Постанова
Іменем України
24 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 161/2908/21
провадження № 61-454св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Луцька міська рада,
третя особа - Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Раулець Мариною Миколаївною , на постанову Волинського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Матвійчук Л. В., Шевчук Л. Я.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луцької міської ради Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Позов мотивований тим, що він служить священником у Свято-Успенській релігійній громаді Української Православної церкви с. Шепель Луцького району з 25 січня 1993 року.
Колективне сільськогосподарське підприємство «Шепель» (далі - КСП «Шепель»), будуючи будинки для спеціалістів господарства у 1994 році, розпочало будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 , яке закінчилося у 1995 році. Станом на 1995 рік будівельна організація, яка здійснювала будівництво, звела лише «коробку» будинку. Оскільки на той момент у позивача було відсутнє житло, керівництво КСП «Шепель» запропонувало йому завершити будівництво будинку (накриття даху, облицювальні роботи, проведення світла, води) за власний кошт.
Навесні 1996 року позивач сплатив у касу КСП «Шепель» за виконані роботи по зведенню коробки будинку по АДРЕСА_1 10 000 тисяч купонів.
Завершивши будівельні роботи, у 1997 року позивач із сім`єю оселився у спірному будинку, де вони проживають донині.
У 1998 році ОСОБА_1 за сумісництвом прийнятий у КСП «Шепель» начальником ПСО. Керівництво КСП «Шепель» запропонувало внести решту коштів, витрачених на будівництво будинку, частинами, проводячи відрахування із заробітної плати, яку позивач отримував, працюючи у КСП «Шепель».
Під час газифікації села Шепель, позивач замовив робочий проект та в подальшому підключив будинок до газопостачання, уклав договір на користування електричною енергією для побутових потреб.
19 лютого 2019 року позивачу стало відомо, що рішенням Шепельської сільської ради Волинської області № 19/5 від 14 січня 2020 року за заявою парафіян Шепельської Української Православної церкви вирішено будинок, в якому проживає позивач та його сім`я, передати з балансу сільської ради на баланс церковної общини. У даному рішенні зазначено також балансову вартість переданого будинку, яка становила 51 358 грн, знос - 1 559 грн. Балансова вартість будинку на 01 січня 2002 року складала 49 799 грн.
При перевірці архівних протоколів сесій за 1996-2000 роки, 2002 рік та засідань виконавчого комітету Шепельської сільської ради за 1996-2002 роки відомостей про взяття на баланс Шепельської сільської ради будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено.
У 2000 році КСП «Шепель» реорганізовано у Сільськогосподарський виробничий кооператив «Шепель» (далі СГВК «Шепель»).
Доказів, які б засвідчували добровільну згоду правонаступника КСП «Шепель» - СГВК «Шепель» на передачу спірного об`єкту до комунальної власності територіальної громади Шепельської сільської ради або доказів наявності правових підстав для набуття Шепельською сільською радою права власності не існує.
Рішення сесії Шепельської сільської ради про взяття на баланс житлового будинку АДРЕСА_1 відсутнє. Отже, належної підстави для взяття на баланс Шепельської сільської ради у комунальну власність спірного будинку немає.
Позивач добросовісно заволодів спірним будинком, вселився та користується ним, утримує будинок у належному стані, провів ремонт, уклав самостійно договори з комунальними службами, відкрито та безперебійно володіє житлом близько 27 років, отже, вважає, що набув право власності за набувальною давністю.
Позивач просив:
визнати незаконним та скасувати рішення Шепельської сільської ради Луцького району Волинської області від 14 січня 2002 року в частині передачі будинку АДРЕСА_1 , в якому проживає священик ОСОБА_1 , з балансу сільської ради на баланс церковної общини,
визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2021 року позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення Шепельської сільської ради Луцького району Волинської області № 19/5 від 14 січня 2002 року в частині передачі будинку АДРЕСА_1 , в якому проживає священик ОСОБА_1 , з балансу сільської ради на баланс церковної общини.
Визнано право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, а саме будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Вирішено питання щодо стягнення судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, суд першої інстанції виходив з того, що рішення СГВК «Шепель» про передачу на баланс сільської ради майна, яке було на його балансі, зокрема будинку АДРЕСА_1 , відсутнє, тому правових підстав для взяття на баланс Шепельської сільської ради у комунальну власність вищевказаного будинку не встановлено. Окрім того, акт приймання-передачі житлового фонду у комунальну власність від 01 жовтня 2000 року не є належним підтвердженням факту переходу спірного будинку у комунальну власність, оскільки за своїм змістом такий акт носить інформацію щодо обстеження будинку та оціночної вартості такого майна. Суд першої інстанції зробив висновок, що, оскільки передача будинку з балансу СГВП «Шепель» на баланс Шепельської сільської ради відбулась з порушеннями чинного станом на день його передачі законодавства, подальша передача сільською радою 14 січня 2002 року будинку АДРЕСА_1 на баланс церковної общини не має достатніх правових підстав. ОСОБА_1 проживає у спірному будинку від дня його побудови, є його фактичним володільцем, зареєстрований у такому житлі разом зі своєю сім`єю, отже, скасування рішення Шепельської сільської ради № 19/5 від 14 січня 2002 року в частині передачі будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , на баланс церкви є належним способом захисту порушеного права та інтересу позивача.
Також суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для застосування позовної давності до вищевказаної позовної вимоги, оскільки представник позивача - адвокат Раулець М. М. отримала копію оспорюваного рішення 19 лютого 2019 року. Натомість надана представником відповідача копія протоколу п`ятої позачергової сесії Шепельської сільської ради сьомого скликання, не містить даних про те, що ОСОБА_1 ознайомився зі змістом/та або текстом рішення сільської ради № 19/5 від 14 січня 2002 року про передачу будинку на баланс релігійної общини, яке є предметом оскарження. З копії даного протоколу встановлено, що при обговоренні питання № 4 «...сільський голова Новосад Л. С. повідомила про те, що надійшла заява місцевого священика ОСОБА_1 щодо приватизації земельної ділянки, на якій знаходиться будинок (переданий на громаду)», участь у голосуванні брав і сам ОСОБА_1 як депутат сільської ради, усі депутати утримались від голосування. Встановити на яку саме громаду передано будинок зі змісту даного протоколу не можливо. Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок, що позивачем не пропущено позовну давність при зверненні до суду із вказаною позовною вимогою.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності за позивачем, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 правомірно прийняв та відкрито користується майном, право власності на яке не зареєстроване за жодною з осіб, протягом тривалого строку (більше 10 років), отже, позивач є добросовісним набувачем такого майна. Іншого житла позивач не має, проживає у будинку по АДРЕСА_1 з 1998 року і по час розгляду справи. Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що ним здійснювалось істотне покращення майна протягом усього періоду проживання в спірному житлі. Окрім того, факт того, що позивачем протягом тривалого часу у період з 1996 року виплачувалась на користь СГВК «Шепель» вартість будинку, спочатку частково в грошовій одиниці - купони, а потім, під час роботи позивача за сумісництвом в СГВК на посаді начальника ПСО - шляхом відрахування із заробітної плати на користь СГВК, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу третьої особи Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» задоволено частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2021 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області», про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішення сільської ради, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачу було відомо або принаймні повинно було бути відомо про існування рішення про передачу будинку релігійній громаді. Отже,суд першої інстанції, в порушення вимог статей 261, 267 ЦПК України, не застосував позовну давність, зробивши хибний висновок про те, що строк не пропущений.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за набувальною давінстю, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач тимчасово, будучи священником, користувався житловим будинком по АДРЕСА_2 , знаючи, що даний будинок належить Релігійній громаді, даний факт суперечить принципу добросовісності володіння цим майном, оскільки добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання за позивачем права власності на житловий будинок за набувальною давністю суперечить вимогам чинного законодавства. Посилання в рішенні суду першої інстанції на те, що позивачем здійснювалось істотне покращення майна протягом усього періоду проживання в такому житлі, а також те, що ним періодично виплачувалися грошові кошти за будинок на користь СГВК «Шепель», на думку суду апеляційної інстанції, є безпідставними, оскільки дані обставини не впливають на підстави і предмет позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника Раулець М. М. , у якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 липня 2021 року залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що в апеляційній скарзі третьої особи відсутні доводи щодо незаконності рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Всупереч принципу диспозитивності та вимогам частини третьої статті 303 ЦПК України 2004 року апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги. Посилання апеляційного суду на те, що цим самим усувається істотне порушення закону, допущене міськрайонним судом, є неправильним тлумаченням повноважень апеляційного суду при виході за межі доводів апеляційної скарги. Як вбачається із матеріалів справи, третя особа Релігійна організація «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної Церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» в апеляційному порядку не оскаржували рішення суду першої інстанції в частині застосування позовної давності, в частині визнання права власності за набувальною давністю на майно, а тому відсутні підстави для розгляду зазначених вимог. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме, статті 256, 261, 267 ЦК України, не перевірив правильності висновків суду першої інстанції щодо позовної давності, тим самим не встановив фактичних обставин, від яких залежить правильне застосування цих норм та вирішення спору. Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 в період з 03 листопада 2010 року по 10 листопада 2020 року був депутатом Шепельської сільської ради, тому міг довідатись про передачу спірного майна на баланс церковної общини. Згідно показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які містяться в матеріалах цивільної справи, про обставини свідкам стало відомо від інших жителів села Шепель, проте, від кого саме, вони не вказують. Судом першої інстанції правомірно встановлено, що з моменту створення спірне нерухоме майно не було зареєстроване у встановленому законом порядку, не виготовлена технічна документація, як того вимагає стаття 331 ЦК України, в подальшому право власності на нього також не реєструвалось, а тому фактично право власності на таке майно не зареєстроване у встановленому законом порядку, що унеможливлює встановлення судом станом на день розгляду справи дійсного власника такого майна. Втручання з боку сільської ради є незаконним, оскільки встановлено безпідставність та відсутність законних підстав для передачі та прийняття у комунальну власність спірного об`єкту. Позивач добросовісно заволодів спірним будинком, вселився та користується ним, утримує його у належному стані, провів ремонт, уклав самостійно договори з комунальними службами, відкрито та безперервно володіє ним близько 27 років, отже він набув права власності на спірний будинок за набувальною давністю.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі № 161/2908/21, витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітні 2022 року матеріали цивільної справи № 161/2908/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відзив Релігійної організації «Релігійна громада Успіння Пресвятої Богородиці Православної церкви України села Шепель Луцького району Волинської області» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , який підписаний представником Раулець М. М. , на постанову Волинського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, залишено без розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 24 січня 2022 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 335/10676/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 15 грудня 2021 року у справі № 935/1922/19, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, від 02 серпня 2019 року у справі № 915/845/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 25 січня 1993 року призначений настоятелем Церкви Успіння Божої Матері с. Шепель Луцького району.
В 1996 році з дозволу керівництва КСП «Шепель» та рішенням загальних парафіяльних зборів Релігійної громади його було поселено для проживання в житловий будинок АДРЕСА_2 .
Згідно витягу з погосподарської книги № 2 за 1998 рік Заборольської (правонаступник - Шепельської) сільської ради Луцького району по особовому рахунку № НОМЕР_1 будинок з надвірними будівлями і спорудами (по АДРЕСА_2 ) належить колективному господарству і знаходиться в с. Шепель Луцького району.
Відповідно до копії акту приймання-передачі житлового фонду у комунальну власність 01 жовтня 2000 року здійснено обстеження будинку в с. Шепель, в якому проживає ОСОБА_1 , площею 120 кв. м, такий будинок належав СГВК «Шепель», оціночна вартість будинку - 51 357,91 грн, рік введення в експлуатацію будинку - 1996 рік.
З копії рішення Шепельської сільської ради Луцького району Волинської області №19/5 від 14 січня 2002 року вбачається, що житловий будинок, в якому проживає священник, передано з балансу Шепельської сільської ради на баланс церковної общини.
З копії погосподарської книги № 2 Шепельської сільської ради с. Шепель на 2001-2005 роки вбачається, що спірний житловий будинок належить сільській раді.
З копії витягу з погосподарської книги № 1 за 2007 рік Заборольської (Шепельської) сільської ради Луцького району по особовому рахунку № НОМЕР_2 будинок з надвірними будівлями і спорудами належить церковній общині і знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно копії витягу з погосподарської книги № 1 за 2019 рік Заборольської (правонаступник Шепельської) сільської ради Луцького району по особовому рахунку № НОМЕР_3 будинок з надвірними будівлями і спорудами належить до комунальної власності Заборольської (правонаступник - Шепельської) сільської ради Луцького району, знаходиться в АДРЕСА_2 , рік побудови - 1995.
В протоколах загальних зборів СГВК «Шепель» за 2000-2002 роки рішення про передачу будинку в селі Шепель Луцького району, в якому проживає священик з балансу СГВК «Шепель» на баланс Шепельської сільської ради немає.
Згідно копії довідки Державного архіву Волинської області від 19 лютого 2019 року, в перевірених протоколах сесії Шепельської сільської ради Луцького району за 1996-2000, 2002 роки та засідань виконавчого комітету Шепельської сільської ради за 1996-2000, 2002 роки відомостей про взяття на баланс Шепельської сільської ради будинку, в якому проживає священик, не виявлено.
Згідно копії довідки Державного архіву Волинської області від 27 лютого 2019 року, в