Постанова Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 344/18522/19
провадження № 61-18793св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач),
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в складі колегії суддів:
Максюти І. О., Василишин Л. В., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У жовтні 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що сторони у справі 29 вересня 2012 року уклали шлюб, проте з січня 2019 року вони не проживають разом, а у березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Під час шлюбу сторони у справі за спільні кошти набули
у спільну сумісну власність квартиру
АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу майнових прав
від 29 січня 2015 року. ОСОБА_1 16 січня 2017 року надав
згоду ОСОБА_2 на відчуження вказаної квартири, однак заявою
від 30 березня 2017 року повідомив останню про скасування зазначеної заяви про надання згоди. У подальшому відповідач без згоди позивача продала спірну квартиру за договором купівлі-продажу від 25 квітня
2017 року, кошти від продажу квартири використала на власний розсуд. Позивач вважає, що він має право на грошову компенсацію 1/2 частини вартості квартири.
Зазначає, що у січні 2019 року ОСОБА_2 вивезла спільно нажите майно подружжя, а саме: телевізор, грошові кошти у розмірі
30 000 дол. США, 10 000 євро та 100 000 російських рублів, що в перерахунку на національну валюту становить загальну суму 1 269 700 грн. Вважає, що він має право на компенсацію 1/2 частину вартості вказаного телевізора та 1/2 частини зазначених грошових коштів.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати за ним
право власності у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя
на 1/2 частину грошових коштів, отриманих від продажу за
договором купівлі-продажу від 25 квітня 2017 року квартири
АДРЕСА_1 вартістю 347 000 грн, та стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію
1/2 частини цих грошових коштів у розмірі 173 500 грн; визнати за ним право власності у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя на телевізор LG вартістю 6 390 грн та стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію 1/2 частки цього телевізора у розмірі
3 195 грн; визнати за ним право власності у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя на 1/2 частини грошових коштів на загальну суму 1 189 700 грн, які зберігалися у квартирі
АДРЕСА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошову компенсацію 1/2 частини грошових коштів у розмірі
594 850 грн; стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати
у розмірі 33 942,15 грн, з яких: 5 763 грн - судовий збір, 30 750 грн - витрати на правничу допомогу.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 15 червня 2021 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю позовних вимог.
Короткий зміст та доводи клопотання про відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу
У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Клопотання мотивоване тим, що відповідач понесла витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи у розмірі 20 816,26 грн. При цьому у письмовому клопотанні від 15 червня 2021 року, яке подане до
початку судового засідання (до закінчення судових дебатів, відповідно),
ОСОБА_2 зазначала, зокрема, про необхідність стягнення на її користь витрат на правничу допомогу та повідомила суд про те, що вона подасть докази на підтвердження вказаних витрат відповідно до вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Для підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які відповідач понесла у зв`язку з розглядом справи, до суду подано: копію договору
від 07 березня 2019 року № 41/19, укладеного між Адвокатським
об`єднанням «Поляк і партнери» (далі - АО «Поляк і партнери») та
ОСОБА_2 ; звіт (акт) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи (детальний опис виконаних адвокатом робіт - наданих послуг)
від 17 червня 2021 року; квитанцію до прибуткового касового ордера
від 13 квітня 2020 року № 18/04/2020 на суму 10 000 грн; квитанцію до прибуткового касового ордера від 17 червня 2021 року № 11/06/2021 на суму 10 816,26 грн.
На підставі викладеного ОСОБА_2 просила стягнути
з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі
20 816,26 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої й апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року заяву задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені та документально підтвердженні витрати на отримання правової допомоги
у розмірі 20 816,26 грн.
Додаткова постанова місцевого суду мотивована тим, що представник
ОСОБА_2 надав до суду опис виконаних робіт адвокатом та здійснених відповідачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Сума витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 816,26 грн
є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Суд першої інстанції вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 20 816,26 грн понесених та документально підтверджених витрат на правничу допомогу.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року змінено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої
інстанції відмовив у задоволенні позову, тому відповідач має право на відшкодування понесених ним витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим адвокат Поляк П. П. із заяв по суті справи подав лише відзив. Письмова форма заяви про відмову у задоволенні позовної заяви
у зв`язку зі зловживанням матеріальним правом та письмова форма промови у судових дебатах взагалі не передбачена. З огляду на викладене, апеляційний суд вважав, що витрати на правничу допомогу не є у повній мірі обґрунтованими та співмірними, тому зменшив їх розмір до 10 000 грн.
Крім того, представник ОСОБА_2 - адвокат Поляк П. П., подав клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку
з розглядом апеляційної скарги. Для підтвердження розміру зазначених витрат на правничу допомогу до суду надано: звіт (акт) про надані послуги
у зв`язку із розглядом справи (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом) від 28 вересня 2021 року № 344/18522/19 на суму 7 200 грн; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 02 вересня 2021 року № 04/09/2021 на суму 7 200 грн; копію додаткової угоди № 1 до договору від 07 березня 2019 року № 41/19 про надання правничої допомоги
від 24 серпня 2019 року.
Апеляційний суд вважав за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції до 1 000 грн. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що ним враховано положення статті 141 ЦПК України, викладені обставини та складність справи, враховано виконану адвокатом роботу, застосовано принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року та залишити в силі додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року, стягнути
з позивача на користь відповідача понесені нею витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7 200 грн.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного
суду ОСОБА_2 посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вказувала, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої
Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19,
від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, від 05 вересня 2019 року
у справі № 826/841/17, від 01 липня 2021 року у справі № 380/2508/20,
від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не уповноважені визначати стратегію захисту адвоката у конкретній справі та не вправі вказувати про недоцільність вчинення адвокатами певних процесуальних дій, дозволених законодавством, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоцільність вчинення адвокатом відповідних процесуальних дій. При цьому в апеляційній скарзі ОСОБА_1 взагалі не було висловлено
доводів щодо недоцільності відшкодування відповідачу витрат, пов`язаних
з підготовкою письмової промови в дебатах та заяви про відмову
у задоволені позову в зв`язку зі зловживанням матеріальним правом, а лише вказувалось про необґрунтованість заявленого до відшкодування часу витраченого адвокатом на підготовку цих документів. Апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги та мотивував своє рішення доводами, які не були покладені в основу апеляційної скарги, вдався до оцінки доводів, які не були предметом заперечень зі сторони позивача,
у результаті чого самостійно зменшив розмір відшкодування витрат на правничу допомогу.
Апеляційний суд не врахував поведінку сторони позивача під час розгляду справи, його безпідставні твердження та заперечення певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення останнім позовних вимог та очевидно штучний характер поданого ним позову. Водночас метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, а й спонукання інших осіб утримуватися від подання безпідставних заяв і скарг.
Крім того, апеляційний суд з власної ініціативи, без клопотання позивача безпідставно зменшив розмір витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем в суді апеляційної інстанції. Позивач не подав до суду доказів з метою доведення надмірності понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в апеляційному суді та не надав доказів на їх спростування.
Вартість наданих відповідачу послуг на правничу допомогу не перевищує 3 % ціни позову, тому такий розмір відповідає критеріям пропорційності, розумності та обґрунтованості. Суд першої інстанцій виконав всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірив обставини справи, розглянув заяву відповідача про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу відповідно до норм матеріального права, ухвалив обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи.
Позиції інших учасників
Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Провадження у суді касаційної інстанції
18 листопада 2021 року представник ОСОБА_2 - Поляк П. П. , надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 28 вересня
2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 02 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження та витребував справу із суду першої інстанції.
Справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 12 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 23 лютого 2009 року № 348 представник відповідача - адвокат Поляк М. В., здійснює адвокатську діяльність.
У письмовому клопотанні від 15 червня 2021 року, яке подане до
початку судового засідання (до закінчення судових дебатів, відповідно),
ОСОБА_2 зазначала, зокрема, про необхідність стягнення на її користь витрат на правничу допомогу та повідомила суд про те, що вона подасть докази на підтвердження вказаних витрат відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, тобто протягом п`яти днів після ухвалення
рішення суду.
23 червня 2021 року представником ОСОБА_2 - адвокатом
Поляком М. М., подано клопотання про долучення до матеріалів справи відповідних доказів, понесених відповідачем витрат на правничу допомогу.
На підтвердження понесення витрат відповідачем надано: копію договору від 07 березня 2019 року № 41/19, укладеного між АО «Поляк і партнери»
в особі керуючого партнера Поляк М. В. та ОСОБА_2 .
Згідно з пунктом 4.1 зазначеного договору вартість послуг, які надаються адвокатським об`єднанням становить 40 відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений у довіреності.
У звіті (акті) про надані послуги у зв`язку з розглядом справи № 344/18522/19 від 17 червня 2021 року визначено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Так, у 2020 році надано такі послуги: 16 березня 2020 року - консультація клієнта в офісі, ознайомлення з позовною заявою ОСОБА_1 , визначення правової позиції по справі, підготовка відзиву на позовну
заяву - тривалістю 04.00 год; 25 листопада 2020 року - підготовка до судового засідання та представництво інтересів клієнта під час судового засідання у справі - тривалістю 00.15 год; 21 грудня 2020 року - підготовка до судового засідання та представництво інтересів клієнта під час судового засідання у справі - тривалістю 00.25 год; а всього - 04.40 год, вартістю 8 816,26 грн.
Послуги, надані у 2021 році: 02 березня 2021 року - підготовка заяви про відмову у задоволенні позовної заяви у зв`язку зі зловживанням матеріальним правом - тривалістю 02.00 год; 02 березня 2021 року - підготовка заяви про долучення доказів судом - тривалістю 01.00 год;
15 червня 2021 год - підготовка письмової промови в судових дебатах - тривалістю 02.00 год; а всього - 05.00 год, вартістю 12 000 грн.
Згідно з квитанціями до прибуткового касового ордера від 13 квітня
2020 року № 18/04/2020 та від 17 червня 2021 року № 11/06/2021
ОСОБА_2 сплачено АО «Поляк і партнери» кошти у розмірі
10 000 грн та 10 816,26 грн, відповідно.
Представник ОСОБА_2 додав квитанцію Акціонерного товариства «Укрпошта» від 18 червня 2021 року про направлення ОСОБА_1 клопотання про розподіл судових витрат разом
з додатками.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 20 липня 2021 року подав заперечення на клопотання про стягнення судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, зазначивши, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Рішенням Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області
від 15 червня 2021 року у цій справі, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку поділу спільної сумісної власності подружжя.
Апеляційний суд встановив, що 28 вересня 2021 року представник
ОСОБА_2 - адвокат Поляк П. П., подав клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом апеляційної скарги.
Для підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які
ОСОБА_2 )понесла у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, крім раніше поданих доказів, надано: звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом) від 28 вересня 2021 року № 344/18522/19 на суму 7 200 грн; копію квитанції до прибуткового касового ордера від 02 вересня 2021 року № 04/09/2021 на суму 7 200 грн; копію додаткової угоди № 1 до договору від 07 березня 2019 року № 41/19 про надання правничої допомоги
від 24 серпня 2019 року.
Відповідно до звіту (акту) від 28 вересня 2021 року № 344/18522/19 наданими адвокатом послугами в суді апеляційної інстанції є ознайомлення
з апеляційною скаргою, підготовка відзиву на апеляційну скаргу (24 серпня 2021 року), підготовка та представництво інтересів клієнта в судовому засіданні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вим