Постанова
Іменем України
28 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 361/1699/20-ц
провадження № 61-6137св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Броварська міська рада Броварського району Київської області,
третя особа - Броварська міська державна нотаріальна контора Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року у складі судді Сердинського В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Броварської міської ради Броварського району Київської області, третя особа - Броварська міська державна нотаріальна контора Київської області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на 65/200 частини нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої увійшли 13/20 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 , які належали померлому на підставі мирової угоди, затвердженої Народним судом м. Бровари 26 березня 1976 року.
За життя його батько склав заповіт, яким заповів належні йому на праві власності 13/20 частини жилого будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частинах кожному.
Про існування заповіту йому нічого відомо не було, приховала цей факт від нього і його сестра ОСОБА_2 , яка спадщину оформила на себе, подавши до нотаріальної контори у визначений законом строк заяву про прийняття спадщини та отримавши 12 серпня 2006 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 13/20 частини жилого будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 .Лише наприкінці 2019 року він дізнався від ОСОБА_2 про існування заповіту батька, яким останній заповів йому половину частини будинку.
Причиною пропуску ним строку на прийняття спадщини є те, що він є юридично необізнаним, про існування заповіту не знав і нотаріус йому про це не повідомив, а тому він не знав, що у шестимісячний строк після смерті батька ОСОБА_3 потрібно було звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Крім того, нотаріусом Катюсі А. В. свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 12 серпня 2006 року видане з порушенням вимог закону, оскільки згідно із заповітом ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 лише Ѕ частини від належних йому 13/20 частини будинку на АДРЕСА_1 , а отже, нотаріус міг видати відповідачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом лише на 1/2 частини від 13/20 частини будинку, а на іншу Ѕ частини від 13/20 частини мав видати свідоцтво про право на спадщину за законом у зв`язку із неприйняттям цієї частки ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, позивач просив визнати причину пропуску строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини поважною та поновити строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 12 серпня 2006 року Броварською міською державною нотаріальною конторою Київської області за реєстровим № 2-655, на спадкове майно, яке перейшло до ОСОБА_2 у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 право власності на 65/200 частини жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що шестимісячний строк для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька (спадкодавця), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплинув 15 травня 2006 року, а поважних причин пропуску строку на прийняття спадщини протягом такого тривалого періоду позивачем не доведено.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем під час розгляду справи не було доведено ту обставину, що він не знав про існування заповіту, складеного його батьком, в тому числі на його користь. Зокрема, позивач в суді першої інстанції зазначав, що проживав у заповіданій йому половині спадкового будинку як на день смерті батька, так і протягом 6-ти місячного строку після смерті батька, користувався і користується цим будинком на даний час. Апеляційний суд вказав, що оскільки позивачем суду не надано належних, допустимих та достовірних доказів наявності у нього об`єктивних, непереборних та істотних труднощів, які відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 червня 2022 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду України 06 лютого 2013 року у справі № 6-167цс12.
Крім того, в уточненій редакції касаційної скарги як на підставу для оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу). Зазначає, що оскаржує судові рішення з підстав неповного з`ясування судами обставин, що мають значення для справи.
У вересні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що позивач знав про заповіт та ще у 2006 році звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але у зв`язку із розбіжностями у прізвищах батька та позивача, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва та запропонував позивачу звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інста