Постанова
Іменем України
28 жовтня 2022 року
місто Київ
справа № 758/14460/15-ц
провадження № 61-12330св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Подільська районна в м. Києві державна адміністрація,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 липня 2021 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов`язати Подільську районну в м. Києві державну адміністрацію видати їй ордер на квартиру АДРЕСА_1 , визнати за нею право користування зазначеним житловим приміщенням.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Суд першої інстанції керувався тим, що належним чином повідомлена позивачка ОСОБА_1 повторно не з`явилася в судове засідання, не повідомила про причини неявки і не зверталася із заявою про розгляд справи за її відсутності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 липня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року, з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Ухвала мотивована тим, заявник подала апеляційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року майже через 1,5 роки з дати постановлення оскаржуваної ухвали (01 липня 2021 року), була належно повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції і не надала доказів наявності непереборних обставин, які реально перешкоджали їй подати апеляційну скаргу у строк, визначений процесуальним законом, принаймні в межах одного року з дати постановлення оскаржуваної ухвали.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
22 липня 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 липня 2021 року.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи відомостей про належне повідомлення її про розгляд справи, зокрема не дослідив наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення, на яких відсутні відмітки про вручення судових повісток ОСОБА_1 , хоча на них і міститься рукописний запис « ОСОБА_5 », проте такий запис виконано не нею і не її родичами.
Крім того, посилалася на неврахування судом обставин непереборної сили, а саме введеного з 12 березня 2020 року на всій території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк дії якого було продовжено до 31 серпня 2021 року, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Критерії оцінки законності оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню з таких підстав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частинами першої та другої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
За правилом частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, доданому до апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 - адвокат Янковий М. В. поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження вказував лише ту обставину, що позивач отримала копію оскаржуваної ухвали Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року після ознайомлення з матеріалами справи 18 червня 2021 року. Інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у тому числі поза межами річного строку з дати постановлення оскаржуваної ухвали не зазначав.
Установивши, що апеляційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року, ОСОБА_1 подала 01 липня 2021 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи належного повідомлення її про розгляд справи в суді першої інстанції, та не врахував обставин непереборної сили, зокрема введення з 12 березня 2020 року на всій території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк дії якого було продовжено до 31 серпня 2021 року.
Верховний Суд вважає наведені аргументи заявника необґрунтованим з огляду на таке.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 30 грудня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , призначено слухання справи на 01 лютого 2016 року.
05 січня 2016 року ОСОБА_1 отримала судову повістку та ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, про що міститься її власноручний запис та підпис.
Наступне судове засідання призначено на 18 квітня 2016 року, про що були належно повідомлені позивач та її представник.
У березні 2016 року ОСОБА_1 направила до Подільського районного суду міста Києва письмові пояснення.
18 квітня 2016 року судове засідання не відбулося у зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі.
27 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з клопотанням та новою редакцією позовної заяви.
У липні та вересні 2016 року судові засідання не відбулися у зв`язку з неявкою учасників справи.
26 грудня 2016