Постанова
Іменем України
6 липня 2022 року
м. Київ
Справа № 914/2618/16
Провадження № 12-25гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі
головуючої судді Рогач Л. І.,
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.
за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2, ОСОБА_1 ;
відповідач-1 - Струць М. П.;
відповідач-2 - не з`явилися;
відповідач-3 - Степанова Н. В.;
відповідач-4 - не з`явилися;
третя особа - не з`явилися,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - банк)
на постановуЗахідного апеляційного господарського суду (головуючий Мирутенко О. Л., судді Данко Л. С., Плотніцький Б. Д.) від 27.07.2020 у справі
за позовомбанку
до арбітражного керуючого Струця Миколи Петровича (далі - арбітражний керуючий, ліквідатор), Української Універсальної біржі «Капітал» (далі - біржа), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалькон Агро Груп» (далі - ТОВ «Фалькон Агро Груп», переможець аукціону), Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн-продакшн» (далі - ТОВ «Протеїн-Продакшн», боржник),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів -приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Малогон Вікторія Олександрівна (далі - нотаріус),
про визнання недійсними результатів аукціону, договору купівлі-продажу майна та свідоцтва, скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, зобов`язання передати (повернути) майно
у межах справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Профстоун»
до ТОВ «Протеїн-Продакшн»
про банкрутство.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Приватне акціонерне товариство взяло у банку кредит. Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором банк уклав із товариством з обмеженою відповідальністю договори іпотеки та застави, предметом яких було нерухоме і рухоме майно відповідно.
2. Надалі один із кредиторів ініціював провадження у справі про банкрутство цього товариства з обмеженою відповідальністю. Заставне майно останнього ліквідатор реалізував на аукціоні. У межах справи про банкрутство банк звернувся з позовом про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, яке перебувало в іпотеці та заставі банку, договору купівлі-продажу цього майна, яким оформлений його продаж на аукціоні, а також свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні іншим товариством з обмеженою відповідальністю - переможцем аукціону. Крім того, просив скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на відповідне нерухоме майно за переможцем аукціону та зобов`язати останнього передати (повернути) відповідне рухоме і нерухоме майно боржникові.
3. Суд першої інстанції задовольнив позов. Мотивував рішення тим, що аукціон провели з порушенням вимог закону (під час судової заборони вчиняти дії з проведення аукціону з продажу заставного майна боржника та зупинення ухвали суду про надання згоди ліквідатору на такий продаж). Апеляційний суд із цим рішенням не погодився, скасував його й ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову. Вважав, що організатор аукціону вимоги закону не порушив; біржа не мала інформації про зазначену судову заборону та про зупинення ухвали суду про надання згоди на продаж заставного майна боржника; останнє відчужили за найвищою запропонованою ціною, а строк для подання заявок на участь у ньому не був невиправдано коротким.
4. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу банку, мала вирішити, зокрема, такі питання:
4.1. Який спосіб захисту є ефективним у спірних правовідносинах? Виснувала, що таким способом для захисту інтересів і прав банку у спірних правовідносинах є вимога про витребування на користь боржника рухомого та нерухомого майна як набутого покупцем без достатньої правової підстави.
4.2. Чи впливає на правомірність продажу майна боржника чинна ухвала суду про забезпечення вимог кредиторів (позову), згідно з якою арбітражний керуючий і біржа не могли вчиняти у справі про банкрутство дії з проведення аукціону щодо продажу та здійснювати заходи з реалізації (відчуження) майна боржника? Вирішила, що у спірних правовідносинах вказана заборона поряд з іншими обставинами може мати значення у справі за належною вимогою для оцінки добросовісності сторін правочину з відчуження відповідного майна.
(2) Короткий зміст позовної заяви
5. 23 жовтня 2019 року у межах справи про банкрутство боржника, порушеної на підставі приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), банк звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяв про збільшення й уточнення позовних вимог просив:
5.1. Визнати недійсними результати аукціону від 27 вересня 2019 року з продажу майна боржника (далі - аукціон), яке розміщене за адресою: м. Кропивницький, смт Нове, вул. Ливарна, буд. 10, оголошення та/або інформація про який була оприлюднена за № 62069 на вебсайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України за лотом № 1 (комплекс будівель і споруд (далі - нерухоме майно); рухоме майно (обладнання); інше рухоме майно (далі все разом - заставне майно)).
5.2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу майна боржника від 1 листопада 2019 року у провадженні у справі про банкрутство, який підписали боржник і переможець аукціону (покупець), а посвідчив та зареєстрував у реєстрі за № 904 нотаріус (далі - договір купівлі-продажу).
5.3. Визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, видане переможцеві аукціону нотаріусом 2 листопада 2019 року та зареєстроване у реєстрі за № 923 (далі - свідоцтво).
5.4. Скасувати запис від 2 листопада 2019 року № 33973868, внесений нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за переможцем аукціону (далі - запис).
5.5. Зобов`язати переможця аукціону передати (повернути) боржникові майно, реалізоване на аукціоні за лотом № 1, результати якого оформлені договором купівлі-продажу.
6. Позовну заяву мотивував так:
6.1. Майно, що було предметом продажу на аукціоні за лотом № 1, перебувало в іпотеці та заставі позивача на підставі іпотечного договору від 31 липня 2014 року № 151214Z33, договорів застави від 30 липня 2014 року № 151214Z28 та від 31 липня 2014 року № 151214Z34 (далі разом - забезпечувальні договори), укладених із боржником для забезпечення виконання вимог банку, зумовлених Генеральною угодою від 17 листопада 2008 року № 151308N2 з усіма чинними кредитними договорами, укладеними у межах цієї угоди.
6.2. 13 грудня 2018 року біржа уклала з боржником договір № АК-102 на організацію та проведення аукціону (далі - договір на організацію та проведення аукціону), який передбачав першочергове отримання ліквідатором згоди на продаж заставного майна у забезпеченого кредитора (позивача) та/або суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
6.3. 26 вересня 2019 року Західний апеляційний господарський суд у справі про банкрутство боржника задовольнив клопотання банку та зупинив дію ухвали Господарського суду Львівської області від 8 серпня 2019 року, згідно з якою цей суд, зокрема, надав згоду на продаж заставного майна.
6.4. 26 вересня 2019 року Західний апеляційний господарський суд задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів (позову): заборонив ліквідатору і біржі вчиняти дії у справі № 914/2618/16 про банкрутство боржника з проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації/відчуження заставного майна боржника, що є предметом забезпечувальних договорів.
6.5. 26 вересня 2019 року скановані копії ухвал разом із текстовим повідомленням про заборону вчиняти дії з реалізації заставного майна позивач направив на офіційні електронні адреси ліквідатора (nstruts@gmail.com) та біржі (offise@capitalua.com). Також на поштові адреси ліквідатора та біржі направив відповідні цінні листи з описом вкладень. Того ж дня ліквідатор отримав повідомлення від 26 вересня 2019 року № 0017600/19-1064 про заборону вчиняти дії з реалізації заставного майна разом зі сканованими копіями ухвал.
6.6. 27 вересня 2019 року ухвала Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року про забезпечення вимог кредиторів (позову) стала доступною на вебсайті Єдиного державного реєстру судових рішень. Тому біржа та ліквідатор перед початком аукціону мали змогу ознайомитись із вказаною ухвалою.
6.7. 27 вересня 2019 року за встановленої судом заборони, зокрема на проведення аукціону з продажу заставного майна, за відсутності згоди банку та суду на такий продаж біржа провела аукціон, про що є оголошення на вебсайті Вищого господарського суду України (публікація № 62824): http://vgsu.arbitr.gov.ua/pages/158/?d=62824&v=4fc9d52003&t=8.
6.8. Проведення аукціону, а також оформлення продажу заставного майна у договорі купівлі-продажу відбулись із грубим порушенням норм чинного законодавства, зокрема без згоди позивача як заставного кредитора та суду на такий продаж, всупереч забороні, встановленій в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року.
6.9. Сумнівною, необґрунтованою, непогодженою із позивачем як заставним кредитором є початкова вартість запропонованого до продажу майна, що є предметом застави/іпотеки за забезпечувальними договорами. Така початкова вартість не відповідає ринковій. Усупереч приписам частини дев`ятої статті 41 Закону про банкрутство ліквідатор не повідомив банк і не надав йому копій висновків та звітів за результатами оцінки заставного майна.Загальна ринкова вартість заставного майна становить 1 062 656 766,29 грн, що підтверджують відповідні висновки. Натомість в оголошенні ліквідатор визначив, що початкова вартість лота № 1 складає лише 47 786 370,00 грн без ПДВ.
6.10. Згідно з указаним оголошенням строк для подання заявок особами, які зацікавлені в придбанні майна боржника, становив лише чотири робочі дні. Встановлення короткого терміну подання заявок для участі в аукціоні штучно створило перешкоди для участі особам, які зацікавлені у придбанні заставного майна. Такі дії ліквідатора не можна вважати розумними, спрямованими на досягнення основної мети аукціону - відчуження майна боржника за максимальною ціною (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 червня 2019 року у справі № 903/455/16).
6.11. Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, суд має визнати недійсними на підставі частини третьої статті 55 Закону про банкрутство у редакції, чинній на час проведення аукціону.
6.12. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно боржника, що було предметом реалізації на аукціоні, зареєстроване за переможцем аукціону на підставі договору купівлі-продажу, про що нотаріус вніс запис. Цим договором також був оформлений продаж на аукціоні рухомого майна боржника.
6.13. Задоволення вимоги про визнання результатів аукціону недійсними має наслідком визнання недійсними договору та свідоцтва, що у сукупності дає підстави скасувати запис і зобов`язати переможця аукціону повернути боржнику майно, яке незаконно вибуло з його власності.
(3) Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. 11 червня 2020 року Господарський суд Львівської області ухвалив рішення про задоволення позову. Мотивував так:
7.1. Аукціон відбувся під час дії ухвал Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року, що не відповідає вимогам абзацу другого частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство та статті 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Тому вимога про визнання недійсними результатів аукціону є обґрунтованою, і її слід задовольнити.
7.2. На час нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, видачі свідоцтва та внесення запису завершилась дія ухвал Західного апеляційного господарського суду від 26 вересня 2019 року про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів (позову) і про зупинення ухвали Господарського суду Львівської області від 8 серпня 2019 року, згідно з якою цей суд, зокрема, надав згоду на продаж заставного майна (пункт 13 резолютивної частини ухвали). 28 жовтня 2019 року Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову, згідно з якою скасував ужиті цим судом заходи забезпечення вимог кредиторів, а також скасував пункт 8 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 8 серпня 2019 року, а в іншій частині залишив цю ухвалу без змін. Отже, ухвали апеляційного суду від 26 вересня 2019 року не можуть бути підставами для визнання недійсними договору купівлі-продажу та свідоцтва і для скасування запису.
7.3. Вказані вимоги, а також вимогу про зобов`язання переможця аукціону передати (повернути) заставне майно, реалізоване на аукціоні за лотом № 1, слід задовольнити через те, що відповідні дії вчинені за наслідками аукціону, проведеного з порушенням закону.
(4) Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
8. 27 липня 2020 року Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову, згідно з якою скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову. Мотивував постанову так:
8.1. У задоволенні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону треба відмовити за безпідставністю. Тому слід відмовити у задоволенні решти вимог, які є похідними від першої.
8.2. Суд першої інстанції не врахував, що у спорі про визнання прилюдних торгів або аукціону недійсними слід встановити таке: чи були порушені вимоги законодавства під час проведення прилюдних торгів або аукціону; чи вплинули ці порушення на результати торгів та аукціону; чи були порушені права або законні інтереси позивача, який оспорює такі результати (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року у справі № 926/767-б/15).
8.3. Чинне на час проведення аукціону законодавство не передбачало можливості організатора скасувати аукціон у день його проведення, а також визнати його таким, що не відбувся, з інших підстав, ніж визначені у статті 55 Закону про банкрутство.
8.4. Тільки суд уповноважений надсилати копії судових рішень учасникам справи електронною поштою або засобами поштового зв`язку. Тому аргументи позивача про те, що він особисто повідомив відповідачів про прийняття відповідних судових рішень є «необґрунтованими та недоведеними».
8.5. Біржа до та під час проведення аукціону не отримувала листів або повідомлень про відповідну заборону або про зупинення дії ухвали Господарського суду Львівської області від 8 серпня 2019 року.
8.6. Безпідставними є твердження позивача про те, що реалізація заставного майна відбулась за ціною, яка нижча за ринкову, та з порушенням порядку проведення аукціону. Це майно продали шляхом проведення публічних торгів (аукціону) для забезпечення його відчуження за найвищою ціною, що узгоджується з частиною шостою статті 64, частинами третьою - п`ятою статті 66 Закону про банкрутство. Під час проведення аукціону його організатор не порушив вимог цього закону.
8.7. Правильним є висновок суду першої інстанції про недоведеність тверджень позивача про те, що строк для подання заявок був невиправдано коротким, і це мало вплив на проведення аукціону. Закон про банкрутство не визначає мінімальний строк для подання заявок на участь в аукціоні. Оголошення про проведення останнього за № 62069 було розміщене на офіційних вебсайтах 29 серпня 2019 року, і, починаючи з цієї дати, організатор аукціону приймав заявки впродовж семи днів - до 4 вересня 2019 року включно. За цей час декілька юридичних осіб виявили бажання взяти участь в аукціоні. У справі № 914/2618/16 незастосовні висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 червня 2019 року у справі № 903/455/16, бо в останній строк для подання заявок становив менше двох днів.
8.8. Банк не довів порушення його прав та майнових інтересів, тим паче, що позивач отримав кошти від продажу заставного майна на аукціоні та не повернув їх ліквідаторові.
(5) Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. 30 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга банку, в якій він просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
(6) Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
10. 16 грудня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду).Звернув увагу на доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 404/6619/17, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 серпня 2019 року у справі № Б8/065-12, від 11 червня 2019 року у справі № 903/455/16, від 8 квітня 2019 року у справі № 925/100/15, від 29 січня 2019 року у справі № 926/767-б/15.
11. 8 квітня 2021 року Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував тим, що потрібно відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц щодо застосування норм процесуального права, якими як у цивільному (статті 151-153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)), так і в господарському процесі (статті 136, 137, 140, 144 ГПК України) аналогічно врегульований порядок вжиття судом заходів забезпечення позову та порядок виконання ухвали суду про забезпечення позову:
11.1. Верховний Суд України у справах про визнання недійсними правочинів із відчуження майна з підстав невідповідності цих правочинів закону через застосовані щодо майна обмеження на його відчуження (за ухвалою суду про забезпечення позову, зокрема накладення арешту, тощо) у постановах від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс17, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16 (на які звернув увагу позивач у касаційній скарзі) виснував, що вчинення оспорюваного правочину у період дії застосованих судом обмежень на відчуження майна є підставою для визнання такого правочину недійсним. Верховний Суд України вважав, що відсутність державної реєстрації обмежень, встановлених ухвалою суду, не означає відсутність таких обмежень, як і не означає, що відповідач (у наведених справах, відповідно, - іпотекодержатель; набувач майна з прилюдних торгів, які відбулися у межах виконавчого провадження; продавець майна за договором купівлі-продажу) має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлені судом обмеження цьому відповідачеві було відомо.
11.2. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц. У тій постанові вона застосувала висновки, сформульовані в ухвалі Верховного Суду України від 10 березня 2011 року у справі № 6-2773св08. Велика Палата Верховного Суду безвідносно до того, чи був обізнаний відчужувач про існування ухвали суду про забезпечення позову та про відповідну заборону відчуження належного йому майна (хоча цей аргумент був однією з підстав для касаційного оскарження судових рішень), погодилась із рішеннями судів про визнання недійсними оспорюваних правочинів про відчуження майна через недотримання під час їхнього вчинення вимог закону, бо була чинною ухвала суду про забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна, яке стало предметом продажу. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що не має юридичного значення те, що на момент укладення оспорюваних правочинів ухвала суду про забезпечення позову ще не перебувала на виконанні органів державної виконавчої та реєстраційної служб, бо за змістом статті 153 ЦПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, така ухвала виконується негайно, а її оскарження не зупиняє виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
11.3. У разі, якщо правочин з відчуження майна вчинений після постановлення ухвали суду про забезпечення позову (яка набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню) стосовно майна, що стало предметом відповідного правочину, однак відчужувач не був залучений та/або повідомлений про розгляд відповідної заяви про забезпечення позову (арешт/заборону на вчинення дій з відчуження цього майна), не отримував ухвалу про забезпечення позову, будь-яким іншим встановленим законом способом не був повідомлений про цю ухвалу та/або її зміст (за умови, що ту ухвалу на час вчинення правочину не було опубліковано у порядку, встановленому Законом України «Про доступ до судових рішень»), відповідні обставини необізнаності відчужувача про застосовані судом обмеження щодо майна виключають вину та відповідальність цієї особи за невиконання ухвали суду про забезпечення позову. Такі обставини мають значення і для застосування інших негативних, наслідків, зокрема для вирішення спору про визнання недійсним правочину з відчуження забороненого судом до обігу майна.
11.4. Вирішуючи справу про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, суд має дослідити порядок його організації та проведення, як вимагають розділи ІІІ, IV Закону про банкрутство. До предмета доказування недійсності результатів аукціону входять обставини недотримання ліквідатором та організатором аукціону передбачених Законом про банкрутство вимог до його проведення (зокрема щодо порядку отримання згоди на продаж майна банкрута, яке є предметом забезпечення (стаття 42), щодо особливостей укладення договору на аукціоні (стаття 50), щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника й інших осіб, визначених замовником (статті 58, 59), допуску до участі в аукціоні (стаття 61), допуску до місця проведення аукціону (стаття 63), порядку проведення аукціону (статті 64-68)).
11.5. Порушення порядку організації та проведення аукціону на будь-якому із названих етапів (правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону) є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому. Отже, вирішуючи спір про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, суд має встановити дотримання відповідного порядку на кожному з цих етапів (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12 листопада 2019 року у справі № 911/3848/15).
11.6. Підготовка, організація та реалізація/відчуження майна боржника у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство є тривалим процесом, відбувається у декілька стадій. Вони, хоч і взаємопов`язані, але, як правило, відмежовані одна від одної у часі. Тому за формою таке відчуження майна не можна ототожнювати з його відчуженням поза межами вказаної процедури за правилами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шляхом вчинення правочину з укладенням договору. Наявність заборони на відчуження майна боржника на будь-якому із етапів його реалізації у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство, порядок застосування цієї заборони, факт обізнаності про неї, зокрема учасниками аукціону з продажу майна боржника, та «спосіб (належність) доведення» цього факту впливають на законність такого відчуження і мають значення, зокрема, у спорі про визнання недійсними результатів такого аукціону у справі про банкрутство та про визнання недійсними відповідних правочинів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12. Позивач мотивував касаційну скаргу так:
12.1. Суд апеляційної інстанції всупереч приписам статті 129-1 Конституції України, статей 8, 18 Закону про банкрутство, статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та статей 136, 137, 235 ГПК України неправильно виснував про те, що проведення аукціону під час дії заходів забезпечення вимог кредиторів (позову), вжитих за ухвалою апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, не порушило права банку.
12.2. Апеляційний суд не врахував:
12.2.1. Висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 25 травня 2016 року у справі № 6-605цс16, від 24 травня 2017 року у справі № 6-640цс17, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 5 червня 2018 року у справі № 543/730/14-ц, щодо протиправності відчуження об`єкта нерухомості, на який суд наклав арешт.
12.2.2. Висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 404/6619/17: забезпечення судом позову у виді накладення арешту на об`єкт нерухомого майна означає, що цей об`єкт набуває правового режиму, обмеженого в цивільному обороті; коли під час дії судової заборони це майно відчужує особа, обізнана з накладенням на нього арешту, відповідний правочин є таким, що порушує публічний порядок, і його можна визнати недійсним; те, що ухвала суду про накладення арешту не була зареєстрована відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не може бути перешкодою для визнання договору недійсним.
12.3. Ліквідатор і біржа знали про існування та зміст ухвал апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, оскільки банк неодноразово надсилав їм відповідні повідомлення. 26 вересня 2019 року ліквідатор особисто отримав повідомлення про заборону вчиняти дії з реалізації майна боржника разом із копіями цих ухвал і того ж дня подав до апеляційного суду клопотання про скасування заходів забезпечення вимог кредиторів(позову).
12.4. Якщо у судовому рішенні, ухваленому у процедурі банкрутства, встановлені обставини або визначені обов`язки зі вчинення конкретних дій ліквідатором боржника, таке рішення є обов`язковим для виконання ліквідатором згідно зі статтею 129-1 Конституції України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 серпня 2019 року у справі № Б8/065-12).
12.5. З метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у тому числі на стадії ліквідаційної процедури, вправі вжити заходи забезпечення вимог кредиторів, передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інші заходи, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку з урахуванням спеціальних норм Закону про банкрутство (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 8 квітня 2019 року у справі № 925/100/15).