ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2022року
м. Київ
справа № 216/4805/20
провадження № 51-4684 кмо 21
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9,
прокурора ОСОБА_10,
особи, щодо якої закрито
кримінальне провадження ОСОБА_1 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020000000000273, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оленичі Овруцького району Житомирської області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2021 року кримінальне провадження № 62020000000000273 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.Суть доводів прокурора фактично зводиться до того, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовано положення
п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК та здійснено неправильне тлумачення положень ч. 5 ст. 219 цього Кодексу. Прокурор вважає, що висновки судів про те, що в строк досудового розслідування повинен враховуватися час, коли стороні захисту не були надані матеріали досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК, є неправильним. Наголошує, що з моменту направлення стороні захисту повідомлення про завершення досудового розслідування та надання можливості ознайомитися з його матеріалами, строк досудового розслідування зупиняється. Натомість, висновки судів про те, що оскільки з 02 липня 2020 року по 13 липня 2020 року сторона обвинувачення не забезпечила стороні захисту можливості та належних умов безперешкодно розпочати ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, то цей період не є строком ознайомлення з матеріалами провадження і не може бути виключений із загального строку досудового розслідування, протирічить положенням ч. 5 ст. 219 КПК. Зазначає, що під час виконання вимог ст. 290 КПК ОСОБА_1 та захисник Пилипенко О. І. письмово не підтвердили слідчому отримання ними доступу та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Звертає увагу, що за клопотанням слідчого, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 серпня 2020 року стороні захисту було встановлено строк для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 12 год 13 серпня 2020 року. В цей же день обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 був направлений для розгляду до місцевого суду.
У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що сторона обвинувачення 02 липня 2020 року, прийнявши рішення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів провадження, повідомила сторону захисту про можливість ознайомитися з ними лише 13 липня 2020 року. Незважаючи на наполегливі вимоги сторони захисту, стороною обвинувачення в період часу з
02 липня 2020 року до 13 липня 2020 року не було забезпечено ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, натомість фактичний доступ до них слідчим надано тільки 13 липня 2020 року.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року матеріали провадження за вказаною касаційною скаргою прокурора на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Підставами для передачі матеріалів провадження на розгляд об`єднаної палати в ухвалі зазначені:
- необхідність забезпечення єдиної правозастосовчої практики та формування висновку щодо застосування положень ч. 5 ст. 219 КПК;
- необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 вересня 2021 року (справа
№ 758/12538/20, провадження № 51-3811 км 21) щодо застосування положень ч. 5
Так, у постанові Першої судової палати від 28 вересня 2021 року висловлена позиція про те, що в строк досудового розслідування не включається весь період часу з моменту направлення або безпосереднього вручення стороні захисту повідомлення про завершення досудового розслідування у порядку, визначеному ст. 290 КПК, та відкриття матеріалів провадження для ознайомлення до моменту закінчення ознайомлення цієї сторони з матеріалами досудового розслідування.
Натомість, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду вважає доцільним сформулювати такий висновок про застосування положень ч. 5 ст. 219 КПК: «Початком обчислення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є момент фактичного надання стороною обвинувачення стороні захисту доступу до матеріалів досудового розслідування та забезпечення реальної можливості ознайомитися з ними».
З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.
ОСОБА_1 просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів об`єднаної палати дійшла наступних висновків.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК визначено, що досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого або сприяти пом`якшенню покарання. Такі дії полягають у наданні можливості скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді (частини 2, 3 ст. 290 КПК).
Згідно зі ст. 113 КПК процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (ч. 2 ст. 113 КПК).
За своєю юридичною природою процесуальні строки виступають темпоральними умовами реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників кримінальних процесуальних правовідносин.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та у порядку, передбачених КПК.
Згідно положень ч. 5 ст. 219 КПК(в редакції Закону України № 2201-IX від 14.04.2022 року), строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Як убачається із внесених змін, законодавець врахував частину наявної проблематики щодо застосування вказаної процесуальної норми, при цьому конкретизував те, що день прийняття відповідної постанови та день повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування включаються в строк досудового розслідування.
Направлення цього повідомлення входить у перелік тих процесуально-організаційних заходів, які у сукупності покликані планово забезпечити подальший доступ до матеріалів. Разом з тим, направлення або вручення повідомлення про закінчення досудового розслідування із вказівкою дати, часу та місця ознайомлення, не слід розцінювати (тлумачити), як фактичне (реальне) забезпечення доступу до матеріалів досудового розслідування.
Забезпечення безпосереднього доступу до матеріалів досудового розслідування має бути максимально наближене до дня повідомлення про завершення досудового розслідування. Це також випливає зі змісту завдань кримінального провадження у частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений (ст. 2 КПК).
Разом з тим, проміжок у часі між повідомленням про завершення досудового розслідування та наданням фактичного доступу до матеріалів досудового розслідування не може свідчити про те, що строк досудового розслідування має рахуватися аж до моменту реального забезпечення доступу до матеріалів розслідування, оскільки можуть існувати ситуації, коли уповноважені суб`єкти об`єктивно не можуть негайно надати фактичний доступ до вказаних матеріалів. До того ж приписи КПК не містять вимоги «невідкладності» щодо забезпечення доступу до матеріалів розслідування після здійснення повідомлення про завершення досудового розслідування.
Таким чином, день повідомлення про завершення досудового розслідування та день фактичного надання доступу до матеріалів досудового розслідування можуть не співпадати. День направлення або безпосереднього вручення повідомлення про завершення досудового розслідування, у якому зазначається дата, час та місце ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування.
Колегія суддів об`єднаної палати вважає, що таке повідомлення є офіційним підтвердженням стороною обвинувачення завершення досудового розслідування, що унеможливлює здійснення будь-якої процесуальної діяльності щодо розслідування обставин вчиненого кримінального правопорушення. В іншому випадку кримінальна процесуальна діяльність органів досудового розслідування має визнаватися незаконною, а отримані докази - недопустимими.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII ч. 1 ст. 284 КПК було доповнено п. 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
Перевірка судом першої інстанції у підготовчому судовому засіданні дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291, 293 КПК, а також виконання ним приписів ст. 219 КПК у частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я особи, процесуального статусу обвинуваченого, стосовно якого відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК, має здійснюватися судовий розгляд.
Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого, а отже унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Повертаючись до доводів касаційної скарги прокурора, колегія суддів об`єднаної палати вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.