Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 202/6230/20
провадження №61-18924св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», ОСОБА_2 ,
треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Дніпросіті», про визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Дельта Банк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - АТ «Дельта Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» (далі - ТОВ «Укрдебт плюс»), ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. (далі - приватний нотаріус Шевченко І. Л.), Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство «Дніпросіті» (далі - ТОВ «Дніпросіті»), про визнання частково недійсним договору про відступлення прав вимоги.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 07 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 1116598000, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит в розмірі 140 000,00 дол. США на строк до 06 червня 2014 року, зі сплатою
12,8 процентів річних за весь час фактичного користування кредитом.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 07 червня 2007 року між ним та АКІБ «УкрСиббанк» укладений договір іпотеки № 11165980000/11166142001/3, відповідно до умов якого він передав в іпотеку об`єкт нерухомого майна, реєстраційний № 6881757, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , опис об`єкта - А-2, А1-2 - адміністративна будівля, загальною площею 860,7 кв. м , а,а' - ганки, а'' - сходи, К-2, К1-1 - виробнича будівля, загальною площею 529,8 кв. м, к'', к''' - ганки, Л.М.Н. - навіси, 1-7, І - огорожі, П - павільйон (тимчасовий), О - склад (тимчасовий).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2011 року у справі № 0417/2-1299/20110, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2012 року, позов ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступник АКІБ «УкрСиббанк») задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Дніпросіті» на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1 042 328,28 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 884 008,97 грн, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 130 754,41 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 14 244,79 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 13 320,11 грн, судовий збір - 1 700,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120,20 грн.
08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Шевченко І. Л., реєстровий № 1441, згідно з яким права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 07 червня 2007 року №1116598000 та договором іпотеки від 07 червня 2007 року № 11165980000/11166142001/3 перейшло до ПАТ «Дельта Банк».
У серпні 2020 року ТОВ «Укрдебт плюс» у телефонному режимі повідомило його про укладення з ПАТ «Дельта Банк» договору про відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 07 червня 2007 року №1116598000 та договором іпотеки від 07 червня 2007 року
№ 11165980000/11166142001/3, надіслало йому на мобільний телефон фотокопії вказаних договорів та повідомило, що сума переданого АТ «Дельта Банк» права вимоги складає більше 8 000 000,00 грн, та що ТОВ «Укрдебт плюс» має намір в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки.
Надалі, ТОВ «Укрдебт плюс» надало йому виписку з додатку № 2 до договору про відступлення права вимоги від 13 травня 2020 року № 2245/К, згідно з якою загальна сума заборгованості за договором кредиту становить
11 207 204,28 грн, з яких сума заборгованості за тілом кредиту -
2 991 923,00 грн, заборгованість зі сплати процентів - 8 215 281, 28 грн.
Посилаючись на те, що після ухвалення Індустріальним районним судом
м. Дніпропетровська рішення від 06 жовтня 2011 року про дострокове стягнення заборгованості за договором кредиту, нарахування процентів за користування кредитом є неправомірним, а тому укладений між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт плюс» договір № 2245 про відступлення права вимоги в частині передачі права вимоги за договором споживчого кредиту від 07 червня
2007 року, договором іпотеки від 07 червня 2007 року та договором поруки від 07 червня 2007 року на суму 11 207 204,28 грн не відповідає вимогам закону та порушує його права як іпотекодавця/поручителя, ОСОБА_1 просив: визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 13 березня
2020 року № 2245/К укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт плюс» в частині переданого права вимоги за договором споживчого кредиту
від 07 червня 2007 року № 1116598000, договору іпотеки від 07 червня
2007 року № 11165980000/11166142001/3 та договору поруки від 07 червня 2007 року № 11165980000/П/1 на суму 11 207 204,28 грн; встановити, що за договором про відступлення права вимоги від 13 березня 2020 року № 2245/К, ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги ТОВ «Укрдебт плюс» за вказаними договорами на суму 1 042 328,28 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 23 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відступлення права вимоги не змінює суті зобов`язання боржника за кредитним договором, а також обсягу його прав і обов`язків, то воно не потребує отримання згоди боржника на відступлення права вимоги за кредитним договором. Оспорюваний договір про відступлення права вимоги від 13 травня 2020 року укладений з дотриманням вимог закону, а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним. Позивач не заперечує наявність заборгованості, а лише заперечує її розмір, встановлений у оспорюваному договорі, а тому відсутні підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 13 березня
2020 року № 2245/К, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт плюс», посвідчений 13 травня 2020 року приватним нотаріусом Шевченко І. Л., зареєстрований у реєстрі за № 682, додаток 1 до договору № 2245/к «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами», додаток № 2 до договору № 2245/K «Розмір прав вимоги, що переходять до нового кредитора», в частині розміру переданого права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 07 червня 2007 року
№ 1116598000, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , договору іпотеки від 07 червня 2007 року № 11165980000/11166142001/3, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , договору поруки від 07 червня 2007 року № 11165980000/П/1, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , договору поруки від 07 червня 2007 року
№ 11165980000/П/2, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Дніпросіті»
від 07 червня 2007 року на суму 11 207 204,28 грн.
Встановлено, що за договором про відступлення прав вимоги від 13 березня 2020 року № 2245/К, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт плюс», посвідченого 13 травня 2020 року приватним нотаріусом Шевченко І. Л., зареєстрованим у реєстрі за № 682, додаток № 1 до договору № 2245/К «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами», додаток № 2 до договору № 2245/K «Розмір прав вимоги, що переходять до нового кредитора», передано права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 07 червня 2007 року № 1116598000, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , договору іпотеки
від 07 червня 2007 року № 11165980000/11166142001/3, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , договору поруки від 07 червня 2007 року № 11165980000/П/1, укладеного між АКІБ «УкрСибБанк» та ОСОБА_1 , договору поруки від 07 червня 2007 року № 111659800001/П/2, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Дніпросіті» від 07 червня 2007 року на суму
1 042 328,28 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував, що з набранням законної сили заочним рішенням Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2011 року у цивільній справі
№ 0417/2-1299/2011 про задоволення вимог кредитора - ПАТ «УкрСибБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Дніпросіті» про стягнення достроково заборгованості за кредитним договором, а тому у зв`язку зі зміною строку кредитування припинилася сплата чергових платежів та нарахування банком процентів. Проте, ПАТ «Дельта Банк» продовжувало з 08 грудня 2011 року і до 13 травня 2020 року нараховувати проценти за користування кредитом, що призвело до неправомірного збільшення заборгованості з 1 042 328,28 грн до 11 207 204,28 грн.
Суд зазначив, що права, які передаються за договором про відступлення права вимоги повинні бути дійсними та безспірними, а тому у випадку відсутності у первісного кредитора права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, він не може передати новому кредиторові/іпотекодержателю такі права. Оскільки ПАТ «Дельта Банк» за договором купівлі-продажу прав вимоги, укладеним 08 грудня 2011 року з ПАТ «УкрСиббанк», набув права нового кредитора за договором споживчого кредиту, договору іпотеки та договорами поруки від 07 червня 2007 року на суму 1 042 328,28 грн, а тому подальша передача ПАТ «Дельта Банк» права вимоги на користь ТОВ «Укрдебт плюс» на суму 11 207 204,28 грн. є неправомірною.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Укрдебт плюс» на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 03 листопада 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі
№ 444/9519/12, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18, від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі
№ 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження Верховний Суд визнав необґрунтованими посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновку, Верховного Суду України викладеного у постанові
від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, оскільки зазначені постанови ухвалені у справах, з іншим, відмінним від справи, що переглядається предметом спору (стягнення заборгованості за кредитним договором), а також посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі 913/11/18 відповідно до якого у разі встановлення у кредитному договорі іншої домовленості сторін, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом другим частини першої статті 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості, наявність не виконаного боржником судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов`язальних правовідносин за цим договором та не позбавляє банк права на отримання належних йому процентів за користування кредитом до повного погашення заборгованості, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від зазначених висновків у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/11/2016.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підставі для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, з підстав неврахування апеляційним судом висновків викладених у постанові Верховного Суду України
від 25 травня 2016 року у справі № 6-157цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі
№ 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі №639/4836/17. Витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Касаційна скарга, в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована тим, що законодавством не встановлено підстав недійсності договору про відступлення права вимоги у разі передачі права вимоги за зобов`язанням, з розміром якого не погоджується боржник, або якщо окремі складові такої заборгованості нараховані безпідставно. Обставини, пов`язані з фактичним виконанням чи невиконанням, чи частковим виконанням зобов`язань за відповідним договором не визначаються нормами матеріального права як підстава для визнання недійсним правочину щодо відступлення права вимоги за такими договорами (договору цесії). Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність чи дійсність договору про відступлення права вимоги.Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позивача безумовного обов`язку сплатити борг саме в такому розмірі,