Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 703/3303/20
провадження № 61-8163св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ситника Тараса Анатолійовича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 березня 2022 року у складі судді Прилуцького В. О. та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 липня 2022 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Нерушак Л. В., Новікова О. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків (упущеної вигоди),
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 на його користь збитки в розмірі 3 958 261 грн упущеної вигоди та 467 330,12 грн реальних збитків, завданих протиправним використанням земельної ділянки за кадастровим № 7123785500:02:001:0373 у 2015 - 2017 роках.
Зазначений позов ОСОБА_1 мотивував тим, що він, маючи намір створити фермерське господарство, 01 грудня 2014 уклав з Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) договір оренди землі сільськогосподарського призначення площею 108,1905 га, кадастровий № 7123785500:02:001:0373.
Однак, колишній користувач вказаної ділянки ФОП ОСОБА_2 перешкоджав йому в користуванні спірною земельною ділянкою, зокрема протиправно обробляв її у 2015 - 2017 роках.
У результаті протиправних дій відповідача він не мав змоги приступити до використання орендованої земельної ділянки у сезонах 2015 - 2017 років.
ОСОБА_2 звертався до суду із позовом, в якому просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ним та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, а він звертався із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про витребування орендованої земельної ділянки з незаконного користування.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 серпня 2017 року у справі № 703/1095/17, яке залишено без змін апеляційним та касаційним судом, у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із незаконного користування задоволено.
Під час розгляду справи № 703/1095/17 судами встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_2 незважаючи на те, що фактично використовував зазначені землі у період між 2013-2017 роками, правових підстав для їх обробітку не мав як і не мав права перешкоджати ОСОБА_1 в їх обробітку. У зв`язку з протиправною поведінкою ОСОБА_2 позивач не мав змоги приступити до використання орендованої земельної ділянки та отримати дохід від такої діяльності.
Як майбутній засновник фермерського господарства він вчинив дії необхідні для повноцінної діяльності фермерського господарства, а саме у 2015 та 2016 роках уклав з СТОВ «Смілянський агросоюз» договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт, а саме виконати роботи по обробітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий № 7123785500:02:001:0373 площею 108,1905 га), шляхом використання власної сільськогосподарської техніки.
Отже, він мав реальну можливість, якби його права не були порушені відповідачем, обробити 108,1905 га земель сільськогосподарського призначення, виростити на них урожай та отримати дохід.
Однак, у зв`язку з протиправними діями відповідача, не мав змоги приступити до обробки землі, створити фермерське господарство та отримувати дохід.
Згідно з декларацією, поданою відповідачем у 2016 році, яка охоплює 2015 рік, останній отримав дохід від зайняття підприємницькою діяльністю у розмірі 2 577 752 грн, а у 2018 році, яка охоплює 2017 рік, - дохід у розмірі 1 380 509 грн.
Беручи за основу лише реально задекларований відповідачем дохід, позивач вбачає за доцільне стягнення упущеної вигоди в розмірі 3 952 261 грн за 2015 - 2017 роки.
Окрім зазначених вище збитків, протиправні дії відповідача завдали йому і безпосередні збитки, оскільки він змушений був сплачувати у 2015 - 2017 роках орендну плату за використання спірних земель в розмірі 467 330,12 грн, однак у зв`язку з протиправними діями відповідача був позбавлений такої можливості.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області рішенням від 24 березня 2022 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивач не довів, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Жодних доказів на підтвердження намірів позивача щодо обробітку спірної земельної ділянки (наприклад, проведення державної реєстрації фермерського господарства, здійснення закупівлі посівного матеріалу, добрив тощо), як і доказів реальної можливості отримати вказаний дохід позивач не надав, що вказує лише на теоретичне обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення.
Постановою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 не мав наміру обробляти земельну ділянку, а діяв з метою отримання земельної ділянки у користуванні поза межами обов`язкової процедури - земельних торгів, не для ведення фермерського господарства, а виключно задля передачі її в суборенду іншій особі - ТОВ «Ековерс», що порушує законну мету її отримання в оренду, призводить до недоотримання у державний бюджет коштів від проведення земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.
Твердження позивача про можливість отримання прибутку від посіву зернових культур, а відтак про наявність упущеної вигоди є необґрунтованим припущенням.
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області додатковим рішенням від 30 березня 2022 року заяву представника ФОП ОСОБА_2 - адвоката Бобовича М. М. про ухвалення додаткового рішення задовольнив.
Доповнив рішення Смілянського міськрайонного суду від 24 березня 2022 року у справі № 703/3303/20 таким абзацом: «Стягнути із ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 41 600 грн».
Черкаський апеляційний суд постановою від 07 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ситника Т. А. задовольнив частково. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 березня 2022 року залишив без змін.
Додаткове рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 березня 2022 року змінив, зменшив розмір витрат на правничу допомогу з 41 600 грн до 17 000 грн.
Залишаючи рішення місцевого суду без змін апеляційний суд виходив з того, що колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків, у розмірі заявленому позивачем, оскільки ОСОБА_1 не було доведено належними та допустимими доказами, що завдані збитки настали внаслідок дій відповідача, не доведено безпосередній причинний зв`язок між діями відповідача та заподіянням збитків.
Змінюючи додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 41 600 грн, суд першої інстанції виходив із того, що доказами підтверджено надання адвокатом Бобовичем М. М. послуг з професійної правничої допомоги і такий розмір є обґрунтований і співмірний із заявленими вимогами, проте не врахував та дійшов помилкового висновку, що розмір гонорару адвоката визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ситник Т. А. у липні 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 березня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 07 липня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує про наявність підстав для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 359/989/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 144/485/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 701/660/17, від 09 грудня 2021 року у справі № 652/364/19 щодо помилкового трактування статей 156, 157 ЗК України та постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 як єдиного джерела врегулювання подібних правовідносин і помилкового відкидання альтернативних способів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, методикою або абзацом 2 частини третьої статті 22 ЦК України, про стягнення усього доходу незалежно від розміру упущеної вигоди.
Судами не взято до уваги, що розмір упущеної вигоди може бути значно меншим, ніж дохід отриманий особою, яка порушила право, фактично він може бути безкінечно малим і це не впливає на можливість стягнення упущеної вигоди.
Стягнення з винної особи усіх доходів, які вона отримала незаконним обробітком земельної ділянки належної позивачу, відповідатиме принципам справедливості, розумності і добросовісності, задекларованим в національному законодавстві, оскільки винна особа понесе невідворотнє покарання в межах отриманого незаконного доходу, а потерпіла сторона отримає справедливу сатисфакцію.
Суди помилково не дали оцінки вимозі позивача про стягнення поруч з упущеною вигодою реальних збитків у вигляді сплаченої орендної плати, що не вимагає від позивача обов`язку доказувати реальність отримання ним вигоди.
Відсутній висновок Верховного Суду, яким пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України розмежовує збитки і поряд з упущеною вигодою визначає реальні збитки - втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилався як на пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України, так і на абзац 2 частини третьої статті 22 ЦК України, розмежовуючи вимоги щодо стягнення прямих збитків та упущеної вигоди.
Однак, суди, відмовляючи у задоволенні позову, керувалися пунктом 2 частини другої статті 22 ЦК України та абзацом 1 частини третьої статті 22 ЦК України, зазначивши про відсутність доказів реальної можливості отримати вигоду.
Судами допущено порушення процесуального закону в частині встановленого розміру доходу отриманого відповідачем за увесь час протиправного використання ділянки, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 22 серпня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
Справа № 703/3303/20 надійшла до Верховного Суду 05 вересня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Між ОСОБА_1 та ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 01 грудня 2014 року було укладено договір оренди землі сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, яка знаходиться (розташована) за межами населеного пункту в адміністративних межах Носачівської сільської ради Смілянського району Черкаської області площею 108,1905 га, кадастровий № 7123785500:02:001:0373.
Вказаний договір зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 травня 2015 року під № 9850657, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29 травня 2015 року, індексовий номер 38292675.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 серпня 2017 року у справі № 703/1095/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року, у задоволені позову ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з незаконного користування задоволено.
Зазначене судове рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 є законним орендарем спірної земельної ділянки, в той час як ОСОБА_2 використовує земельну ділянку без відповідних на те правових підстав, що ним не заперечується.
У 2015 та 2016 роках ОСОБА_1 уклав з СТОВ «Смілянський агросоюз» договір підряду на виконання сільськогосподарських робіт, а саме виконати роботи по обробітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий № 7123785500:02:001:0373 площею 108,1905 га) шляхом використання власної сільськогосподарської техніки, що підтверджується копією договору підряду № 21-01-2015 на виконання сільськогосподарських робіт від 21 січня 2015 року та копією договору підряду № 05-02-2016 на виконання сільськогосподарських робіт від 05 лютого 2016 року.
Апеляційним судом також встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 червня 2020 року у справі № 703/1796/17, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року та постановою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року, позов першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Ековерс», про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 108,1905 га в оренду, визнання недійсним договору оренди землі від 01 грудня 2014 року та скасування державної реєстрації договору суборенди, укладеного між ТОВ «Ековерс» та ОСОБА_1 задоволено частково.
Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 не мав наміру обробляти земельну ділянку, а діяв з метою отримання земельної ділянки у користування поза межами обов`язкової процедури - земельних торгів, не для ведення фермерського господарства, а виключно задля передачі її в суборенду іншій особі, ТОВ «Ековерс», що порушує законну мету її отримання в оренду.
Також судами встановлено, що орендар не використовує земельну ділянку за призначенням, передав її у суборенду, сплачує орендну плату як фізична особа.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що він уклав 01 грудня 2014 року з ГУ Держгеокадастру у Черкаській області договір оренди землі, проте відповідач перешкоджав йому у користуванні вказаною земельною ділянкою, а саме протиправно обробляв її протягом 2015 - 2017 років, як наслідок він не зміг отримати дохід при укладенні договору оренди, чим йому було завдано збитки (упущену вигоду) на суму 3 958 261 грн та реальні збитки у розмірі 467 330,12 грн.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорення. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).
У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Як зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 908/2261/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/15865/14 та від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20).
При цьому протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів,