ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №280/3607/20
адміністративні провадження № К/9901/17850/21, № К/9901/19159/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 280/3607/20
за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року (суддя Калашник Ю.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року (суддя-доповідач - Чередниченко В.Є., судді: Іванов С.М., Панченко О.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, у якому, після об`єднання позовів та прийняття уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора (по тексту - Друга кадрова комісія) від 09 квітня 2020 року № 312 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки»;
- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області від 29 квітня 2020 року № 731к про звільнення позивача з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII);
- поновити позивача в органах прокуратури на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури з 01 травня 2020 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, з урахуванням змін в оплаті праці працівників прокуратури і одночасно без урахування обов`язкових відрахувань;
- стягнути з відповідачів судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
2. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що з 17 липня 2006 року працював в органах прокуратури, зокрема, на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області - з 14 січня 2016 року. Водночас, наказом прокурора Запорізької області №731к від 29 квітня 2020 року його звільнено із займаної посади на підставі рішення Другої кадрової комісії від 09 квітня 2020 року № 312. Позивач не погоджується та вважає протиправними висновки відповідачів щодо наявності підстав для його звільнення з органів прокуратури України, оскільки відповідачами порушено процедуру проведення атестації. З-поміж іншого, позивач посилався на те, що Друга кадрова комісія прийняла рішення про складання прокурорами регіональних прокуратур двох іспитів в один день, чим позбавила позивача можливості належним чином підготуватися до другого етапу атестації. Вважає, що проведення двох етапів атестації в один день є безпідставним, оскільки такий порядок встановлює більш складні умови їх проходження у порівнянні з кандидатами на прокурорські посади в Офіс Генерального прокурора. Також позивач посилався на незаконність рішення Другої кадрової комісії через зміну її складу в процесі проведення атестації. Вказує, що у процесі прийняття рішення щодо результатів іспиту приймали участь особи, не уповноважені на вчинення таких дій. Так, тестування на загальні здібності та навички проводилося не відповідними кадровими комісіями, а ТОВ «Сайметрікс-Україна». Також позивач вказував, про наявність технічних збоїв та некоректної роботи комп`ютерної техніки, однак відповідачем-1 відмовлено у проходженні позивачем повторного тестування. Окрім того, відповідачем-1 не надано доказів на підтвердження того, що його відповіді є дійсно неправильними. За таких обставин ОСОБА_1 уважає, що рішення Другої кадрової комісії від 09 квітня 2020 року № 312 про неуспішне проходження ним атестації підлягає скасуванню.
3. Одночасно позивач вказував на протиправність наказу № 731к від 29 квітня 2020 року з тих мотивів, що в цьому наказі не конкретизовано підстави його звільнення. Крім того, на дату прийняття спірного наказу реорганізації чи ліквідації прокуратури Запорізької області не відбувалося, що, на думку позивача, свідчить про протиправність такого наказу.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року позов задоволено.
5. Визнано протиправним та скасовано рішення Другої кадрової комісії від 09 квітня 2020 року № 312 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки». Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Запорізької області від 29 квітня 2020 року № 731к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII з 30 квітня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області, з 30 квітня 2020 року. Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи за період з 30 квітня 2020 року по 18 січня 2021 року в розмірі 250 508,93 грн. Стягнуто на користь ОСОБА_1 солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць.
6. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення Другої кадрової комісії від 09 квітня 2020 року № 312 не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки комісією не було надано оцінку всім обставинам, що передують прийняттю рішення, зокрема і обставинам, викладеним у зверненні позивача. Окружний суд зауважив, що відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації, мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, слугує підставою для його скасування. У свою чергу, це покладає на кадрові комісії обов`язок обґрунтувати рішення про проходження або не проходження атестації прокурором в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується. З огляду на це суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення кадрової комісії та наявність підстав для його скасування.
7. Водночас, судом першої інстанції визнано необґрунтованими доводи позивача щодо порушення процедури тестування (два етапи тестування в один день, тощо), оскільки останній погодився на запропоновані умови проходження тестування та жодних зауважень до початку тестування не висловлював, зокрема і щодо відкладення другого етапу тестування на іншу дату.
8. Надаючи оцінку наказу про звільнення позивача Запорізький окружний адміністративний суд зазначив, що Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX) передбачено переведення прокурорів, зокрема у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду. При цьому наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17).
9. Понад те суд установив, що станом на час звільнення позивача реорганізація чи ліквідація органу прокуратури, де працював позивач, не відбувалася, а також відповідачами не доведено скорочення кількості прокурорів, що в сукупності вказує на протиправність оспорюваного наказу.
10. Вирішуючи позову вимогу про поновлення на посаді, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 необхідно поновити в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді рівнозначній тій, яку він займав до незаконного звільнення, а саме на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області.
11. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд здійснив виходячи із приписів Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, застосувавши коефіцієнт підвищення посадового окладу відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів».
12. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, окружний суд виходив з того, що визначення вартості послуг адвоката є неспівмірними, зокрема з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Тож судові витрати на правничу допомогу у сумі 13 500,00 грн є необґрунтованими та не можуть бути стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Натомість, співмірними є витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
13. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 15 квітня 2021 року скасував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі №280/3607/20 та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково.
14. Визнав протиправним та скасував рішення Другої кадрової від 09 квітня 2020 року №312 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки». Визнав протиправним та скасував наказ прокурора Запорізької області № 731к від 29 квітня 2020 року щодо звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. Поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області. Стягнув із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2020 по 15 квітня 2021 в сумі 260 451,11 грн, що визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів та без урахування вже виплачених сум. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 440,40 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн із кожного.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Другої кадрової комісії № 312 від 09 квітня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки» є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з тим зауважив, що оскільки наказ прокурора Запорізької області № 731к від 29 квітня 2020 року виданий на підставі указаного рішення Другої кадрової комісії, то такий наказ також є протиправним та підлягає скасуванню.
16. Між тим, суд апеляційної інстанції констатував помилковість висновку Запорізького окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області
17. За висновком апеляційного суду, поновлення позивача у такий спосіб за наявності у відповідача-1 права прийняти рішення щодо цього з певною свободою розсуду, передбаченою пунктом 18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ є втручанням у дискреційні повноваження керівника Запорізької обласної прокуратури, а отже є передчасним та помилковим. Окрім того, ураховуючи конструкцію частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) позивач повинен бути поновлений на тій самій посаді в тому ж самому органі, з якого його було звільнено.
18. Щодо вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Третій апеляційний адміністративний суд зазначив, що судом першої інстанції неправильно здійснено розрахунок середнього заробітку, оскільки помилково застосовано положення пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, який було виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1213 від 09 грудня 2020 року.
19. Окрім указаного, суд апеляційної інстанції змінив рішення Запорізького окружного адміністративного суду в частині визначення розміру судових витрат, присуджених на користь ОСОБА_1 , оскільки статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не передбачено солідарного стягнення судових витрат, а отже стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури підлягають судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 440,40 грн із кожного відповідача.
20. В іншій частині Третій апеляційний адміністративний суд погодився з позицією та висновками суду першої інстанції.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг та їхній рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
21. 17 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
22. Рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються Офісом Генерального прокурора з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
23. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржник вказує, що порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права полягає у неправильному тлумаченні пунктів 7, 9, 16, підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 1 частини першої, частини третьої статті 16 Закону № 1697-VІІ, пункту 8 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221), статті 235 КЗпП України, а порушення процесуального права - у неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.
24. Автор касаційної скарги покликається на те, що за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки (другий етап атестації) ОСОБА_1 набрав 87 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93), і його не допущено до проходження співбесіди. Тестування з використанням комп`ютерної програми позивачем було завершено, під час проведення тестування відповідний акт про дострокове завершення тестування з незалежних від членів комісії та прокурора причин щодо позивача не складався. Позивач жодних заяв до комісії в день проходження тестування не подавав та фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації. Таким чином саме набрання позивачем 87 балів із 93, які є необхідні для допуску до наступного етапу атестацією, і є мотивом для прийняття рішення Другої кадрової комісії.
25. Також касатор вказує, що ОСОБА_1 звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у порядку, передбаченому пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, тобто у зв`язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації. Для звільнення у такому випадку важливим є не юридичний факт ліквідації, реорганізації органу прокуратури чи скорочення кількості прокурорів, а один із юридичних фактів, передбачених у пункті 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ. При цьому, на думку скаржника, висновки Верховного Суду у справі № 815/1554/17, на які у своєму рішенні посилається суд першої інстанції, , не є застосованими при розгляді цієї справи, оскільки є відмінними за нормативним регулюванням та фактичними обставинами.
26. Касатор зауважує, що Верховний Суд не викладав висновки щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо наявності чи відсутності підстав для скасування рішення кадрової комісії та наказу прийнятого на підставі рішення кадрової комісії про звільнення прокурора, який неуспішно склав іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, тобто з підстав, передбачених підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
27. Крім того відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ стосовно визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до регіональних прокуратур лише в разі успішного проходження атестації; пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим Порядком; пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів; пункту 17 щодо повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
28. Також у касаційній скарзі відповідач висловлює незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій у частині визначення дати початку вимушеного прогулу ОСОБА_1 та розміру середнього заробітку. Зазначає, що початком вимушеного прогулу позивача є 01 травня, а не 30 квітня 2020 року. В свою чергу, оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. В даному випадку це постанова Уряду від 31 травня 2012 року № 505.
29. Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів» затверджено посадові оклади прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур. Прийняття окремої постанови № 1155 передбачало розмежування оплати праці саме для тих прокурорів, які успішно пройшли атестацію та можуть бути переведені на посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур або які взяли участь у відкритому конкурсі на вакантні посади в Офісі Генерального прокурора, обласні та окружні прокуратури, про що вказано у пояснювальній записці до цієї постанови.
30. На підставі викладеного касатор уважає безпідставним застосування судом першої інстанції коефіцієнту підвищення посадового окладу прокурора обласної прокуратури.
31. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
32. 24 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, у якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
33. У касаційній скарзі вказано, що судові рішення підлягають скасуванню через порушення норм матеріального права, що полягає у неправильному тлумаченні пунктів 7, 9, 16, підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, пункту 1 частини першої, частини третьої статті 16 Закону № 1697-VІІ, пункту 8 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок №221), а порушення процесуального права - у неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення.
34. Також зазначено, що дана касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема, наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 17 щодо визначеної Законом 113-ІХ дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурором атестації.
35. Аргументи скаржника є аналогічними тим, що наведені у касаційній скарзі Офісу Генерального прокурора, за виключенням доводів щодо незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій у частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В указаній частині Запорізька обласна прокуратура жодних обґрунтувань не наводить.
36. Ухвалою від 24 червня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
37. У відзивах на касаційні скарги ОСОБА_1 , посилаючись на законність та обґрунтованість постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року, просить скарги Офісу Генерального прокурора та Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін. Викладена у відзиві позиція ґрунтується на висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 03 червня 2021 року у справі № 640/9398/20, від 24 червня 2021 року у справі № 280/5009/20, від 31 березня 2021 року у справі № 580/2357/20, які, на думку позивача, підлягають врахуванню у спірних правовідносинах та підтверджують правильність висновків судів попередніх інстанцій за результатами вирішення справи.
38. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2022 року відмовлено Офісу Генерального прокурора в задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 280/3607/20.
39. Ухвалою від 27 жовтня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
40. Позивач проходив службу в органах прокуратури з 17 липня 2006 року.
41. Наказом прокурора Запорізької області від 14 січня 2016 року № 25ц позивача призначено на посаду прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області.
42. 08 жовтня 2019 року позивачем на ім`я Генерального прокурора подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
43. За результатами тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора позивач набрав 86 балів та був допущений до наступного етапу атестації - анонімного тестування на загальні здібності та навички.
44. В свою чергу, за результатами тестування на загальні здібності та навички з використання комп`ютерної техніки, позивач набрав середньоарифметичний бал - 87 із мінімально необхідного 93.
45. Протоколом № 5 засідання Другої кадрової комісії від 09 квітня 2020 року позивачу відмовлено у призначенні нового дня складання іспиту та ухвалено рішення про неуспішне проходження атестації та затверджено Додаток № 2 зі списком осіб, які не пройшли іспит у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки набравши менше 93 балів, серед яких під номером 7 зазначений ОСОБА_1 , кількість балів - 87.
46. 09 квітня 2020 Другою кадровою комісією прийнято рішення № 312, в якому зазначено, що прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрав 87 балів, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту, у зв`язку з чим не допускається до етапу проходження співбесіди. У зв`язку з цим прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.
47. 29 квітня 2020 року прокурором Запорізької області видано наказ № 741к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні Запорізької області з 30 квітня 2020 року. Підстава: рішення кадрової комісії № 2.
V. Нормативне регулювання
48. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
49. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
50. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
50. За змістом статей 2, 5-1 КЗпП України право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
51. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
52. Законом № 1697-VII (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
53. Згідно зі статтею 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
54. За приписами частини тертої статті 16 Закону № 1697-VII прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
55. Пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
56. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 113-IX (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII внесено зміни. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ. Також, у тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури» відповідно.
57. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.