ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 909/13/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківській області від 12.01.2022
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022
у справі № 909/13/22
за заявою Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області
до Житлово-експлуатаційної організації № 9
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
До Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - Управління) із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Житлово-експлуатаційної організації № 9.
Короткий зміст ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2022 у справі № 909/13/22 повернуто заяву Управління про відкриття провадження у справі про банкрутство Житлово-експлуатаційної організації № 9.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 ухвалу місцевого господарського суду від 12.01.2022 у справі № 909/13/22 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що Управління утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ДПС), не є самостійною юридичною особою, а входить до складу цієї служби, тому у силу приписів статей 4, 44, 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не має процесуальної дієздатності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з вищезазначеними судовими рішеннями, Управління (скаржник) подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило оскаржувані ухвалу та постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківській області.
В обґрунтування доводів скаржник вказував на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що полягало, серед іншого, у залишенні судами поза увагою обставин того, що Управління має всі повноваження бути самостійною стороною у справі, як окремий орган державної влади, в тому числі, звертатися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник зазначив, що підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій застосували положення частин першої-третьої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 24.11.2021 у справі № 910/16246/18, від 08.06.2022 у справі №911/84/21.
Також у питанні права звернення до суду та процесуального статусу позивача посилався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 25.06.2019 у справі №910/17792/17.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Іншим учасником справи відзиву на касаційну скаргу не подано, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
Касаційне провадження
05.09.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 909/13/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Жуков С.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2022.
06.09.2022 суддею касаційного суду Ткаченко Н.Г. подано заяву про самовідвід у справі № 909/13/22 в порядку пункту 1 частини першої статті 35 ГПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2022 заяву судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ткаченко Н.Г. про самовідвід у справі № 909/13/22 задоволено; справу передано на повторний автоматизований розподіл між суддями.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 26.09.2022, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління на ухвалу Господарського суду Івано-Франківській області від 12.01.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2022 у справі №909/13/22; ухвалено здійснити їх перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пєскова В.Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. -головуючий, Жуков С.В., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Предметом касаційного дослідження є питання правомірності повернення заяви відокремленого підрозділу ДПС про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, ураховуючи встановлений судами факт відсутності у цього державного органу процесуальної дієздатності.
Як зазначено вище, повертаючи заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Управління утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС, не є самостійною юридичною особою, входить до складу ДПС, а тому не може брати самостійно участь у справі як окремий самостійний суб`єкт господарювання.
Проте, суд касаційної інстанції не може погодитися з вказаними висновками, як такими, що зроблені за неповного встановлення фактичних обставин справи та невірного тлумачення правових норм, що полягає у такому.
Статтею 1 ГПК України визначено, що цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
21.10.2019 введено в дію КУзПБ від 18.10.2018 № 2597-VIII, згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
Частиною першою статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (частина перша статті 45 ГПК України).
Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 52 ГПК України (процесуальне правонаступництво) визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Публічним правонаступництвом є повне або часткове передання владних функцій від одного суб`єкта владних повноважень до іншого внаслідок припинення первісного суб`єкта або повного чи часткового припинення його владних функцій. Публічне правонаступництво передбачає також перехід у встановлених законодавством випадках прав і обов`язків одного суб`єкта владних повноважень іншому.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16 зазначив, що правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної комп