Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 447/2472/20
провадження № 61-5708св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області, виконавчий комітет Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 вересня 2021 року у складі судді Бачун О. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 19 травня 2022 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним заповіт від 09 грудня 2009 року, складений ОСОБА_3 , посвідчений секретарем виконкому Більченської сільської ради Грушецькою О. І. та зареєстрований у реєстрі за № 77.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 09 грудня 2009 року його мати ОСОБА_3 склала заповіт на користь своєї доньки - його сестри ОСОБА_2 , яким заповіла їй усе своє майно.
Зазначав, що вказаний заповіт є недійсним та таким, що суперечить чинному законодавству України, оскільки 03 листопада 2009 року ОСОБА_3 була госпіталізована до Миколаївської комунальної центральної районної лікарні з діагнозом - «гостре порушення мозгового кровообігу», де перебувала на лікуванні до 01 грудня 2009 року, а згодом на повторному лікуванні з 31 грудня 2011 року до 30 січня 2012 року та з 09 квітня 2012 року до 24 квітня 2012 року.
Вважає, що складення матір`ю оспорюваного заповіту не відповідало її внутрішній волі та свідомому бажанню, оскільки, перебуваючи у такому стані, вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Посилаючись на те, що у нього існують сумніви щодо справжності підпису матері у заповіті, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 23 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено.
За відсутності належних та допустимих доказів, які б свідчили, що підпис в оспорюваному заповіті здійснений не заповідачем, а іншою особою, а також, виходячи з недоведеності позивачем, що складання правочину не відповідало внутрішній волі його матері, суд першої інстанції відмовив у позові.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 травня 2022 року рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 вересня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області та виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області про визнання заповіту недійсним змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В інші частині рішення суду залишено без змін.
Змінюючи мотиви відмови у задоволенні вимог до міської ради та виконавчого комітету міської ради, апеляційний суд виходив із того, що вони не є належними відповідачами у спірних правовідносинах.
У решті апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц, від 17 червня 2022 року в справі № 520/7785/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 , в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Суди не з`ясували, чи підписувала ОСОБА_3 заповіт від 09 грудня 2009 року на ім`я відповідачки. При цьому, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Миколаївського районного суду Львівської області цивільну справу № 447/2472/20 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, виконавчого комітету Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу № 447/2472/20 призначено до судового розгляду.
Обставини справи
Встановлено, що 09 грудня 2009 року секретарем виконкому Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області Грушецькою О. І. посвідчено заповіт від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь її дочки ОСОБА_2 , 1959 року народження, за реєстровим № 77.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 11 лютого 2020 року, яке набрало законної сили у справі № 447/753/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: Миколаївська державна нотаріальна контора Львівської області, ОСОБА_5 , виконавчий комітет Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області про визнання заповіту недійсним, встановлено, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що передбачені статтею 203 ЦК України під час складання оскаржуваного заповіту від 09 грудня 2009 року дотримано.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що його мати не підписувала оспорюваний заповіт, у зв`язку з чим просив визнати його недійсним.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 23 вересня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 19 травня 2022 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц, від 17 червня 2022 року в справі № 520/7785/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильно