ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 808/3844/14
адміністративне провадження № К/9901/41181/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року (головуючий суддя Лазаренко М.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року (головуючий суддя Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Гімон М.М.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
В червні 2014 року Приватне акціонерне товариство «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» (далі - позивач, ПрАТ «ЗЕРЗ») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (яку ухвалами Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року замінено відповідно на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС та Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - відповідач, СДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2014 року: №0000564810 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 968706 грн, в тому числі за основним платежем 645989 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 322717 грн; №0000554810 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 988972,50 грн, в тому числі за основним платежем 659315 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 329657,50 грн; №0000574810 про зменшення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 126435 грн.
Розгляд справи здійснювався неодноразово.
Так, Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 16 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.
Однак, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 жовтня 2016 року судові рішення скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що, встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв`язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази, проте, суди попередніх інстанцій залишили такі вимоги поза увагою, належним чином не перевірили реальності здійснення господарських операцій та не з`ясували чи призвели ці операції до відповідних змін майнового стану позивача, оскільки, як свідчать оскаржувані судові рішення, судами попередніх інстанцій не надано оцінки важливим твердженням відповідача, якими він обґрунтовував допущення позивачем порушень, а саме:
- відносно контрагента позивача ТОВ «КОЗАК-ІНВЕСТ» порушено кримінальне провадження за фактом ухилення від сплати податків;
- у контрагентів позивача відсутні необхідні ресурси та можливості для здійснення господарської діяльності.
Крім того, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили, чи використовувались позивачем придбані товари в межах власної господарській діяльності, а суд апеляційної інстанції, всупереч закріпленого Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) принципу офіційного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, взагалі не надав оцінки господарським операціям позивача з ТОВ «ГОЛОВНЕ НВО СХІДПРОМСЕРВІС», ТОВ «ПЕНТАКЛЬ», ТОВ «МАСТЕРТРЕЙД», ТОВ «СМК-ИНВЕСТ».
За наслідками нового розгляду справи Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
У період з 03 березня 2014 року по 08 травня 2014 року фахівцями СДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «ЗЕРЗ» (код ЄДРПОУ 01056273) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 16 травня 2014 року №174/28-04-48-10/01056273 (далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем, зокрема:
- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2013 року на 126435 грн;
- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 646674 грн;
- пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на 659315 грн.
На підставі зазначених висновків Акту перевірки СДПІ прийняла податкові повідомлення рішення від 03 червня 2014 року:
- №0000574810 про зменшення розміру від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 126435 грн (за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України за І квартал 2013 року);
- №0000564810, яким збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 969733,50 грн, з яких: 646674 грн - за основним платежем та 323059,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (за порушення пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпункту 140.1.7 пункту 140.1 статті 140 ПК України);
- №000554810, відповідно до якого збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 988972,50 грн, з яких 659315 грн за основним платежем та 329657,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (за порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України).
Суди встановили, що підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень стали, зокрема, висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій ПрАТ «ЗЕРЗ» з ТОВ «ГОЛОВНЕ НВО СХІДПРОМСЕРВІС», ТОВ «ПЕНТАКЛЬ», ТОВ «МАСТЕРТРЕЙД», ТОВ «СМК-ИНВЕСТ», ПФ «СТИМУЛ-В», ТОВ «УКРВЕСТ-ПРОМ», ТОВ «КОЗАК-ІНВЕСТ», ПП «ЕЛІН-2007», ПАТ «ЕЛАН», ТОВ «ТЕХНОЛОГІЯ», ТОВ «ПРОМЕСКПОТЕХ», ТОВ «ТВК «КВІК-2006».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з доведеності фактичного здійснення спірних господарських операцій та правомірності формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за спірними господарськими операціями.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС, скаржник) подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій надано неналежну правову оцінку. Вважає, що наведені в Акті перевірки обставини підтверджують неможливість виконання контрагентами взятих на себе зобов`язань перед позивачем, відповідно, здійснені операції не мали реального характеру, а надані позивачем документи не можуть вважатися первинними в розумінні закону і не надавали підприємству права на формування даних бухгалтерського і податкового обліку.
Від ПрАТ «ЗЕРЗ» надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких позивач, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій і безпідставність доводів скаржника, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Касаційна скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Як встановлено судами, відповідно до Акту перевірки допущення порушення позивачем норм податкового законодавства СДПІ пов`язувала з таким:
1) завищення витрат у період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року на загальну суму 3316853,00 грн, з яких:
- 3313247,17 грн - суми, віднесені позивачем до складу витрат за наслідками господарських операцій з контрагентами ПрАТ «ЗЕРЗ» з ТОВ «ГОЛОВНЕ НВО СХІДПРОМСЕРВІС», ТОВ «ПЕНТАКЛЬ», ТОВ «МАСТЕРТРЕЙД», ТОВ «СМК-ИНВЕСТ», ПФ «СТИМУЛ-В», ТОВ «УКРВЕСТ-ПРОМ», ТОВ «КОЗАК-ІНВЕСТ», ПП «ЕЛІН-2007», ПАТ «ЕЛАН», ТОВ «ТЕХНОЛОГІЯ», ТОВ «ПРОМЕСКПОТЕХ», ТОВ «ТВК «КВІК-2006»,
- 3606 грн - сума, віднесена позивачем до адміністративних витрат як оплата проїзду відрядженого працівника;
2) заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 659315 грн внаслідок протиправного віднесення такої суми до складу податкового кредиту у відповідний період здійснення господарських операцій з контрагентами ПФ «СТИМУЛ-В», ТОВ «УКРВЕСТ-ПРОМ», ТОВ «КОЗАК-ІНВЕСТ», ПП «ЕЛІН-2007», ПАТ «ЕЛАН», ТОВ «ТЕХНОЛОГІЯ», ТОВ «ПРОМЕСКПОТЕХ», ТОВ «ТВК «КВІК-2006».
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV), в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як передбачено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже, правові наслідки у виді виникнення у покупця права на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року; стаття 77 - в редакції з 15 грудня 2017 року) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року; стаття 77 - в редакції з 15 грудня 2017 року), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року; стаття 78 - в редакції з 15 грудня 2017 року).
Такий висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом, а в подальшому підтриманий Великою Палатою Верховного Суду за змістом постанови від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19.
Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, належно оформлені та підписані уповноваженими особами, а також містити всі необхідні реквізити й в сукупності із встановленими у справі обставинами, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Водночас сама обставина наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Слід зазначити, що Вищий адміністративний суд України, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з його контрагентами судам слід було: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
І. Досліджуючи господарські операції ПрАТ «ЗЕРЗ» з ТОВ «ГОЛОВНЕ НВО СХІДПРОМСЕРВІС», ТОВ «ПЕНТАКЛЬ», ТОВ «МАСТЕРТРЕЙД», ТОВ «СМК-ИНВЕСТ», суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, з чим податковий орган пов`язував порушення позивачем вимог податкового законодавства та у який період, що призвело до дослідження судами попередніх інстанцій доказів, які не мають відношення до спірного в цих межах питання.
1. Так, відповідно до Акту перевірки, який був предметом дослідження судами попередніх інстанцій, контролюючий орган, посилаючись на висновки акта попередньої перевірки позивача (від 10 червня 2013 року №278/25-0/01056273), дійшов висновку, що ПрАТ «ЗЕРЗ» завищило витрати на загальну суму 3351,47 грн, в тому числі: в ІІ кварталі 2013 року на 2528,13 грн; в ІІІ кварталі 2013 року на 741,47 грн; в IV кварталі 2013 року на 81,87 грн - за наслідками господарських операцій з ТОВ «ГОЛОВНЕ НВО СХІДПРОМСЕРВІС» (т.1, а.с.52).
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що між позивачем та ТОВ «ГОЛОВНЕ НВО СХІДПРОМСЕРВІС» були укладені договори поставки №120032 від 20 січня 2012 року, №120214 від 30 березня 2012 року, досліджували надані позивачем документи, які були складені у квітні, червні, серпні, вересні 2012 року, березні 2013 року. При цьому, зазначили, що постачання товару, використання його у господарській діяльності позивача, можливість постачання товару від ТОВ «ГОЛОВНЕ НВО СХІДПРОМСЕРВІС», код ЄДРПОУ 30325962, позивачу підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справі №808/5890/13-а.
Водночас, у зазначеній справі предметом перевірки були господарські операції ПрАТ «ЗЕРЗ» з ТОВ «ГОЛОВНЕ НВО СХІДПРОМСЕРВІС», які мали місце у січні - листопаді 2012 року, і є підстави вважати, що під час її розгляду оцінювались ті документи, які позивач повторно подав для дослідження у даній справі №808/3844/14.
Враховуючи, що СДПІ дійшла висновку про завищення позивачем витрат у періоді, який мав місце після 01 квітня 2013 року, суди попередніх інстанцій повинні були досліджувати господарські операції позивача з ТОВ «ГОЛОВНЕ НВО СХІДПРОМСЕРВІС», що відбувались після цієї дати, й, відповідно, перевірити первинні документи, на підставі яких позивач формував витрати в ІІ кварталі 2013 року на 2528,13 грн; в ІІІ кварталі 2013 року на 741,47 грн; в IV кварталі 2013 року на 81,87 грн.
2. Також, в Акті перевірки контролюючий орган з огляду на акт попередньої перевірки позивача (від 23 жовтня 2013 року №192/25-10/01056273), зазначив, що ПрАТ «ЗЕРЗ» завищило витрати на загальну суму 223398 грн, в тому числі: в ІІІ кварталі 2013 року - на 63290 грн; в IV кварталі 2013 року - на 160108 грн за наслідками господарських операцій з ТОВ «ПЕНТАКЛЬ» (т.1, а.с.55).
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що між позивачем та ТОВ «ПЕНТАКЛЬ» були укладені договори поставки №130064 від 16 травня 2013 року, №130092 від 10 червня 2013 року, досліджували надані позивачем документи, які були складені у липні 2013 року. При цьому, суди зазначили, що постачання товару, використання його у господарській діяльності позивача, можливість постачання товару від ТОВ «ПЕНТАКЛЬ» позивачу підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справі №808/8814/13-а. Більш того, реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ПЕНТАКЛЬ» у липні 2013 року підтверджується Довідкою від 22 листопада 2013 року №2234/04-63-22-03/34682857 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕНТАКЛЬ» (код за ЄДРПОУ 34682857) щодо документального підтвердження господарських відносин із ПрАТ «ЗЕРЗ» (код ЕДРПОУ 1056273), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року», відповідно до якої підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ПЕНТАКЛЬ» із ПрАТ «ЗЕРЗ», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, з відображенням в податковому обліку.
Разом з тим, у справі №808/8814/13-а встановлювались господарські операції ПрАТ «ЗЕРЗ» з ТОВ «ПЕНТАКЛЬ», які мали місце у липні 2013 року.
Проте, суди попередніх інстанцій не мотивували у спірних рішеннях, чому на їх переконання у цій справі предметом спору є саме липень 2013 року, враховуючи, що СДПІ дійшла висновку про завищення позивачем витрат у періоді, який мав місце після 01 липня 2013 року, однак, не визначила конкретний період, в якому господарські операції не визнаються. Відповідно, суди не проаналізували, на підставі яких первинних документів позивач формував витрати в ІІІ кварталі 2013 року - на 63290 грн та в IV кварталі 2013 року - на 160108 грн.
3. Крім того, Акт перевірки містить посилання на висновки акту попередньої перевірки позивача (від 19 листопада 2013 року № 229/25-20/01056273), з урахуванням яких контролюючий орган констатував, що ПрАТ «ЗЕРЗ» завищило витрати на загальну суму 2918 грн, в тому числі: в IV кварталі 2012 року на 5 грн, в І кварталі 2013 року на 1417 грн, в ІІ кварталі 2013 року на 1189 грн; в ІІІ кварталі 2013 року на 175 грн; в IV кварталі 2013 року на 132 грн - за наслідками господарських операцій з ТОВ «МАСТЕРТРЕЙД» (т.1, а.с.60).
Вирішуючи спір, суди встановили, що між позивачем та ТОВ «МАСТЕРТРЕЙД» були укладені договори поставки № 120147 від 14 березня 2012 року, № 120438 від 22 червня 2012 року, №06/09/01-110513 від 06 вересня 2011 року та досліджували надані позивачем документи, які були складені у лютому, березні, квітні, липні, серпні, листопаді 2012 року. При цьому, зазначили, що постачання товару, використання його у господарській діяльності позивача, можливість постачання товару від ТОВ «МАСТЕРТРЕЙД» позивачу підтверджується судовими рішення, які набрали законної сили, у справі №808/9963/13-а.
У справі №808/9963/13-а предметом перевірки були господарські операції ПрАТ «ЗЕРЗ» з ТОВ «МАСТЕРТРЕЙД», які мали місце у період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, і є підстави вважати, що під час розгляду справи №808/9963/13-а досліджувалися і оцінювалися ті документи, які позивач повторно подав для дослідження у справі №808/3844/14.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій не навели у спірних рішеннях обґрунтувань, за яких у цій справі предметом спору є саме лютий - листопад 2013 року, враховуючи, що СДПІ дійшла висновку про завищення позивачем витрат у періоді, який мав місце після 01 жовтня 2013 року, однак, не визначила конкретний період, в якому господарські операції не визнаються. Відповідно, слід вважати, що суди попередніх інстанцій не встановили і не перевірили, на підставі яких первинних документів позивач формував витрати в IV кварталі 2012 року - на 5 грн, в І кварталі 2013 року - на 1417 грн, в ІІ кварталі 2013 року - на 1189 грн; в ІІІ кварталі 2013 року - на 175 грн; в IV кварталі 2013 року - на 132 грн.
4. Як вбачається з Акту перевірки, який був предметом дослідження судами попередніх інстанцій, контролюючий орган, посилаючись на висновки акта попередньої перевірки позивача (від 19 листопада 2013 року № 229/25-20/01056273) дійшов висновку, що ПрАТ «ЗЕРЗ» завищило витрати на загальну суму 3685 грн, в тому числі: в IV кварталі 2013 року на 3685 грн - за наслідками господарських операцій з ТОВ «СМК-ИНВЕСТ» (т.1, а.с.65).
Суди попередніх інстанцій, встановивши, що між ПрАТ «ЗЕРЗ» та ТОВ «СМК-ИНВЕСТ» був укладений договір поставки № 131 від 01 березня 2012 року, досліджували надані позивачем документи, які були складені у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, листопаді 2012 року. При цьому, зазначили, що постачання товару та використання його позивачем у господарській діяльності підтверджується судовими рішення, які набрали законної сили, у справі №808/9963/13-а.
У цій справі предметом перевірки були господарські операції ПрАТ «ЗЕРЗ» з ТОВ «СМК-ИНВЕСТ», які мали місце у період з 01 січня 2012 року по 30 листопада 2012 року, і є підстави вважати, що під час її розгляду досліджувались ті документи, які позивач повторно подав для оцінки у справі №808/3844/14.
Враховуючи, що СДПІ дійшла висновку про завищення позивачем витрат у періоді, який мав місце після 01 жовтня 2013 року, суди попередніх інстанцій повинні були проаналізувати господарські операції ПрАТ «ЗЕРЗ» з ТОВ «СМК-ИНВЕСТ», які мали місце після цієї дати, й, відповідно, перевірити первинні документи, на підставі яких позивач формував витрати в IV кварталі 2013 року на 3685 грн.
Таким чином, суди попередніх інстанцій не врахували період, за який контролюючий орган не визнає ви