Постанова
Іменем України
31 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 236/3503/20-ц
провадження № 61-19531св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,
третя особа - директор Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики акціонерного товариства «Українська залізниця» Осійчук Микола Степанович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткову постанову Донецького апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), третя особа - директор Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики АТ «Українська залізниця» Осійчук М. С., про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора Департаменту розвитку персоналу та кадрової політики АТ «Українська залізниця» Осійчука М. С. від 18 вересня 2020 року № 1907/ос про припинення трудового договору (контракту) з головним фахівцем відділу супроводження договірної роботи Лиманського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Українська залізниця» ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного фахівця відділу супроводження договірної роботи Лиманського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Українська залізниця».
Стягнуто із АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 24 вересня 2020 року і до 12 травня 2021 року включно у розмірі 146 320,08 грн. Зобов`язано виплату зазначеної суми провести за вирахуванням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Стягнуто із АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного фахівця відділу супроводження договірної роботи Лиманського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ «Українська залізниця» та середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, АТ «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу.
Постановою Донецького апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишено без задоволення. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 12 травня 2021 року залишено без змін.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - Шумейко Я. В. , звернувся до Донецького апеляційного суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу та надав докази понесення ОСОБА_1 відповідних витрат у розмірі 2 000,00 доларів США.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Донецького апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - Шумейка Я. В. про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки позов позивача розглянуто і спір вирішено по суті, тому у відповідності до вимог статей 133, 141 ЦПК України має бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
При цьому суд апеляційної інстанції, ураховуючи те, що витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 доларів США є неспівмірними із складністю справи, її тривалістю та наданими адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції, затраченим часом на наданням таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), розмір таких витрат не відповідає критерію реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, вважав, що заявлена для відшкодування сума є явно завищеною, тому є підстави для зменшення цієї суми до 12 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, АТ «Українська залізниця», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме: вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 473/4717/19 та від 16 вересня 2021 року у справі № 200/1887/20-а, просить скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що тим, що понесені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у справі № 236/3503/20, на думку АТ «Українська залізниця», не доведені належними та допустимими доказами.
Разом із цим АТ «Українська залізниця» вважає, що стягнутий судом апеляційної інстанції розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та неспівмірним із дійсним обсягом наданих послуг.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 236/3503/20-ц із Краснолиманського міського суду Донецької області.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - Шумейка Я. В. на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - Шумейко Я. В. , звернувся до Донецького апеляційного суду із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу та надав докази понесення ОСОБА_1 відповідних витрат у розмірі 2 000,00 доларів США.
02 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Шумейком Я. В. було укладено договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 02 серпня 2020 року, додаткової угоди від 01 лютого 2021 року № 1 до договору про надання правничої допомоги від 02 серпня 2020 року, додаткової угоди від 03 серпня 2021 року № 2 до договору про надання правничої допомоги від 02 серпня 2020 року, акта виконаних робіт від 12 серпня 2021 року - за представництво в суді апеляційної інстанції у справі № 236/3503/20 клієнт сплачує гонорар у розмірі еквівалентному 2 000,00 доларів США. Оплата клієнтом адвокату здійснюється у формі післяплати після отримання на руки адвокатом рішення суду апеляційної інстанції у справі № 236/3503/20 протягом 3-х календарних днів з дня отримання рішення суду.
Гонорар сплачується на підставі виставленого адвокатом клієнту рахунку. Гривневий еквівалент гонорару визначається на день виставлення рахунку за курсом Національного банку України станом на дату набрання рішенням суду апеляційної інстанції у справі № 236/3503/20 законної сили (а. с. 120, т. 1, а. с. 83, т. 3).
ОСОБА_1 адвокатом Шумейкою Я. В. були надані наступні послуги: адвокатський запит від 14 жовтня 2020 року, відповідь на відзив, адвокатський запит від 02 грудня 2020 року, клопотання про долучення доказів, клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, відзив на апеляційну скаргу, клопотання, заява про стягнення витрат на правову допомогу (а. с. 13, 127-146, 169, 244, 245, т. 1; а. с. 10-108, 220, т. 3).
04 жовтня 2021 року АТ «Українська залізниця» подано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, проте доказів на підтвердження направлення іншим учасникам справи не додано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до з