ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/3001/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Дерлі І. І.
за участю представників учасників:
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
третьої особи - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Березанської міської ради Київської області
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 (колегія суддів: Агрикова О. В. - головуючий, Чорногуз М. Г., Мальченко А. О.)
за позовом Фермерського господарства "Олена К"
до Березанської міської ради Київської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1
про визнання недійсним рішення № 309-24-VIII від 23.09.2021,
ВСТАНОВИВ:
1. Історія справи
1.1. У 2021 році Фермерське господарство "Олена К" (далі - ФГ "Олена К", Позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Березанської міської ради Київської області (далі - Рада, Відповідач) про визнання недійсним рішення № 309-24-VIII від 23.09.2021.
1.2. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2022 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
1.3. Не погодившись із прийнятим рішенням, ФГ "Олена К" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
1.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2022 у справі №911/3001/21 та прийнято нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
1.5. 18.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ФГ "Олена К" надійшло клопотання про прийняття додаткової постанови щодо стягнення судових витрат. Наведене клопотання Позивача про розподіл судових витрат мотивовано тим, що заявником понесено витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких він вважає співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
1.6. 25.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Відповідача надійшли заперечення на клопотання про ухвалення додаткового рішення, в яких Березанська міська рада Київської області зазначала, що сума витрат, заявлених у клопотанні, не співмірна, завищена та не обґрунтована. Зокрема, Відповідач звертав увагу, що суми вказані в актах не відповідають дійсності, а саме щодо витраченого часу та вартості однієї години роботи адвоката.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 задоволено заяву Позивача про прийняття додаткового рішення у справі №911/3001/21. Стягнуто з Березанської міської ради Київської області на користь Фермерського господарства "Олена К" судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в судах першої та апеляційної інстанцій, в розмірі 78 000,00 грн.
2.2. Зазначена додаткова постанова обґрунтована тим, що з доказів, наданих Позивачем на підтвердження здійснених судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, вбачається понесення ФГ "Олена К" витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі у вказаних судах у розмірі 78 000, 00 грн, що, у свою чергу, є розумним розміром витрат Позивача на послуги адвоката. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що розмір витрат на послуги адвоката є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами, наданими послугами, витраченим часом та обсягом наданих послуг, що відповідає критеріям розумності, справедливості.
Водночас, апеляційний суд визнав необґрунтованими заперечення Відповідача стосовно того, що суми, вказані в актах, не відповідають дійсності (щодо розрахунків витраченого часу та вартості однієї години роботи адвоката), оскільки сторонами в п. 7.1.2. договору, укладеного між Адвокатським об`єднанням "СЕНСУМ" та Фермерським господарством "Олена К", було погоджено, що за бажанням клієнта гонорар узгоджується до надання правової допомоги та є однією з умов заявки клієнта. У даному випадку сторони скористались вказаним пунктом договору, і Позивач, подаючи заявки, встановив фіксований розмір гонорару за правову допомогу в місцевому та апеляційному суді, а саме 42 000,00 грн та 36 000,00 грн відповідно. Тому посилання Відповідача на систему тарифів адвокатського об`єднання, що встановлена в додатку 2 до зазначеного договору, є безпідставним.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Рада просить скасувати оскаржувану додаткову постанову.
3.2. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані, зокрема, тим, що, на думку заявника, сума витрат на професійну правничу допомогу, стягнута апеляційним судом, є завищеною та необґрунтованою, оскільки не відповідає дійсності щодо витраченого часу та вартості однієї години роботи адвоката. Також скаржник посилається на скрутний матеріальний стан.
При цьому заявник посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, викладених в постановах від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, у аналогічних правовідносинах.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить відмовити у повному обсязі в її задоволенні та постановити відповідне судове рішення.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України та відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
4.3. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
4.4. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
4.5. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
4.6. Згідно з частинами першою - четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
4.7. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
4.8. Частинами п`ятою, шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
4.9. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
4.10. У частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
4.11. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) пов`язаність цих витрат з розглядом справи;
2) обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
4.12. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
4.13. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
4.14. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
4.15. Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення
4.16. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.
4.17. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28, 29);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
4.18. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Г