ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 532/2160/17
провадження № 51-5681км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_9.,
суддів ОСОБА_10., ОСОБА_11.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_12,
прокурора ОСОБА_13,
захисника ОСОБА_14 (у режимі відеоконференції),
розглянув у закритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_14 ухвалу Полтавського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017171090000160, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кобеляки, жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого 07 грудня 2016 року за ч. 1 ст. 309 КК до 850 грн штрафу; 07 червня 2017 року за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненого на підставі
ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 153 та ч. 2
ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 17 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 153 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років; за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років
6 місяців, а на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 в доход держави
8855,85 грн процесуальних витрат.
Як визнав встановленим суд, у період з 21 вересня по 04 жовтня 2017 року ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , із застосуванням фізичного насильства та погрозою його застосування до своєї падчерки - малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зняв з неї нижній одяг та задовольнив статеву пристрасть неприродним способом. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 малолітній потерпілій було заподіяно легких тілесних ушкоджень у вигляді синців на задній поверхні грудної клітини зліва, лівому стегні та саден на лівому колінному суглобі.
Крім того, ОСОБА_1 незаконно придбав, виготовив та зберігав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс 34,252 г, 43,435 г та 16,938 г сухою вагою, який було виявлено та вилучено 10 жовтня 2017 року працівниками Кобеляцького ВП ГУНП під час проведення санкціонованого обшуку за місцем його проживання.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок місцевого суду змінено. Дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч. 3 ст. 153 КК у редакції Закону України від 01 червня
2010 року № 2295-VI на ч. 4 ст. 152 КК у редакції Закону України від 06 грудня
2017 року № 2227-VIII.
Постановлено виключити з вироку рішення суду про кваліфікацію дій
ОСОБА_1 за кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 309 КК - вчинення злочину повторно та кваліфікувати його дії за ч. 2 ст. 309 КК у редакції Закону України
від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII - незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за ст. 309 КК.
Постановлено вважати засудженим ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 152 КК у редакції Закону України від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років; за ч. 2 ст. 309 КК у редакції Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років
6 місяців, а на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Постановлено включити інформацію про ОСОБА_1 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості щодо малолітньої особи.
В решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах засуджений та захисник порушують питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зазначають, що ОСОБА_1 необґрунтовано засуджено у вчиненні інкримінованих злочинів. Вважають, що вина останнього не доведена належними та допустимими доказами. На думку сторони захисту, наявні в справі висновки експертиз не доводять причетність ОСОБА_1 до вчинення дій сексуального або насильницького характеру, проведені без ухвали суду та без повідомлення сторони захисту, а показання малолітньої потерпілої завідомо неправдиві. Обшук проведений в рамках іншого кримінального провадження, не слідчим, який зазначений в протоколі. Звертають увагу на те, що потерпіла та її законний представник не з`являлися в судові засідання місцевого та апеляційного суду. Крім того, засуджений посилається на неналежне здійснення адвокатом своїх обов`язків. Апеляційний суд на порушення, допущені місцевим судом, увагу не звернув. Вважають, що суд апеляційної інстанції безпідставно не приєднав до матеріалів провадження та повернув клопотання захисника в апеляційному суді про визнання доказів у справі неналежними та недопустимими, що на їх думку є істотним порушенням вимог процесуального закону. Стверджують, що апеляційний суд не дав вичерпні відповіді на доводи апеляційної скарги сторони захисту, отже ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Крім того, на думку ОСОБА_1 , апеляційний суд при застосуванні кримінального закону порушив право на захист. Також, засуджений просить суд касаційної інстанції дослідити певні докази.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав доводи касаційних скарг.
Прокурор вважав, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, а судові рішення щодо ОСОБА_1 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За правиламич. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційних скаргах сторона захисту, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що ОСОБА_1 засуджено необґрунтовано, зокрема, посилаються на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Засуджений, також, у касаційній скарзі просить дослідити певні докази у справі.
У зв`язку із цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до
ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на наведені вимоги закону, не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції. Також, з огляду на положення ч. 1 ст. 433 КПК дослідження доказів виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Водночас, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо
ОСОБА_1 , з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції (з яким обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції) відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з приписами ст. 94 КПК.
Так, місцевим судом надано належну оцінку показанням малолітньої потерпілої ОСОБА_2 , яка була допитана в присутності законного представника - ОСОБА_3 та психолога ОСОБА_4 . З цих показань убачається, що коли мати потерпілої перебувала в лікарні з братом, ОСОБА_1 (вітчим), залишившись дома з дівчиною наодинці, попросив лягти біля нього на ліжко, а коли та відмовилася, почав кричати та погрожувати. Після того, як ОСОБА_2 виконала його вимоги, той стягнув з неї білизну та вчинив дії направлені на насил