ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 160/13314/19
адміністративне провадження № К/9901/8320/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 (суддя Тулянцева І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 (судді: Лукманова О.М. (головуюча), Божко Л.А., Дурасова Ю.В.) у справі №160/13314/19 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач, податковий орган) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просило стягнути з відповідача податковий борг у сумі 148617,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у відповідача податкового боргу у розмірі 148 617,31 грн., в т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі - 137 198,29 грн., військового збору у сумі - 11 419,02 грн., який виник внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, та пені, нарахованої відповідно до статті 129 Податкового кодексу України. Протягом 60 днів після направлення податкової вимоги платник податків заборгованість не погасив, у зв`язку із чим позивачем вчинено заходи щодо стягнення такої суми у судовому порядку.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 30.03.2020 позовні вимоги задовольнив, дійшовши висновку про їх обґрунтованість, з огляну на відсутність заперечень відповідача щодо суми податкового боргу та доказів оскарження податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги.
Відповідачем подано апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що податкові повідомлення-рішення від 03.12.2018 №0564571304, №0564561304, №0564591304 було ним оскаржено в адміністративному порядку, за результатами якого Державною фіскальною службою України не направлено у встановлені законодавством строки рішення про результати розгляду скарги, у зв`язку із чим скарга вважається задоволеною згідно із пунктом 56.9 статті 56 Податкового кодексу України. Зважаючи на наведені обставини, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення суми податкового боргу, яка виникла на підставі оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 08.10.2020 залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 - без змін, аргументуючи свої висновки ненаданням відповідачем доказів скасування податкових повідомлень-рішень, на підставі яких було сформовано грошові зобов`язання, та доказів скасування податкової вимоги. При цьому, судом відхилено доводи ОСОБА_1 про відсутність узгодженого грошового зобов`язання та не інформування його податковим органом про наявність у нього податкового боргу, оскільки поштові відправлення направлялись за місцем його проживання та відповідно до чинного законодавства є такими, що вручені.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що полягає у неповному з`ясуванні обставин справи, а також незастосування судами норми матеріального права (пункту 56.9. статті 56 Податкового кодексу України), яка мала бути застосована до спірних правовідносин, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Як підставу касаційного оскарження відповідач вказує незастосування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №826/500/15, про те, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого Податковим кодексом України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня.
Скаржник наголошує й на тому, що при розгляді даної справи судами не перевірено чи дотримано контролюючим органом такий строк та чи направлялось рішення про результати розгляду скарги відповідача.
По суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо узгодження суми грошового зобов`язання, оскільки податкові повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку та докази направлення податковим органом рішення про результати розгляду скарги відсутні, у зв`язку з чим такі рішення вважаються скасованими та, відповідно, грошове зобов`язання є неузгодженим і сплаті не підлягає.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 на податкові повідомлення-рішення Державною фіскальною службою України прийнято рішення про відмову у її задоволенні. Дане рішення направлено на адресу платника податків, однак лист повернувся «за закінченням терміну зберігання». Вважає вимоги касаційної скарги необґрунтованими та просить залишити судові рішення першої і апеляційної інстанції без змін.
Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги та підстав касаційного оскарження за правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд виходить із такого.
Судами встановлено, що згідно наказу №4511-п від 08.08.2018 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої 05.10.2018 складено акт №59376/04-36-13-04/ НОМЕР_1 . Перевіркою встановлено порушення: підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті179 Податкового кодексу України внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік.; абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - не нараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 92321,78 грн. та військовий збір у сумі 7693,48 грн. за 2016 рік на отримане додаткове благо у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом.
На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 13.12.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення: №0564571304 форми «Р» про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 115402,23 грн., в тому числі за основним платежем 92321,78 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 23080,45 грн.; №0564561304 форми «ПС» про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 170 грн. за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; №0564591304 форми «Р» про збільшення грошового зобов`язання з військового збору у сумі 9660,85 грн., в тому числі за основним платежем 7693,48 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 1923,37 грн.
У зв`язку із непогашенням позивачем суми заборгованості, контролюючим органом нарахована пеня у сумі 23428,23 грн.
Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 16.05.2019 сформовано вимогу №278710-55 про сплату боргу на загальну суму 148 894,79 грн., яку направлено за податковою адресою ОСОБА_1 .
Податковий борг відповідач не сплатив, що стало підставою для звернення контролюючого органу до суду із позовом про стягнення такого боргу.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України, які застосовуються в редакції, чинній на момент спірних правовідносин.
Згідно з визначенням, наведеним в підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Стаття 36 Податкового кодексу України передбачає, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання; або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим кодексом або законами з питань митної справи.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до пункту 57.3 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпоч