ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 754/4961/20
провадження № 51-660км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
захисника ОСОБА_9,
засудженого ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 30 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100020008705, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця Київської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду ОСОБА_1 засуджено на ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього певні обов`язки. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_1 54 035, 90 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 20 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 15 500 грн - витрати на правову допомогу.
Згідно з вироком суду 27 листопада 2019 року приблизно о 14:17 ОСОБА_1 , знаходячись в приміщенні станції технічного обслуговування (вул. Віскозна, 17в у м. Київ), на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків вступив в словесну перепалку із ОСОБА_2 , в ході якої завдав останньому декілька ударів кулаками по голові та одного удару ногою в область правого колінного суглоба, чим заподіяв потерпілому тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, обвинувачення висунуте ОСОБА_1 ґрунтується на домислах, а докази покладені в основу вироку є неналежними та недопустимими, крім того їм надано неправильну оцінку. Також, захисник зазначає, що судовий розгляд проведено з обвинувальним ухилом та вважає незаконним рішення суду про задоволення цивільного позову потерпілого. Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту та не надав на них відповідей, тому його рішення не відповідає вимогам ст. 419 КПК і також підлягає скасуванню.
У запереченнях на касаційну скаргу захисника, представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_10 просить залишити її без задоволення, а рішення судів без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, як убачається із вироку, винуватість ОСОБА_1 доводиться показаннями потерпілого ОСОБА_2 , котрий у суді першої інстанції пояснив, що в день події він працював на станції технічного обслуговування, куди декілька разів заходив ОСОБА_1 , при цьому не зачиняючи за собою ролети. Коли ОСОБА_1 в черговий раз зайшовши до станції не зачинивши ролети, потерпілий зробив йому зауваження, після чого ОСОБА_1 підійшов до нього та штовхнув в область грудної клітини, потім завдав удару лівою ногою в праве коліно та два удари кулаком в лице, при цьому нічого не пояснюючи. Після чого, з метою самозахисту він взяв гайковий ключ і ОСОБА_1 вибіг на вулицю, а потерпілий побіг за ним. На вулиці ОСОБА_1 взяв арматуру довжиною приблизно метр та вони стояли замахнувшись один на одного. ОСОБА_1 вдарив його рукою в область обличчя і потерпілий почав кричати, тоді хлопці їх розборонили. Після сутички у нього сильно боліла нога і він звернувся до поліції, де дали направлення на проведення експертизи, після якої він пішов у травмпункт. Потім потерпілий зробив МРТ, де сказали, що у нього розрив хрестоподібної зв`язки передньої. Наступного дня сильно опухло коліно і він поїхав до лікарні, де зробили операцію. Зазначив, що до цих подій проблем з коліном у нього не було, ОСОБА_1 з ним не зв`язувалася та допомогти в лікуванні не намагався.
При цьому, сам засуджений не заперечував наявність конфлікту із потерпілим, проте зазначив, що в день події коли він зайшов в приміщення боксу, щоб попросити відігнати автомобіль, який заважав проїхати, ОСОБА_2 почав на нього кричати і нецензурно лаятися, на що він завдав йому 1-2 удари рукою в область груди та замахнувся ногою в область тулубу, але не попав ні по тулубу, ні по нозі потерпілого, оскільки останній відскочив. Конфлікт продовжився на вулиці, де потерпілий вдарив його трубою по руці, після цього він вибив трубу у нього рук і вони почали боротися, але їх розборонили. Потім потерпілий знову вийшов на вулицю і між ними продовжувався конфлікт, поки ОСОБА_3 не забрав ОСОБА_2 в приміщення СТО.
Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснив, що в день події бачив на вулиці конфлікт між засудженим і потерпілим, була словесна перепалка, вони штовхалися і билися, тоді він почав їх розбороняти. Чув як потерпілий кричав, що у нього болить нога і свідок завів його в приміщення СТО. Через деякий час на вулиці побачив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знову б`ються, в руках у них були предмети, яким вони замахувались один на одного. Він знову почав їх розбороняти та завів потерпілого до приміщення СТО. Бачив, що у ОСОБА_2 була пошкоджена нога, він не міг на неї стати, травм у ОСОБА_1 не бачив. Щоб у потерпілого до цих подій були проблеми з ногою йому не було відомо.
Відповідно до протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, потерпілий та свідок ОСОБА_3 впізнали ОСОБА_1 , як особу, котра завдавала тілесні ушкодження ОСОБА_2 в день події.
Судом було досліджено протокол слідчого експерименту з відеозаписом до нього, з якого убачається, що під час проведення даної