Постанова
Іменем України
27 жовтня 2022 року
м. Київ
Справа № 546/526/18
Провадження № 51-2101 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_7,
суддів: ОСОБА_8, ОСОБА_9,
при секретарі ОСОБА_10,
за участю прокурора ОСОБА_11,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015170310000403за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 квітня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 червня 2022 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 ухвалено запобіжний захід не обирати.
Початок строку відбуття покарання ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання після приведення вироку до виконання.
Цивільний позов потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.
Ухвалено стягнути на користь ОСОБА_2 із АТ «Страхова компанія «Країна» 48372, 25 грн. матеріальної шкоди, та з ОСОБА_1 - 300 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалено стягнути на користь ОСОБА_3 із АТ «Страхова компанія «Країна» 20 222, 06 грн. матеріальної шкоди, та з ОСОБА_1 - 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про процесуальні витрати, речові докази та про скасування арешту майна у кримінальному провадженні.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 червня 2022 року вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 05 квітня 2021 року в частині вирішення цивільного позову змінено.
Ухвалено стягнути з АТ «Страхова компанія Країна» в рахунок відшкодування майнової шкоди на користь:
ОСОБА_2 - 48 145,95 гривень;
ОСОБА_3 - 19 325, 69 гривень.
В іншій частині вирок залишено без зміни.
У зв`язку з набранням вироком законної сили ОСОБА_1 взято під варту в залі суду.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 23 жовтня 2015 року, приблизно о 14 год. 45 хв., у світлий час доби, керуючи автомобілем Hyundai Santa Fe, державний номер НОМЕР_1 , який належав згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ОСОБА_4 , із швидкістю 70 км/год. рухався по автодорозі зі сторони с. Ганжі у напрямку смт. Решетилівка Полтавської області. Побачивши напливи асфальту та ями на смузі, що призначена для руху транспортних засобів у напрямку смт. Решетилівка, у порушення п.п. 10.1, 11.3 «Правил дорожнього руху України», виїхав на зустрічну смугу руху та по ній продовжив рух, при цьому мав можливість рухатися в межах своєї смуги. Під час руху по зустрічній смузі руху ОСОБА_1 , перебуваючи на відстані 89,7 м від місця зіткнення, побачив автомобіль Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_3 , який належить згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_5 та яким керував ОСОБА_6 , і рухався із ввімкнутим ближнім світлом фар назустріч по смузі руху, призначеній для руху транспортних засобів у напрямку с. Ганжі Решетилівського району Полтавської області.
Однак, ОСОБА_1 , маючи технічну можливість повернутися на свою смугу руху з моменту виявлення ним попереду у зустрічному напрямку автомобіля Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 та перед маневром праворуч для повернення на свою смугу руху впевнитися в безпечності свого маневру, не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, продовжив рухатися в межах зустрічної для нього смуги, чим створив небезпеку для руху ОСОБА_6 та в подальшому, при виконанні маневру праворуч для повернення на свою смугу руху, допустив зіткнення із автомобілем Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилася на передньому пасажирському сидінні автомобіля, згідно висновку судово-медичної експертизи № 429 від 12.04.2016 року, були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.
Крім того, у результаті допущених ОСОБА_1 порушень правил дорожнього руху України пасажиру автомобіля Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який знаходився на задньому пасажирському сидінні автомобіля, згідно висновку судово-медичної експертизи № 428 від 08.04.2016 року, були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
У результаті допущених ОСОБА_1 порушень правил дорожнього руху України водію автомобіля Skoda Octavia, державний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 697 від 24.05.2016 року, були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Відповідно до висновку комісійної судової автотехнічної експертизи № 193 від 22.06.2017 року в даній дорожній ситуації водій автомобіля Hyundai Santa Fe, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та І 1.3 «Правил дорожнього руху України». У даній дорожній обстановці водій автомобіля Hyundai Santa Fe, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 мав технічну можливість попередити дану ДТП шляхом виконання вимог п.п. 10.1 та 11.3 «Правил дорожнього руху України». У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Hyundai Santa Fe, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 11.3 «Правил дорожнього руху України» і, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить змінити постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 , застосувавши положення ст. 75 КК України, та залишити цивільний позов потерпілих про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди без розгляду.
Вважає, що призначене ОСОБА_1 судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості.
Зазначає, що судом при призначенні засудженому покарання не враховано порушення ПДР України водієм ОСОБА_6 ; щире каяття засудженого; досудову доповідь, відповідно до якої виправлення ОСОБА_1 можливе без позбавлення або обмеження волі.
Вказує на те, що позиція потерпілих по даній справі є необ'єктивною та не має пріоритету над іншими обставинами, передбаченими ст. 65 КК України.
Стверджує, що судова колегія апеляційного суду не врахувала, що на час апеляційного розгляду ОСОБА_1 створив сім`ю та у нього народилася дитина.
На думку захисника, належним співвідповідачем за цивільним позовом повинен бути ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
До початку касаційного розгляду на адресу Верховного Суду надійшли заперечення від прокурора та від потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на касаційну скаргу захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_1 , в яких, обґрунтовуючи доводи про законність оскаржуваних судових рішень, учасники судового провадження просять залишити їх без зміни.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_11 заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_1 . Зазначив, що всі обставини, про які захисник вказує в касаційній скарзі, враховані судами попередніх інстанцій при призначенні засудженому покарання, підстави для застосування ст. 75 КК України відсутні.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, та щодо можливості застосування положень ст. 75 КК України, то суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.
Зі змісту ст. 370 КПКУкраїни, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінніст