справі № 1715/1083/12 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 04 вересня 2008 року № 63СМБ-АПЗ у розмірі 295 314,13 грн, звернено стягнення на нерухоме майно, право власності на яке належить ОСОБА_1 , яке є предметом договору іпотеки від 04 вересня 2008 року № 63/Zcмбіп-08, а саме на спірну земельну ділянку. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання іпотечного договору припиненим відмовлено. Щодо недійсності іпотечного договору з підстав його непідписання, ОСОБА_1 не заявляв.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.