ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 332/3717/18
провадження № 51-641ск22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_10,
суддів ОСОБА_11, ОСОБА_12,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_13,
прокурора ОСОБА_14,
захисника ОСОБА_15,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_16,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_15 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 1 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080030001927,за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187 КК і призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів у провадженні.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 , щодо якого судові рішення не оскаржуються.
За вироком суду, ОСОБА_1 12 грудня 2017 року приблизно о 3:59 за попередньою змовою з ОСОБА_3 (щодо якого 9 квітня 2019 року постановлено вирок Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя), маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи на подвір`ї буд. АДРЕСА_2 , шляхом підйому каналізаційної кришки проник до підземної кабельної каналізації, звідки намагався таємно викрасти майно ТОВ «Укртелеком» на суму 15406,18 грн, однак не довів свій злочинний умисел до кінця, так як був затриманий працівниками поліції.
Крім того, 9 вересня 2018 року приблизно о 13:30 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи на кухні кв. АДРЕСА_3 , за попередньою змовою між собою, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном та з метою власного збагачення за рахунок протиправного вилучення чужого майна, відкрито заволоділи мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_4 вартістю 1100 грн.
Потерпілий ОСОБА_4 , діючи з метою припинення протиправних дій ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , перебуваючи у вищезазначеній квартирі, схопив ОСОБА_2 за комір верхнього одягу та попросив припинити протиправні дії й повернути мобільний телефон.
При цьому ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , не припинили активних дій, спрямованих на доведення злочину до кінця, хоча мали на те реальну можливість, а навпаки, діючи умисно, з корисливих мотивів продовжили свої злочинні дії, направлені на утримання викраденого майна і, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, не бажаючи виконати законні вимоги власника майна, з метою подолання волі потерпілого до спротиву, почали завдавати удари руками та ногами у різні частини тіла ОСОБА_4 .
Після висунутої вимоги господаря квартири ОСОБА_5 покинути квартиру, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , діючи проти волі ОСОБА_4 , із застосуванням відносно останнього фізичної сили, виштовхали його з квартири та перемістили на відкриту ділянку місцевості, розташовану перед входом у другий під`їзд буд. АДРЕСА_4 , де усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров`я ОСОБА_4 , продовжили завдавати йому удари руками та ногами в область голови, тулубу та кінцівок, від чого він перестав чинити опір.
Однак, коли побачив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 намагаються зникнути з викраденим мобільним телефоном, потерпілий ОСОБА_4 почав переслідувати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з метою припинення їх протиправних дій.
У той же час, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, діючи за попередньою змовою між собою, перебуваючи біля трамвайної колії, навпроти буд. 46 на вул. Павлокічкаська в м. Запоріжжі, продовжили завдавати удари руками та ногами у різні частини тіла ОСОБА_4 і кидати в нього камінням. Після цього, ОСОБА_2 за допомогою раніше підшуканого ним предмету схожого на ніж, завдав останньому один удар в область правої нижньої частини тулубу, у зв`язку з чим останній припинив чинити опір, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 безперешкодно зникли з місця вчинення злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження: рана в правій клубовій ділянці, що належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, а забої та садна м`яких тканин голови, верхніх і нижніх кінцівок, належать до легких тілесних ушкоджень.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 1 листопада 2021 року залишив без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 , його захисника
ОСОБА_16, захисника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_15 та прокурора, а вирок місцевого суду - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтуванням своїх вимог вказує, що стороною обвинувачення не доведено вину його підзахисного у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового розгляду. Вказує, що судами не взято до уваги, що передувала гра в нарди, де потерпілий програв гроші, у зв`язку з чим добровільно передав телефон ОСОБА_2 , а тому у їх діях є цивільно-правові відносини.Стверджує, що судами не встановлено, в чому виявилася попередня змова між засудженими, які ролі були між ними розподілені. Також зазначає, що ОСОБА_1 завдав потерпілому лише одного удару, від якого не могли утворитися тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`ю. Крім того, вказує про те, що апеляційний суд розглянув справу поверхнево, за клопотанням сторони захисту не дослідив повторно докази та не надав вичерпних відповідей на доводи його апеляційної скарги. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419, 370 КПК.
У запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор просив залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисники підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Мотиви Суду
Судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК захисником у касаційному порядку не оскаржуються та не переглядаються.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.