Постанова
Іменем України
27 жовтня 2022 року
м. Київ
Справа № 161/20251/19
Провадження № 51-2161 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_4,
суддів: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
при секретарі ОСОБА_7,
за участю прокурора ОСОБА_8,
потерпілого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019030130001025 за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Луцьк Волинської області, проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 травня 2022 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України (в ред. № 586-VI від 24.09.2008) на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 2 роки, та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Цивільний позов КП «Луцька міська клінічна лікарня» до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за лікування потерпілого залишено без розгляду.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 гривень.
Вирішено питання про скасування арешту майна та про речові докази у кримінальному провадженні.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 19 травня 2022 року вищевказаний вирок залишено без змін.
За вироком суду, ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 11 вересня 2019 року, приблизно о 13:30 в с. Струмівка Луцького району Волинської області, керуючи автомобілем марки «Мазда 6» д.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись ним по крайній лівій смузі руху у напрямку м. Рівне по автодорозі Н-22 сполученням «Устилуг - Луцьк - Рівне», яка має дві смуги руху у кожному напрямку, зі швидкістю 80 км/год., передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, проявив безпечність та неуважність, перевищив дозволену у населеному пункті швидкість руху, при виявленні на проїзній частині автомобіля марки «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухаючись у попутному напрямку по крайній лівій смузі руху та наближаючись до місця, у якому відповідно до Правил дорожнього руху України дозволено здійснювати розворот, завчасно подав сигнал світловим покажчиком лівого повороту, попереджуючи учасників руху про намір здійснити розворот ліворуч у напрямку м. Луцька, не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки транспортного засобу, що призвело до зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_1 , після чого автомобіль під керуванням ОСОБА_2 виїхав на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з автомобілем марки «ЗАЗ-Део» д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався у напрямку м. Луцька по крайній лівій смузі руху.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 805 від 11.11.2019 за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості та легких тілесних ушкоджень.
У прямому причинному зв`язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 2.3 (б); 12.3; 12.4 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про зміну постановлених судових рішень, та просить, враховуючи дані про особу ОСОБА_2 , зменшити строк додаткового покарання засудженому у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до 1 року. Зазначає, що апеляційний суд, відхиляючи доводи ОСОБА_2 щодо призначення додаткового покарання, зробив висновок, що в матеріалах провадження відсутні дані про те, що право керування транспортним засобом безпосередньо пов`язано з родом діяльності ОСОБА_2 , тоді як у вироку зазначено, що останній працює водієм, і вказана обставина підтверджується наказом «Про прийом на роботу». Також вважає, що сплачені потерпілому 3000 доларів США суду необхідно було зарахувати в стягнення з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень.
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду на адресу Суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_9, в якому захисник, за погодженням із засудженим ОСОБА_2 , просить касаційний розгляд проводити за їхньої відсутності.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_2 без зміни та відмовити у задоволенні поданої касаційної скарги.
Прокурор ОСОБА_8 заперечила проти задоволення касаційної скарги сторони захисту. Просила залишити судові рішення без зміни як законні та обґрунтовані.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України у касаційній скарзі захисника не оспорюються, а тому касаційним судом не перевіряються.
Відповідно до статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням передбачено статтею 75 КК України. Стаття 76 КК України визначає обов`язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням.
У касаційній скарзі захисник не оскаржує рішення судів попередніх інстанцій щодо основного покарання, призначеного ОСОБА_2 та звільнення від його відбування з випробуванням на підставі статті 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України. Однак, не погоджується із строком додаткового покарання, призначеного його підзахисному в максимальному розмірі, - позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки.