Постанова
Іменем України
31 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 522/14069/20
провадження № 61-8072св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідачі: акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв Віталій Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Кузнецової В. В.від 16 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С., від 13 червня 2022 року і виходив з наступного.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лосєва В. В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Цинєв В. О., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що внаслідок введення її в оману директором агентства нерухомості ОСОБА_3 вона підписала з АТ «Державний ощадний банк України» кредитний договір № 2350-Н від 19 травня 2008 року на отримання кредиту у розмірі 933 000, 00 грн та іпотечний договір від 20 травня 2008 року. Вказувала, що грошові кошти за кредитним договором отримала ОСОБА_3 .
Позивачка посилалася на те, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2012 року ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні злочинів та стягнуто на користь АТ «Ощадбанк» 26 127 823, 00 грн в рахунок відшкодування шкоди, у тому числі 933 000, 00 грн в рахунок відшкодування шкоди за кредитним договором № 2350-Н від 19 травня 2008 року. Проте у 2010 році АТ «Ощадбанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з неї, ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором № 2350-Н від 19 травня 2008 року. Рішенням суду від 13 липня 2016 року у справі № 2-957/10 відмовлено у задоволенні позову АТ «Ощадбанк» про звернення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2350-Н від 19 травня 2008 року стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5123755800:01:003:3112. Незважаючи на це, у 2020 році вона отримала постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В. О. від 26 лютого 2020 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису № 5852, вчиненого 27 грудня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В. В., про звернення стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку кадастровий номер 5123755800:01:003:3112 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2350-Н від 19 травня 2008 року.
Позивачка вважала, що заборгованість не може вважатися безспірною, нотаріусом порушено процедуру вчинення виконавчого напису, оскільки період стягнення у виконавчому написі зазначено з 28 вересня 2010 року по 01 грудня 2010 року, а виконавчий напис вчинено 27 грудня 2010 року, отже не минуло 30 днів з моменту направлення вимоги про усунення порушень.
Із урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 27 грудня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В. В., зареєстрований в реєстрі за № 5852, про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5123755800:01:003:3112, зі всіма приналежностями, в тому числі об`єктами як завершеного, так і незавершеного будівництва, які будуть зведені у майбутньому, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 рокуу задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щодля одержання виконавчого напису, вчиненого 27 грудня 2010 року, АТ «Ощадбанк» надало приватному нотаріусу всі необхідні документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Доказів, що підтверджують невідповідність поданих нотаріусу документів вимогам чинного на той час законодавства, суду не надано. Поданий
АТ «Ощадбанк» розрахунок заборгованості не спростований, тому прийнятий як доказ безспірної заборгованості. Також суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 заперечує отримання коштів за кредитним договором № 2350-Н від 19 травня 2008 року, однак в той же час володіє земельною ділянкою кадастровий номер 5123755800:01:003:3112, яка є предметом іпотеки. Суд відмовив у позові за недоведеністю вимог, відповідно, наслідки спливу позовної давності не застосовував.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачкою не надано доказів того, що виконавчий напис вчинено нотаріусом неправомірно. ОСОБА_1 не довела належними і допустимими доказами те, що сума заборгованості за кредитним договором № 2350-н від 19 травня 2008 року на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована у ньому до стягнення. ОСОБА_1 не надала доказів часткового чи повного погашення заборгованості за кредитним договором.
Та обставина, що нотаріальна справа відповідно до акту № 1 «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 16 травня 2019 року» знищена, не є підставою для визнання вчиненого у 2010 році виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за позовом боржника, поданим до суду у 2020 році.
Зазначення у вчиненому 27 грудня 2010 року виконавчому написі про визначення заборгованості станом на 01 грудня 2010 року, що, на думку ОСОБА_1 свідчить про здійснення нотаріусом напису до спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушення, не є підставою для висновку про порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого провадження як самостійної та достатньої підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
18 серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі
№ 305/2082/14-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі
№ 310/9293/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПКУкраїни), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявницявказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тим обставинам, що відповідачем не було доведено безспірності заборгованості на час звернення до нотаріусу за вчиненням виконавчого напису. Зокрема банк не зміг пояснити, яким чином була зменшена, а потім збільшена сума заборгованості за тілом кредиту. У процесі розгляд справи відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 сплачувалися платежі за кредитом і що сума заборгованості була саме такою, як вказано у виконавчому написі. Позивачка стверджує, що вона не сплачувала жодного платежу за кредитним договором, оскільки не отримувала грошові кошти при підписанні кредитного договору на придбання нерухомості у розмірі 933 000, 00 грн, що підтверджується вироком суду у кримінальній справі. Вироком суду з ОСОБА_3 на користь АТ «Ощадбанк» стягнуто на відшкодування шкоди грошові кошти у розмірі 26 127 823, 00 грн, у тому числі й грошові кошти у розмірі 933 000, 00 грн за кредитним договором № 2350-Н від 19 травня 2008 року.
Також заявниця вказує, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису існував судовий спір по стягненню заборгованості, розмір якої постійно змінювався банком.
На думку заявниці, вимога про усунення порушень якщо і була направлена банком, то з моменту її направлення і до моменту вчинення нотаріусом виконавчого напису не пройшло 30 днів. Зазначене свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця про наявність заборгованості та вчинення виконавчого напису.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ «Ощадбанк»посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції. Вважає, що під час розгляду справи судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази. Позивачка у встановленому законом порядку не спростувала того, що сума заборгованості перед банком за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка була запропонована до стягнення. На момент вчинення спірного виконавчого напису спору щодо розміру заборгованості між АТ «Ощадбанк» і позивачкою не існувало.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2350-н від 19 травня 2008 року, за яким надано грошові кошти у розмірі 933 000, 00 грн на строк 240 місяців зі строком остаточного погашення кредиту не пізніше 19 травня 2028 року на придбання нерухомості, а саме частини земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва.
Між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за яким для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 2350-н від 19 травня 2008 року по поверненню кредиту у розмірі 933 000, 00 грн, сплаті процентів за користування кредитом передано в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку загальною площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123755800:01:003:3112, в тому числі й об`єктами як завершеного, так і незавершеного будівництва, які будуть зведені в майбутньому. Іпотечний договір посвідчено 20 травня 2008 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Калгановою М. В., зареєстровано в реєстрі за № 508; договір про зміни № 1 до іпотечного договору від 20 травня 2008 року посвідчено 23 вересня
2008 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Калгановою М. В., зареєстровано в реєстрі за № 911.
Право власності на земельну ділянку загальною площею
0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123755800:01:003:3112, ОСОБА_1 набула на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 20 травня 2008 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Калгановою М. В., зареєстрованого в реєстрі за № 507, та підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 312367, виданим відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області від 16 вересня 2008 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Заочним рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 04 серпня 2010 року в справі № 2-957/2010 позов АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2350-н від 19 травня 2008 року задоволено. Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 травня 2015 року заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку, в ході якого змінено позовні вимоги з вимоги про стягнення заборгованості на вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області